У яких випадках висновок про неможливість розшуку майна боржника є обґрунтованим, – позиція ВС

Сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов’язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 905/2488/15.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що ПАТ «А» звернувся до Господарського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просив:

• визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні;
• зобов’язати державного виконавця вжити у виконавчому провадженні усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області, а саме, але не виключно: здійснити запити щодо виявлення належного боржнику рухомого та нерухомого майна; здійснити перевірку не рідше ніж один раз на два тижні – щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці – щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових вправ, отримання інформації про доходи боржника;
• звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника – юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням; звернутися до територіального органу поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

В обґрунтування скарги позивач зазначав, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який є правонаступником Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, перебуває виконавче провадження про стягнення з відповідача коштів у загальній сумі 154 642,66 грн. У 2016-2017 роках державним виконавцем було вчинено низку виконавчих дій щодо виявлення майна боржника, однак протягом 2018-2020 років виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій для виявлення та розшуку майна відповідача, про що свідчить Інформація про виконавче провадження, дата отримання 27.01.2020.

Ухвалою господарського суду Донецької області скаргу ПАТ «А» задоволено частково. Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Також ВС зазначив, що згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

При цьому ВС наголосив, що сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов’язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

ВС зазначив, суд апеляційної інстанції встановив, що державний виконавець порушувала строки проведення перевірки майнового стану боржника, встановлені частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», а також з 2018 по 2020 роки не було вчинено жодних активних та ефективних виконавчих дій, спрямованих на реальне виконання боржником рішення суду у цій справі, у зв’язку з чим суд першої інстанції на законних підставах задовольнив скаргу стягувача у згаданій частині.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залиши касаційну скаргу без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2021 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.02.2020 без змін.