Чому центробанки «друкують» гроші та чим це загрожує економіці

Мільярдер та засновник хедж-фонду Bridgewater Associates Рей Даліо розкрив механізми, які змушують уряди відмовлятися від твердих валют на користь фіатних грошей, та попередив про неминучі наслідки такої політики. За словами фінансиста, спроби штучно продовжити кредитні цикли врешті-решт призводять до знецінення грошей. Про це Рей Даліо написав у соцмережі X.

Чому зникають «тверді» гроші

Як пояснює Даліо, центральні банки прагнуть розтягнути цикл грошей і кредитів на максимально довгий термін. Це робиться для того, щоб уникнути болісних економічних спадів, які є альтернативою постійному стимулюванню.

Коли система, що базується на «твердих грошах» (наприклад, забезпечених золотом) та зобов’язаннях щодо їх виплати, стає занадто обмежувальною для економіки, уряди зазвичай відмовляються від неї. На зміну приходять так звані фіатні гроші — паперові валюти, які не мають під собою реального фізичного активу.

Ризики друкарського верстата

У фіатній системі центральний банк може друкувати гроші без будь-яких обмежень. Це усуває ризик того, що у регулятора закінчаться запаси золота чи срібла і він буде змушений оголосити дефолт за своїми обіцянками.

Однак, звільнившись від необхідності прив’язуватися до матеріальних запасів, банкіри стикаються з іншою загрозою. Люди, які контролюють «друкарські верстати» (центральні банки у співпраці з комерційними банками), починають створювати дедалі більше грошей та боргових зобов’язань.

Межа терпіння ринку

Проблема виникає тоді, коли обсяг грошової маси та боргів значно перевищує кількість вироблених товарів і послуг. У певний момент власники величезних боргових активів (облігацій, депозитів) спробують обміняти їх на реальні блага.

«Це матиме такий самий ефект, як набіг на банк, і призведе або до дефолтів за боргами, або до девальвації грошей», — наголошує Рей Даліо.

Розпад монетарного порядку

Рей Даліо, який послідовно вивчає історичні цикли підйому та падіння імперій, у своїх нещодавніх виступах (зокрема на форумі в Давосі у січні 2026 року) заявляв, що світовий монетарний порядок перебуває в стадії розпаду. Він вказує на те, що інвестори та навіть центральні банки все частіше віддають перевагу золоту, а не державним облігаціям США, побоюючись інфляції та санкцій.

Даліо називає цей процес «дефіатизацією» — втечею від паперових валют до реальних активів. Він радить інвесторам тримати у своєму портфелі від 5% до 15% золота як страховку від знецінення фіатних грошей, порівнюючи нинішню ситуацію зі стагфляцією 1970-х років.