Реформа податку на майно в Україні: які уроки нам корисні з практики ЄС?

Майбутній вступ до ЄС не передбачає перебудови майнових податків України за якимось зразком, щоб затиснути нас у рамки мінімальних стандартів податкової гармонізації, як це відбувається з ПДВ та акцизами. Кожна країна ЄС на власний розсуд визначає всі параметри майнового оподаткування, часто спираючись на існуючу практику та національні традиції.

Тож палітра моделей майнових податків в ЄС вирізняється великим різноманіттям. Починаючи з того, що одні країни надають перевагу оподаткуванню житлової та нежитлової нерухомості, а іншим більше до вподоби збирати кошти до місцевих бюджетів за рахунок сплати податку із земельних ділянок. Найменше надходжень країни ЄС акумулюють від оподаткування транспортних засобів, але й тут фіскальна роль транспортного податку може мати суттєві варіації залежно від країни.

Крім того, не всі країни ЄС сьогодні перейшли на сплату податку на нерухомість залежно від її вартості, а продовжують так само, як Україна, оподатковувати будинки, квартири, інші споруди та приміщення на основі їхньої площі. Бо це у них ефективно і так їм зручно.

Усі відповідні практики навряд чи можна описати менш як на 100 сторінках, але для нас принципово інше. У сфері майнового оподаткування в ЄС усе є яскравою ілюстрацією гасла «єдність у різноманітті», а Україна зі своїми майновими податками, хоч би які реформи в подальшому реалізувала, точно не виглядатиме білою вороною на тлі інших.

Отже, як показано у наведеній нижче таблиці, сукупна частка у ВВП податку на майно в Україні 2021 року становила 0,7%, що відповідає рівню Латвії. Основні надходження від майнових податків в Україні збираються із земельних ділянок, і це не дивує. Наприклад, в Естонії базою майнового податку взагалі виступає лише земля. На відміну від цього, Латвія оподатковує лише житлову і нежитлову нерухомість, її ж переважно оподатковують і поляки. Напевно, Литва найбільше з представлених країн наблизилася до паритету у співвідношенні надходжень податку від нерухомості, землі і транспорту.

Та навіть попри таке різноманіття, висновки з найкращого зарубіжного досвіду для нас можуть бути дуже корисними.

Наприклад, цікавим є підхід Литви до оподаткування нерухомості. У країні оподатковуються об’єкти нерухомості, вартість яких перевищує 150 тис. євро (раніше було 220 тис. євро). Причому податок нараховується на всю вартість об’єкта оподаткування. Наприклад, якщо будинок коштує 151 тис. євро, то саме з цієї суми буде розраховане податкове зобов’язання. Тобто такий податок фактично спрямований на розкіш і відображає литовське бачення соціальної справедливості.

А що в Україні? Звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будинки площею менш як 120 кв. м і квартири площею менш як 60 кв. м, а також іще ціла низка категорій громадян. Далі податок нараховується лише на площу, яка перевищує вказані пороги. Тому оподаткуванню підлягає лише близько 12,5% об’єктів нерухомості, а чимало громадян сплачують податок у мізерних розмірах. При цьому вартість надсилання поштою одного податкового повідомлення-рішення для сплати податку органом Державної податкової служби України (ДПС) становить 47 грн! Отже, дуже часто до місцевих бюджетів надходить менше коштів від податку на нерухомість, ніж держава витрачає на поштові послуги для його збору.

Крім того, враховуючи величину податкового зобов’язання у переважній більшості податкових повідомлень-рішень (у понад 80% випадків ця сума становить до 3060 грн, тобто не підлягає стягненню у примусовому порядку), у разі несплати податку на нерухомість ДПС не проводитиме претензійної роботи щодо таких платників!

Провівши паралель із оподаткуванням нерухомості Литви, ми ще більше переконуємося у тому, що з нашим підходом до застосування неоподатковуваних мінімумів необхідно щось робити. Усі країни ЄС намагаються не лише забезпечити соціальну справедливість в оподаткуванні, а й зменшити витрати на адміністрування.

Акцентуємо увагу й на іншому. ДПС не має права вести роботу з громадянами, будинки яких офіційно не введено в експлуатацію. Непоодинокими є випадки, коли береться дозвіл на початок будівництва, але майно офіційно не реєструється протягом десятиліть, якщо власнику не потрібно підключати газ. Таке підключення здійснюється лише тоді, коли будівлю здано в експлуатацію. Якщо цього не відбувається, то будинок, з погляду законодавства, є міражем без власника і навіть без адреси. Тоді навіть позов до суду немає на кого і на що подати. У низці громад такі зухвалі порушення (ухилення від оподаткування) стосуються більш як 10% новобудов, власники яких часто є фінансово забезпеченими громадянами.

Для боротьби із таким явищем нам може бути корисним досвід Фінляндії. У країні ставка податку на нерухомість для землі та нежитлових будівель становить від 0,93 до 2,00% від вартості будівель, а ставка податку на житлові будівлі варіює від 0,41 до 1,00% від вартості. Водночас для об’єктів незавершеного будівництва діють ставки від 2,00 до 6,00% від вартості. В окремих муніципалітетах столичного регіону Фінляндії ставки податку для об’єктів незавершеного будівництва встановлено на рівні щонайменше на 3 відсоткові пункти вище від загальної ставки, водночас розмір ставки не має перевищувати 6,00%.

Крім того, в Україні у багатьох територіальних громадах рівень наповнення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не перевищує 50%. Це серйозна проблема, яка обмежує можливості наповнення місцевих бюджетів. А один із інструментів, який може допомогти в її вирішенні, — це впроваджене у Великій Британії часткове відкриття реєстрів нерухомості. Тоді кожен громадянин зможе побачити, яких будинків (тих, що по сусідству з ним і не тільки) не внесено до державного реєстру. Таким чином, крім зусиль держави щодо виявлення офіційно не зареєстрованих будівель, на ухилянтів тиснутиме також громадянське суспільство. А воно під час війни набуло неабиякого впливу!

З огляду на зазначене не завжди варто докорінно змінювати національну модель майнового оподаткування, спочатку можна подивитися, як схожі проблеми вирішувались іншими країнами. Реформу майнового оподаткування в Україні потрібно реалізувати! З урахуванням українських реалій, а також вивчаючи підводні камені, на які наштовхнулися країни ЄС, пройшовши раніше схожий шлях реформ.

Джерело