Як невдала реклама до “Ради” довела… Історія про “дружнього” арбітражного керуючого

Якщо вас немає в мережі Інтернет, ви не існуєте. Так уважає не тільки Стів Джоббс, а й дехто з консультантів із питань просування на ринку юридичних послуг. Але й “старі-добрі” рекламні засоби на кшталт розсилки листів та повідомлень все ще працюють. Не є винятком і спільнота арбітражних керуючих.

Однак суттєвих обмежень в рекламуванні своєї діяльності АК не мають.

На відміну від тих же адвокатів, щодо рекламування діяльності яких в Правилах адвокатської етики виписана навіть окрема стаття (№13):

Рекламні матеріали про адвокатську діяльність (та будь-які інші матеріали такі як бланки, візитівки та інше) не можуть містити:

– оціночних характеристик відносно адвоката;

– критики адвокатами інших адвокатів;

– заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні надії у клієнтів;

– вказівок, які можуть сформувати уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами і показниками, притаманними, в дійсності, адвокатурі як такій.

Рекламні матеріали про діяльність адвоката мають бути об’єктивними, достовірними, чіткими та зрозумілими й не повинні містити натяків, двозначностей або іншим чином утворювати підґрунтя для введення потенційних клієнтів в оману, а також мають відповідати розумним естетичним вимогам. Рекламні матеріали не можуть демонструватись (розміщуватись) за допомогою способів (у способи), які дискредитують інститут адвокатури, створюють умови для його зневаги, принижують професію та статус адвоката України.

Хоча слід зазначити, що при цьому в “етичному” кодексі арбітражних керуючих досить непогано виписані положення щодо дотримання норм професійної етики в мережі Інтернет, а от про “звичайні листи” та іншу рекламну продукцію чомусь забули.

Тепер щодо конкретного кейсу.

Днями в офіційному телеграм каналі НААКУ колеги поділились листом одного з АК, який пообіцяв потенційним клієнтам не тільки зниження витрат на АК на 30%, але й послуги від “дружнього” арбітражного керуючого.

Такий маркетинговий хід здивував багатьох арбітражних керуючих, які не могли зрозуміти, як саме і між ким проводиться умовний розподіл на “дружніх” та “недружніх” АК.

На ситуацію миттєво відреагували в Раді арбітражних керуючих Львівської області, де повідомили наступне:

“Шановна спільното арбітражних керуючих!

Радою арбітражних керуючих Львівської області зреаговано на лист арбітражного керуючого Львівщини, розміщений в телеграм-каналі НААКУ.

Зазначаємо, що арбітражний керуючий повинен неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства, бути незалежним, неупередженим та об’єктивним під час здійснення своїх повноважень. Відтак, поширення інформації про зниження встановленої КУзПБ грошової винагороди з оплати послуг арбітражного керуючого у будь-який спосіб є неприпустимим та призводить до зниження суспільної оцінки ділових і професійних рис арбітражного керуючого.

Радою арбітражних керуючих Львівської області вжито відповідних заходів, а саме, роз’яснено арбітражному керуючому про недопустимість таких дій у професійній діяльності”.

Не залишився осторонь і народний депутат Тарас Тарасенко (теж колишній АК), оприлюднивши на своїй сторінці у Фейсбук позицію з цього приводу:

https://www.facebook.com/tarasenkomp/posts/370625761094365

Парламентар задався питанням, а чи не потрібно додатково врегулювати питання про “правильність обчислення та отримання винагород АК”?

“Питання дискусійне. Тим більше, що є відповідний зарубіжний досвід. Зокрема, французький аналог НААКУ – CNAJMJ – не тільки здійснює контроль за дотриманням арбітражними керуючими професійних правил, але більш того, мінімум один раз в три роки CNAJMJ проводить колегіальний аудит всієї діяльності кожного арбітражного керуючого, розподілу грошових коштів за результатами процедур банкрутства, правильності обчислення та отримання винагород. Ще один цікавий досвід: американський трасті не може бути призначений в справу до тих пір, поки не надасть “поручительську” гарантію на користь США в забезпечення сумлінного виконання своїх офіційних обов’язків. Теж цікаво. І врешті-решт, згідно з китайським Законом про банкрутство підприємств арбітражними керуючими не можуть бути особи <…> особисто зацікавлені в результаті справи про банкрутство”, – повідомив Тарас Тарасенко.

Ймовірно, що відповідні законодавчі зміни ще слід розробити, а от провести декілька семінарів на предмет правильності рекламування своєї діяльності арбітражними керуючими, вочевидь, не завадить не тільки на регіональному, але й загальнонаціональному рівні.

Сергій Козлов