В Україні перезапускають ринок факторингу, який оцінюють у 45–50 млрд грн на рік

Український ринок факторингу переходить на нову модель регулювання. З 30 липня набули чинності всі положення закону №4466-IX «Про факторинг», розробленого Національним банком спільно з ЄБРР, Міжнародною фінансовою корпорацією та профільними асоціаціями.

До ухвалення спеціального закону цей сегмент регулювався переважно окремими положеннями Цивільного кодексу та нормативними актами НБУ. У результаті класичний торговий факторинг на практиці нерідко змішувався зі звичайним відступленням права вимоги та операціями з придбання проблемних боргів для подальшого стягнення.

Новий закон фактично відокремлює факторинг від цесії та колекторської діяльності. Зокрема, до факторингових операцій більше не належатимуть звичайний викуп проблемних кредитів або відступлення права вимоги без оплати послуг фактора.

Бізнес зможе отримувати гроші, не чекаючи оплати від покупця

Однією з важливих змін стало скасування договірних обмежень, які раніше могли фактично заблокувати використання факторингу.

У договорах постачання нерідко передбачалася заборона передавати право вимоги третій стороні без згоди покупця або встановлювалися штрафи за таку операцію. За новими правилами подібні обмеження не перешкоджатимуть факторинговій операції.

Наприклад, якщо підприємство поставило продукцію з відстроченням платежу на 60 днів, воно зможе передати фактору право отримати майбутній платіж і одержати фінансування одразу. Це дозволяє перетворити дебіторську заборгованість на оборотний капітал, не очікуючи завершення встановленого покупцеві строку розрахунків.

У результаті факторинг може стати доступним для ширшого кола підприємств, які раніше не могли використовувати його через відповідні положення контрактів.

З’являється реєстр відступлених вимог

Ще одним елементом нової системи став Реєстр відступлень права грошової вимоги за договорами факторингу. Він має насамперед зменшити ризик ситуацій, коли одна й та сама дебіторська заборгованість передається одразу декільком фінансовим установам.

Пріоритет на право вимоги матиме фактор, який першим зареєстрував її відступлення. Боржник водночас зможе перевірити, кому належить право вимоги і на користь кого необхідно здійснювати платіж.

Закон також передбачає переведення факторингових операцій у цифровий формат — із використанням електронної системи факторингу, реєстрацією угод та електронним обміном документами.

НБУ посилив вимоги до факторингових компаній

Одночасно з новими можливостями для бізнесу посилюються вимоги до фінансових компаній.

Національний банк зобов’язав надавачів факторингових послуг окремо управляти кредитним ризиком, зокрема оцінювати ймовірність несплати з боку боржника або клієнта, а також контролювати ризик ліквідності, щоб мати достатньо коштів для своєчасного фінансування.

Окремою частиною внутрішнього контролю стає робота з реєстром: фінансові компанії мають стежити за своєчасністю реєстрації відступлення вимог, достовірністю інформації та збереженням пріоритету.

Крім того, НБУ посилив стандарти внутрішнього аудиту та корпоративного управління. Аудиторські перевірки мають здійснюватися на ризик-орієнтованій основі, а системи внутрішнього контролю — відповідати міжнародним стандартам.

Ринок факторингу поки залишається невеликим

Попри реформу, швидкого перерозподілу ринку фінансування бізнесу на користь факторингу може не відбутися.

За оцінкою президента Національної асоціації банків України Сергія Наумова, обсяг факторингових операцій в Україні становить близько 0,5% ВВП, або приблизно 45–50 млрд грн на рік. При цьому близько 90% банківського факторингу сконцентровано лише у чотирьох-п’яти найбільших банках.

Однією з причин є складність самого бізнесу. Для роботи на цьому ринку потрібні значні фінансові ресурси, системи оцінки платоспроможності дебіторів, внутрішнього контролю та відповідна ІТ-інфраструктура. Нові регуляторні вимоги додатково підвищують поріг входу для фінансових компаній.

Факторинг також продовжує конкурувати зі звичайним банківським кредитуванням. За перше півріччя 2026 року чистий корпоративний кредитний портфель банків зріс більш ніж на 12%, тоді як фінансування під дебіторську заборгованість залишається відносно малопоширеним, особливо серед малого та середнього бізнесу.

Водночас нове законодавство прибирає одразу кілька бар’єрів, які стримували розвиток факторингу: правову невизначеність, можливість подвійного відступлення однієї вимоги та договірні заборони на її передачу. Якщо нова інфраструктура запрацює на практиці, факторинг може поступово посилити свої позиції як альтернативний інструмент фінансування оборотного капіталу українських компаній.