Грошей більше нема: санкції, нафта і переговори загнали кремль у глухий кут

Початок 2026 року став для росії переломним: економічна модель, яка кілька років трималася на нафтових доходах і воєнному стимулюванні, переходить у фазу системного виснаження. Падіння цін на нафту, жорсткі санкції проти «тіньового флоту» та активізація мирних переговорів формують нову реальність, у якій фінансова криза дедалі тісніше переплітається з дипломатичним тиском.

Як зазначають експерти Програми російських і білоруських студій аналітичного центру «Українська призма», ключовим ударом по бюджету рф став обвал нафтових доходів. За умов, коли ціна російської нафти Urals наблизилась до рівня повної собівартості, а європейська цінова стеля зафіксована на позначці $44,1 за барель, нафтова галузь фактично втратила статус головного донора бюджету. Стратегія Вашингтона щодо зниження світових цін на нафту до $50 за барель, посилена контролем над венесуельським видобутком, створила для москви бюджетний шок, який уже не компенсується резервами.

Фонд національного добробуту, з якого за попередні роки було розпродано понад 70% фізичного золота, більше не здатен покривати дефіцит. У відповідь уряд рф перейшов до агресивних внутрішніх запозичень: облігації федеральної позики розміщуються під 15% і більше річних.

Вартість обслуговування боргу перевищила 4 трлн рублів, що змусило кремль уперше за чотири роки заморозити військові видатки в реальному вимірі.

Наслідки швидко проявляються на регіональному рівні. Дефолтні ризики вже матеріалізувалися у Хакасії та Кузбасі — із заблокованими рахунками бюджетних установ і затримками зарплат медикам та вчителям. Це, за оцінками аналітиків, є симптомом руйнування так званого «соціального контракту» між центром і регіонами, який десятиліттями утримував російську федерацію від внутрішньої дестабілізації.

Паралельно поглиблюється соціально-економічна криза. Інфляція концентрується у сегменті базового споживання — дорожчають продукти, ліки та транспорт, тоді як техніка дешевшає через падіння купівельної спроможності. Показовим став і паливний ринок: бензин у росії коштує дорожче, ніж у США, а податкове навантаження сягає близько 70% ціни літра, фактично перетворюючись на прихований податок на населення.

Додатковий тиск на бюджет створює логістична криза. Масові банкрутства автоперевізників і різке падіння імпорту вантажівок призвели до зростання внутрішніх витрат на перевезення. Вивільнений простір дедалі активніше займають китайські компанії, які вже контролюють близько 20% ринку перевезень, посилюючи економічну залежність росії від Пекіна.

Ситуацію ускладнює і зовнішній фактор. 22 січня 2026 року ВМС Франції затримали танкер Grinch — судно російського «тіньового флоту», що прямувало через Гібралтар під фальшивим прапором. Париж фактично перейшов від санкційного тиску до силового перехоплення, створюючи юридичний прецедент конфіскації вантажів. За оцінками експертів, з огляду на те, що до 62% експорту російської нафти здійснюється «сірими» каналами, перетворення Середземномор’я на зону активного патрулювання різко підвищує ризики і з’їдає маржу експортерів.

На тлі економічного виснаження кремль активізував дипломатичні зусилля.

23–24 січня в ОАЕ вперше відбулися тристоронні переговори за участі України, США та росії. Показово, що російську делегацію очолив керівник ГРУ Ігор Костюков, а не представники МЗС, що може свідчити про спробу кремля зберегти контроль над процесом у вузькому силовому колі. Водночас публічних сигналів готовності москви до компромісів, зокрема щодо територій, наразі не зафіксовано.

Аналітики прогнозують, що у другій половині 2026 року російська економіка може зіткнутися з ефектом «технологічного тромбу» — різке підвищення мит на імпорт електроніки та чіпів до 147% остаточно заблокує модернізацію виробництва. А перспектива повної відмови ЄС від російського газу у 2027 році загрожує новою девальвацією рубля і знищенням заощаджень громадян.

У підсумку, кремль опинився в стратегічному глухому куті: ресурсів для війни на виснаження стає дедалі менше, а економіка дедалі більше нагадує модель «осадженої фортеці». Перед російською владою вимальовуються лише два сценарії — скорочення геополітичних амбіцій або подальше виживання за рахунок прямого вилучення ресурсів у населення та розпродажу активів Китаю.