Від нафтових санкцій до зупинки канатних доріг: як міжнародний тиск перетворює росію на ізольований сировинний придаток

Від початку повномасштабної агресії проти України росія опинилася під безпрецедентним санкційним тиском з боку західних держав. Якщо перші санкції 2022 року мали здебільшого символічний характер або ж були обмеженими в охопленні, то вже у 2024–2025 роках тенденція до їх поглиблення набуває системного характеру. Захід діє послідовно, використовуючи як економічні, так і правові інструменти, що у сукупності створюють ефект стратегічного задушення. Конкретні приклади свідчать, що російська держава втрачає не лише доступ до фінансових потоків, технологій та інвестицій, але й простір для геополітичного маневру.

Нафтогазова залежність як точка вразливості

Однією з найважливіших економічних опор російського бюджету залишається експорт енергоносіїв — передусім нафти. Наразі США розглядають можливість значного посилення санкцій саме в цій галузі. Зниження світових цін на нафту створює сприятливе середовище для запровадження нових обмежень без ризику провокування енергетичної кризи на Заході.

У фокусі санкцій — не лише окремі компанії чи судна, але й державний нафтовий гігант «Роснефть», який досі уникав найсуворіших обмежень. Його включення до повноцінного блокуючого санкційного списку може стати вирішальним кроком у скороченні російських прибутків. Проте, політична непослідовність у США, зокрема суперечливі заяви Дональда Трампа про можливість економічного співробітництва з москвою, залишають лазівки для путінського режиму.

Ця нерішучість створює хибне враження в кремля про здатність витримати довготривале протистояння, оскільки доходи від нафти досі забезпечують значну частину фінансування війни.

Газова політика ЄС: незворотний розрив

Водночас Європейський Союз робить принциповий крок до завершення епохи енергетичної залежності від росії. Планується остаточна юридична заборона на запуск газопроводу «Північний потік-2». Хоча цей проєкт ніколи не був введений в експлуатацію, інфраструктура зберігається в технічній готовності, що досі підтримувало невизначеність.

Законодавча ініціатива ЄС має на меті не лише унеможливити запуск «Північного потоку-2», але й зняти саму перспективу подальших газових шантажів з боку кремля. З огляду на досвід 2021–2022 років, коли енергетика була перетворена росією на зброю, подібне рішення можна розглядати як логічне завершення етапу енергетичного розлучення.

Правова відповідальність: перші кроки до трибуналу

Паралельно із економічними заходами відбувається формування міжнародної правової відповідальності. У Львові, під час зустрічі європейських лідерів 9 травня 2025 року, політично погоджено створення спеціального трибуналу для переслідування російського керівництва за злочин агресії.

Особливе значення має той факт, що новий трибунал заповнить прогалину, яку не охоплює Міжнародний кримінальний суд. Його юрисдикція не включає злочин агресії, якщо країна-агресор (як-от рф) не визнає суд. У цьому контексті підтримка трибуналу набуває не лише юридичної, а й моральної ваги — як наголосив президент Володимир Зеленський, це «моральний обов’язок Європи».

Китай: партнерство без змісту

Незважаючи на численні дипломатичні демонстрації, економічне партнерство між росією та Китаєм має очевидно асиметричний характер. Китай досі не здійснив жодних значущих інвестицій в російську економіку, попри відкриті заклики путіна до перенесення виробництв та індустріальної співпраці. Навіть у таких критичних галузях, як енергетика, Пекін уникає реальної участі.

Натомість росія дедалі глибше перетворюється на ринок збуту для китайських товарів. Зокрема, вона стала найбільшим у світі імпортером китайських автомобілів, що є свідченням повного занепаду вітчизняної автопромисловості. Прямі іноземні інвестиції в рф скорочуються третій рік поспіль: мінус $138 млрд у 2022 році, $80 млрд — у 2023-му, і ще $63 млрд у 2024-му. Таким чином, обсяг інвестицій повернувся до рівня 2009 року.

Технологічна деградація: приклад канатних доріг

Іншим симптомом глибокої технологічної деградації є ситуація з гірськолижною інфраструктурою. Близько 90% канатних доріг у росії працюють на іноземному програмному забезпеченні, яке більше не оновлюється. Європейські виробники вийшли з ринку без створення перехідного механізму, що залишило операторів без технічної підтримки.

У найближчі роки ці системи ризикують масово вийти з ладу через відсутність оновлень, що створює загрозу безпеці користувачів. Спроби адаптувати «піратські» запчастини лише тимчасово відтерміновують неминуче — втрату керованості та функціональності систем.

Ядерна енергетика під прицілом: наступний етап санкцій

Останнім бастіоном російської присутності на європейському енергетичному ринку є збагачений уран. рф досі забезпечує до 25% потреб ЄС у цьому ресурсі. Однак Європейська комісія розглядає варіанти запровадження загороджувальних мит або повної заборони на імпорт.

Хоча частина держав-членів, зокрема Угорщина та Чехія, мають АЕС, що працюють виключно на російському паливі, у ЄС триває активна розробка стратегії диверсифікації. Серед альтернативних постачальників розглядаються США, Франція та Велика Британія. Такий крок може суттєво вдарити по бюджету рф, яка навіть цивільний атом традиційно використовує як інструмент геополітичного впливу.

Висновки

Санкційна політика Заходу щодо росії переходить у нову фазу — від символьних обмежень до комплексного стратегічного тиску. Конкретні приклади — від можливого блокування «Роснефті» до зупинки канатних доріг — засвідчують реальний ефект цього тиску. Санкції не лише ізолюють росію, але й структурно підривають її економічні основи, позбавляючи ресурсу для продовження агресії.

У поєднанні з правовими ініціативами та геоекономічними змінами це створює умови, в яких росія дедалі більше втрачає суб’єктність і поступово скочується до ролі залежного сировинного придатку. За відсутності радикального перегляду зовнішньої політики, ці процеси лише поглиблюватимуться.