Як повторні аукціони впливають на ціну майна банків та куди йдуть отримані кошти?

Менше ніж за рік Фонд гарантування вкладів за рахунок продажу та управління активами акумулював достатньо коштів, аби розрахуватися із кредиторами перших трьох черг «Місто банку», який було визнано неплатоспроможним лише у грудні 2020, у тому числі – повернути кошти, що були виплачені Фондом вкладникам у межах гарантованої суми відшкодування, – повідомляє Новое время.

Як це сталося?

Причин кілька. Це і більш якісний пруденційний нагляд, а відтак — і вчасне реагування зі сторони регулятора. І, безсумнівно, «відточена» реалізація ключових процесів ліквідації банку, передусім максимально удосконалена, із урахуванням вимог законодавства, система продажу та управління активами.

У результаті – перші активи банку були виставлені на продаж уже за два місяці після початку процедури ліквідації. А рівень конверсії (співвідношення ціни продажу до балансової вартості активів) подекуди сягав рекордних показників. Так, за 248% балансової вартості з перших торгів було придбано паркомісце у Києві. Із конверсією у 106% на повторному аукціоні було продано нежитлові приміщення у Дніпрі. Примітно, що з рекордними показниками завершуються аукціони не тільки з продажу фізичного майна банку, а і більш специфічного «товару» — кредитів. Так за 56% від балансової вартості на аукціоні було продано права вимоги за кредитом юрособи, при тому, що середній рівень конверсії для кредитів на ринку складає до 20%.

Що і як продає Фонд гарантування вкладів?

Зараз це відомо усім, хто хоч раз цікавився цією темою. Аукціони з реалізації активів банків, що ліквідуються, відбуваються у системі Prozorro.Продажі. Щомісяця ми оголошуємо в середньому до 500 аукціонів. При цьому успішно завершується лише кожен десятий з них.

Абсолютна більшість активів на балансі банків — це кредити, переважно проблемні із кількарічною прострочкою. Більшість таких лотів у пошуках свого покупця виставляються на аукціони від 4 до 25 разів.

Жодної зради у такому показнику немає. Це — очікуваний результат, зважаючи на те, що торги будь-якого лоту починаються із максимальної ціни — балансової чи оціночної вартості. Швидке послідовне перевиставлення із одночасним маркетингом активів та зниженням стартової ціни аукціону — дієвий механізм пошуку ринкової ціни будь-якого лоту.

Інша сторона медалі

Між тим, є ще одна причина, низького попиту на наші лоти на перших торгах. За майже 5 років роботи системи та при абсолютній публічності Фонду в питанні продажу активів, ринок навчився купувати «професійно». Як і скрізь, на ринку банківських активів працюють принципи, коли продавець хоче продати дорожче, а покупець — купити дешевше.

Часто наші «професійні покупці» з метою купити дешевше, свідомо пропускають кілька перших торгів. Звичайно, це дозволяє знизити стартову ціну торгів. Утім абсолютно не гарантує, зрештою, нижчу вартість. Чому? Сама архітектура системи, її абсолютна відкритість та доступність є запобіжниками від штучного заниження ціни продажу активу.

Абсолютна більшість активів на балансі банків — це кредити, переважно проблемні із кількарічною прострочкою

Замість гучних слів — приклади. У червні цього року відбувся аукціон з продажу нерухомого майна АТ «АКБ «Аркада». Це були четверті торги активу. І попри те, що початкова ціна продажу на аукціоні становила 50,3 млн грн, придбано його було за 60 млн грн. А це — навіть більше, ніж початкова ціна на перших торгах (конверсія склала 107%). Чому так сталося? Тому що на аукціон прийшло 5 учасників, і конкуренція зробила свою справу.

Інший приклад — ще один актив банку “Аркада” (земельна ділянка у м. Буча). У ході десятих торгів ціна лоту зросла зі стартових 13,3 млн грн до 23 млн грн. Причина: десятого аукціону дочекалися четверо зацікавлених покупців.

Так само, фактично до номіналу зросла ціна продажу активу “Родовід банку« (нежитлового приміщення у Харкові). На четвертих торгах зі стартових 7,8 млн грн вісім учасників торгів своїми ставками підвищили вартість до 11,1 млн грн.