Правові наслідки внесення майнового поручителя до Єдиного реєстру боржників: постанова КЦС ВС

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову про визнання протиправною відмови нотаріуса посвідчити правочин з відчуження позивачем жилого будинку та земельної ділянки, оскільки на час вчинення нотаріальної дії в Єдиному реєстрі боржників була відображена актуальна інформація щодо позивача як боржника за невиконаним майновим зобов’язанням.

Позивач обґрунтував касаційну скаргу тим, що він не є боржником за грошовими вимогами стягувача, а є тільки майновим поручителем, який відповідає в межах переданого в іпотеку майна. Арешт накладено лише на предмет іпотеки, а на будинок та земельну ділянку, які мав намір продати позивач, арешт не накладено. Стосовно позивача не було відкрито виконавчого провадження про стягнення грошових коштів, виконання рішення суду, яким звернуто стягнення на передані в іпотеку квартири, неможливе, оскільки вони розміщені в м. Донецьку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду змінив мотивувальні частини судових рішень із таких правових підстав.

Тлумачення п. 8-1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, яка діяла на час відмови у вчиненні нотаріальної дії) свідчить, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у всіх випадках, якщо особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників. Позивач внесений до цього Реєстру. Законодавець не пов’язував відмову у вчиненні нотаріальної дії з тим, чи видавався виконавчий лист на звернення стягнення на іпотеку, і особа була іпотекодавцем, а не боржником за основним зобов’язанням.

Колегія суддів відхилила доводи касаційної скарги про те, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії тільки у випадку, якщо особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників як боржник за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, і те, що позивач не є боржником за грошовими вимогами стягувача, а є тільки майновим поручителем, який відповідає в межах майна, переданого в іпотеку.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили обставини справи в частині змісту виконавчих проваджень, не обґрунтовані, оскільки п. 8-1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» охоплено всі випадки підстав внесення до Єдиного реєстру боржників.

Постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 757/22958/19-ц (провадження № 61-12026св20).