Відповідальність як інструмент зменшення зловживань у справах про банкрутство, – підсумки IV Судового форуму

Редакцiя
17 травня 2021, 15:44
3458 хвилин читати

14 травня 2021 року під час IV Судового форуму Асоціації адвокатів України відбулась бутик-конференція “Кодекс України з процедур банкрутства та арбітражні керуючі: зміна фасаду чи нова ера?”

  • Посилання скопійованоlink copied

14 травня 2021 року під час IV Судового форуму Асоціації адвокатів України відбулась бутик-конференція “Кодекс України з процедур банкрутства та арбітражні керуючі: зміна фасаду чи нова ера?”. В межах конференції її учасники обговорили серед іншого й різні аспекти відповідальності в процедурах відновлення платоспроможності: як менеджменту та бенефіціарів підприємств-банкрутів, так і власне арбітражних керуючих.

На фото (зліва – направо): Т.Тарасенко, В.Коломієць та С.Боярчуков

Модератор заходу, голова Ради арбітражних керуючих міста Києва Сергій Боярчуков відразу задав тон дискусії та зазначив про важливість відповідальності як основи правової та ділової культури в країні. “Якщо ми говоримо про відповідальність менеджерів та бенефіціарів боржника, то сьогодні ми наближаємося до цих стандартів. З моєї точки зору це і є наріжний камінь, оскільки без розвитку цього інституту, не можна говорити ні про ділову, ні про правову культуру в країні. Коли особисто я думаю про субсидіарну відповідальність бенефіціарів, в мене виникає невеликий когнітивний дисонанс, тому що з одного боку відповідно до законодавства про господарські товариства засновник несе відповідальність в межах статутного фонду, який він, власне, вніс у цю компанію, а з іншого боку відповідно до положень субсидіарної відповідальності Кодексу з банкрутства, на нього може бути покладена додаткова відповідальність. Тому б хотілось обговорити це питання”, – зазначив модератор.

Відповідальність менеджменту

Д.Тіліпський (праворуч)

За словами радника EQUITY Дмитра Тіліпського, тема відповідальності в останні роки є надактуальної, і на його переконання, з часом судова практика буде змінюватися. “Якщо ми говоримо про відповідальність менеджменту в справах про банкрутство, ми говоримо про солідарну відповідальність у випадку незвернення у місячний термін з заявою про відкриття справи про банкрутство, а також про субсидіарну відповідальність, яка поширюється не лише на менеджмент, але й на більш широке коло осіб – акціонерів, а також на інших осіб, які впливають на те чи інше рішення боржника. Я погоджуюся із тим, що ця тема набирає обертів і думаю, що з кожним роком буде все більше відповідних судових рішень”, – зазначив експерт.

Деталізуючі суть питання, пан Тіліпський охарактеризував кілька проблемних моментів. “У нас до 2021 року була відсутня позитивна судова практика щодо застосування солідарної відповідальності до керівника боржника, і ми отримали в березні цього року перше рішення Касаційного господарського суду, яке, по суті, підтвердило позицію попередніх інстанцій, і застосувало вже на практиці вказані положення і притягнуло до солідарної відповідальності керівника. Але в даному випадку застосування солідарної відповідальності є більш складним, ніж субсидіарної”, – прояснив юрист, і зазначив, що Кодекс з процедур банкрутства містить дві підстави для застосування солідарної відповідальності, але не прояснює деякі важливі речі. “Перша вимога, це наявність загрози неплатоспроможності, і друга, це несвоєчасне звернення з заявою (про банкрутство) протягом одного місяця. Але Кодекс, як і інше законодавство, не деталізує, що таке загроза неплатоспроможності, коли вона настає, і коли, власне, керівник має зрозуміти, що йому потрібно звертатися із заявою до суду”.

Тож на переконання доповідача, ця проблема може бути вирішена на рівні законодавства, або ж на рівні формування нових позицій Касаційного господарського суду.

“Та практика, яка є, вона є більш старою і стосується не питання солідарної відповідальності, а просто звернення боржника до суду, і КГС досить розмито говорить про те, що таке загроза неплатоспроможності, а саме що це невиконання зобов’язань перед своїми кредиторами, і, що цікаво, КГС робить такий натяк, що відсутність судових рішень про стягнення заборгованості з боржника не означає, що такої загрози немає”, – пояснив юрист.

На переконання правника це підвищує вимоги до кожного керівника моніторити своє підприємство на предмет того, а чи не виникла у нього загроза неплатоспроможності.

Проблемний “місячний” строк

В чому проблема застосування місячного терміну? На переконання Дмитра Тиліпського, коли почалась пандемія та рік потому, більшість суб’єктів господарювання були вимушені перебудовувати свої економічні моделі функціонуванн бізнесу, і, мабуть, у 50% точно виникла загроза неплатоспроможності у зв’язку з касовими розривами. Якщо строго йти за буквою закону, то вони вже зобов’язані були подати заяву про банкрутство.

Спікери бутик-конференції (14.05.2021)

“Як ми всі добре знаємо, відкрити справу не є проблематичним, складніше вийти з процедури банкрутства і захистити свої інтереси. На моє переконання, застосування солідарної відповідальності до керівника виключно за порушення строків звернення з заявою є перебільшенням з боку законодавця. Особливо, якщо порівнювати з тою самою субсидіарною відповідальністю керівника, коли керівник несе відповідальність, лише якщо вчиняє дії, наприклад, щодо виведення майна, тобто є очевидно негативні дії з точки зору порушення прав кредиторів», – підкреслив правник.

Але водночас юристам імпонує одна теорія, суть якої зводиться до того, що кожен керівник, якщо в нього настає загроза неплатоспроможності, має право обирати: або подавати заяву до суду про ініціювання процедури банкрутства, або все ж таки спробувати вийти з цієї ситуації, залучити додаткове фінансування, додатковий кредит і наростити відповідно кредиторську заборгованість. І якщо все ж таки в подальшому він змушений буде звернутися із заявою про банкрутство, він буде відповідати тільки за ту шкоду, яка була викликана несвоєчасною подачею заяви, тобто виключно за збільшення кредиторської заборгованості, коли керівник намагався відновити економічну модель цього підприємства. В такому випадку зберігатиметься певний баланс між інтересами кредитора і боржника.

Трохи про межі субсидіарної відповідальності

Своїм баченням проблематики меж субсидіарної відповідальності поділився й к.ю.н., суддя Господарського суду Херсонської області Павло Пригуза.

“Взагалі вважаю, що наше з вами завдання при проведенні таких заходів – це зламати деякі стереотипи, які ми не можемо подолати через певне розуміння права”, – розпочав свій виступ суддя. За його словами він сам фактично розпочав застосування інституту субсидіарної відповідальності ще у 2012-14 роках. “Перші рішення місцевих судів були прийняті в 2014 році і вони скасовувались апеляційний судом. У суддів апеляції, здається, склалося таке враження, що в Україні немає взагалі субсидіарної відповідальності, що вона не може бути застосована за доведення до банкрутства”, – зазначив спікер, та додав, що сьогодні, на жаль, незважаючи на деякі правові позиції ВС, все одно у багатьох юристів відсутнє повне розуміння, чому і як застосовується цей інститут у справах про банкрутство, і чи не є це інститутом якогось іншого права, зокрема, кримінального.

“Окремо хотів зазначити, що давно вже застаріла ота інструкція Мінекономіки, яка містить методику виявлення ознак доведення до банкрутства, зокрема, це стосується і поняття загрози неплатоспроможності. Це все не дає нормально застосовувати цей інститут. Щодо правових позицій, хочу зазначити, що не потрібно дивитися в сторону Кримінального кодексу, і говорити, що ці питання належать до сфери кримінального права. З цього приводу ВС висловився більш, ніж конкретно”, – акцентував увагу пан Пригуза.

Суддя також виділив основні мотиви як противників застосування субсидіарної відповідальності, так і її апологетів.

Зокрема, є група правників, які вважають, що в Україні сфера правового регулювання субсидіарної відповідальності базується на помилкових концептуальних засадах, наводячи 6 основних аргументів “проти”:

  1. за своєю природою ці відносини не мають бути об’єктом регулювання законодавства про банкрутство (це договірна відповідальність);
  2. Всесвітній банк у своїх рекомендації пояснює, що правове регулювання цих відносин має відбуватись не за правилами регулювання відносин неспроможності (в Україні використовується помилковий правовий інструментарій);
  3. наслідками розв’язання окремих проблем, що виникають у банкрутстві, є майнова відповідальність, а доказування відбувається здебільшого за правилами, що використовуються у кримінальному судочинстві;
  4. діями керівника шкода завдається не кредиторові, а боржникові;
  5. делікти мають бути результатом правопорушення, які мають визначення у праві за ступенем суспільної небезпеки та поділяються на злочини та проступки. Виникає запитання: яке правопорушення (злочин чи проступок) має скоїти директор, щоб відповідати за невиконання зобов’язання боржником?
  6. і врешті-решт, чи є невиконання зобов’язання шкодою? Мабуть ні, невиконання правочину може стати причиною шкоди, але це має бути доведено в суді.

Апологети ж застосування субсидіарної відповідальності через призму господарського права вважають, що в цьому аспекті просто необхідно змінити правові позиції.

Мова йде про те, щоб кожному інституту права «віддати своє», оскільки в кримінальному законодавстві та законодавстві про банкрутство делікт “доведення до банкрутства” має однакову назву, але різний зміст.

Арбітражні керуючі теж мають ламати стереотипи

Звичайно, що в рамках бутик-конференції не могли не обговорити й питання відповідальності арбітражних керуючих.

Так, член Ради арбітражних керуючих міста Києва Руслан Бандуристий поділився з колегами своїм баченням відповідальності. На його переконання, по всій процедурі банкрутства на арбітражному керуючому лежить великий тягар відповідальності як проспективної (на майбутнє), так і ретроспективної, коли вже справу закінчено і потрібно тримати удар і довести, переконати, що наміри були доброчесні.

“Арбітражний керуючий завжди повинен розуміти свою проспективну відповідальніть, працювати з позиції захисту від можливого нападу, оскільки в кожній процедурі банкрутства на відміну від всіх інших видів судових процесів є багато сторін та учасників, тому навіть якщо тисячу разів дії АК будуть законними, завжди знайдеться хтось, хто буде це оскаржувати”, – відзначив арбітражний керуючий.

До речі учасники конференції погодились, що саме зараз той момент, коли професійна спільнота має ламати стереотипи у відношенні арбітражних керуючих. «Кожне дисциплінарне провадження, перевірка та навіть кримінальне провадження для нас – це можливість довести, що стереотип “арбітражний керуючий – корупціонер” давно застарів”, – відзначив Р.Бандуристий.

В.Коломієць (ліворуч)

Водночас заступниця міністра юстиції Валерія Коломієць, закликала перестати сприймати Дисциплінарну комісію Міністерства юстиції як каральний орган. Вона навела статистику: за півтора роки дії нинішнього складу комісії лише 6 рішень було оскаржено в суді. “Я пропоную відходити від цієї посттравми і розуміти, що жодного тиску або намагань вплинути незаконно або поза межами наших повноважень Міністерство юстиції по відношенню до арбітражних керуючих жодним чином не має, і відповідних рішень ми не приймаємо”, – сказала вона.

Натомість членкиня Ради арбітражних керуючих України Ірина Сербін зауважила, що слід також обговорити і питання зловживання кредиторів по відношенню до арбітражних керуючих. “Чому в законодавстві не передбачено відповідальність за безпідставні скарги? Має бути взаємна повага і відповідальність до самої процедури банкрутства як однієї сторони, так і іншої”, – зазначила пані Сербін.

Т.Тарасенко

На конференції її учасники також торкнулись питання більш прозорої роботи Дисциплінарної комісію. На думку народного депутата, головуючого Робочої групи з питань банкрутства Тараса Тарасенка, слід публікувати матеріали дисциплінарних проваджень, оскільки це не тільки дозволить арбітражним керуючим краще зрозуміти, що їм чекати від роботи комісії, але це буде корисно і для територіальних управлінь Міністерства юстиції, оскільки дозволить їм підвищити якість підготовки актів перевірки арбітражних керуючих.

Підсумовуючи, модератор заходу С.Боярчуков ще раз зауважив про важливість відповідальності як інструменту зменшення порушень та зловживань як з боку керівників підприємств, так і самих арбітражних керуючих.

Єгор Желтухін, спеціально для ІА “Борг.Експерт”

В матеріалі використані фото Інформаційного порталу “Банкрутство & Ліквідація”

 

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

НААКУ

Статті • Влада i люди
Під час чергового обговорення правок до законопроекту 4409 питання діяльності арбітражних керуючих знову стало предметом дискусій

НААКУ

Статті • Влада i люди
Питання легітимності встановленого членського внеску до Національної асоціації арбітражних керуючих України окремими її членами перенесено у судову площину, але йдеться явно не про гроші

НААКУ

Статті • Влада i люди
Основні напрями діяльності НКР – це вдосконалення законодавства, аналіз судової практики та міжнародного досвіду роботи арбітражних керуючих

НААКУ

Статті • Влада i люди
Розгляд скарг на дії арбітражних керуючих та оскарження дисциплінарних рішень експерти пропонують обмежити господарською юрисдикцією, а Мін’юст перестане бути відповідачем

НААКУ

Статті • Влада i люди
Я мрію про те, що НААКУ зможе стати настільки унікальною платформою, яка достеменно знатиме про реальні потреби арбітражних керуючих