Синьо-жовта Європа: «Слава Україні!»

Свято перемоги над рашизмом неодмінно буде – у це вірить солідарний з Україною цивілізований світ.

Фантастичний день був у столиці Косова 24 лютого 2023 року! І ця фантастика має повториться, але… вже не в наступні трагічні роковини, а на прийдешньому святі перемоги.

«Хай агресор якнайшвидше зазнає поразки», – висловив побажання косовар Роберт Фейзулаху. Він 24 лютого вдягнув українську вишиванку й прийшов до муніципалітету Приштини підтримати державні заходи солідарності з боротьбою українців проти рашизму. Роберт спільно з київською журналісткою Людмилою Мех розповів репортерам телеканалу Т7, як місцеві волонтери надсилають гуманітарну допомогу до Запоріжжя і як у час війни Косово політично підтримує Україну.

У великій залі Муніципальної асамблеї Приштини, здається, всі без винятку присутні мали того дня синьо-жовту атрибутику – шалики, значки… Серед учасників урочистого зібрання були й іноземні гості, перші особи посольств США, Німеччини, представники міжнародних організацій. Ці посадовці промовляли з трибуни й зал вітав їх оплесками та вигуками «Слава Україні!»

Мер столиці Перпарім Рама ще до початку засідання зустрівся з групою українських журналістів – учасників міжнародної програми професійного захисту «Journalists–in–Residence Kosovo». Він висловив підтримку народові, якій протистоїть нині рашистській агресії. А в своїй промові на сесії пан Рама наголосив: мирну націю покарано за те, що вона хоче йти прозахідним шляхом. І закликав світову спільноту до кінця підтримувати справедливу боротьбу України.

Після урочистого засідання учасники вийшли до парадного входу муніципалітету. Мер з групою дітей, серед яких наймолодшою була 6-річна Роксолана – донька української журналістки Олени Солодовнікової, в оточенні численних телекамер під оплески публіки передав символічне послання миру: в сонячно-блакитне небо злетіли білі голуби, випущені з кліток на волю… «Free Ukraine» – доречно згадалося бачене в місті гігантське гасло, виконане у відомих кольорах.

Птахи вільно кружляли над вулицями, які вражали розмаєм синьо-жовтих полотнищ. Цієї символіки було так багато в середмісті, що люди жартома дивувалися: «Ми в Приштині чи в Україні?»

Подумалося: таку неймовірну кількість прапорів світ неодмінно має побачити ще раз – і не лише в столиці Косова. І хай це побажання справдиться якомога швидше! Саме в такий спосіб – солідарно, красиво, щиро – Приштина підтримує Україну. Упевнений, балканські друзі відзначать і велике свято, що настане тоді, коли згасне криваве полум’я війни. Її розпалив у центрі Європи московський агресор – і йому вже не вдасться уникнути справедливої кари, втішають українців косовари, які й самі знають ціну пережитому геноцидові.

Демократичні держави-союзниці та десятки інших цивілізованих країн подали руку допомоги Україні. Її народ, проти якого воює загарбник-сусід, цього разу виконає свою історичну місію. Антилюдським ідеям рашизму, як і свого часу гітлерівському нацизму, буде назавжди покладено край. Отож не варто друзям України ховати до глибокої скрині запас прапорів, які на знак солідарності майоріли на вулицях столиці Косова нинішнього 24 лютого.

Весь демократичний світ бажає належно покарати зло, яке уособлює московський режим на чолі з бункерним фюрерком. Отож неповторний день великої поваги до українських героїв прийде знову, а вчинене агресором має закінчитися для нього міжнародним трибуналом.

Вдячність… українським журналістам

У трагічну роковину повномасштабної рашистської навали відбулася в Приштині й одна з центральних подій цього дня. Вищі органи влади республіки провели церемонію вручення листів подяки українським журналістам – учасникам програми, які тимчасово працюють у Косові. Листи за трьома підписами – перших осіб держави, уряду та парламенту – очільники вищих органів влади особисто вручили представникам ЗМІ. Президентка Вйоса Османі, прем’єр-міністр Альбін Курті та спікер Асамблеї Косова Глаук Конюфца виголосили промови, лейтмотив яких – солідарність з Українським народом, непохитним у своїй рішучості захищати суверенітет і територіальну цілісність держави. З героїчною нацією косовари поділяють біль за втрачені людські життя…

У листі, який президентка Республіки Косово вручила журналістам, зазначено, зокрема: «…ми хочемо висловити не лише нашу солідарність з вами й вашою країною, але також нашу вдячність за сприяння Косову й роботі наших інституцій, за внесок у нашу демократію… і за те, що дедалі міцнішають дружні зв’язки між нашими народами».

Цього дня українські журналісти стали учасниками низки акцій солідарності. А одну з них організували й самі – пройшли бульваром Матері Терези з прапорами й власноруч виготовленими плакатами. На широкому майдані, над яким світилося на стіні готелю гігантське синьо-жовте гасло зі словами ««Free Ukraine», учасники акції запалили десятки свічок. Це символ пам’яті про героїв, які віддали життя в обороні свободи й демократії, та водночас – висловлене співчуття мирним жителям, жертвам кривавої агресії рашистів.

Увагу газетярів з Києва привернула сім’я американців, у якій мати Мар’яна Френк родом з Поділля. Ці друзі України залюбки долучилася до маніфестації на майдані. Вони тримали синьо-жовтий прапор із зображенням Богородиці, на правому плечі якої лежить… переносний протитанковий ракетний комплекс «Джавелін». Красномовна символіка. Біля батьків – їхня усміхнена 10-річна донька у віночку. «Гречен вивчає українську», – з гордістю сказала мати.

На жінці легка курточка, що не затуляє футболку зеленого кольору з яскравим написом-побажанням російському воєнному кораблю йти, м’яко кажучи, якомога далі. «Це подарунок з рідної Вінниччини», – пані Мар’яна додає, що її брат служить в українському війську, а донька пишається, що має в Україні рідню.

Серед косоварів, які цього вечора прийшли на столичний майдан, були діячі культури й мистецтв, службовці, науковці, серед них професор Афрім Готі. «Моє серце сьогодні тут – з вами», – сказав він, потрапивши в обійми журналістської команди. Тепло сердець балканських друзів і однодумців відчули всі організатори ходи-демонстрації, яка розпочалася від величного пам’ятника національному героєві албанців Скандербегу.

Хором журналісти й краяни, що долучилися до вечірньої маніфестації, виконали в центрі Приштини Гімн України.

Де місце «раші»?

Про масові акції солідарності з Україною повідомили в неділю 26 лютого краяни з Фінляндії та Італії.

Харків’янка Віра Дядченко, яка має тимчасовий захист у Суомі й живе нині в головному місті Північної Остроботнії, написала про акцію «Запали свічку пам’яті»: «На захід завітали секретар міської ради Оулу Юха Хяннінен, співак Мікко Коскела з піснею “Laulu Ukrainalle”, а пісню «Ой у лузі червона калина» виконав український хор «Соловейки» під керівництвом Ірини Демчук.

Від імені Товариства українців Північної Остроботнії виступили голова об’єднання Анастасія Каховська та заступники Віра Карам і Жанна Пеннанен. Також у межах заходів з нагоди трагічної річниці початку повномасштабної війни показали в Оулу український документальний фільм «Соловей співає» та повели конкурс дитячих малюнків».

А в місті Віченца (Італія) активні краяни на мітингу зібрали 160 підписів під листом в Організацію Об’єднаних Націй.

У зверненні громадськості йдеться, зокрема, про потребу реформувати ООН. «Вважаємо що домінування Ради Безпеки й п’яти країн-фундаторів, з яких однієї (СРСР) уже не існує, архаїчне й дискримінаційне до рівних прав інших країн – членів ООН, – зазначено в листі. – Рада Безпеки повинна стати органом оперативного реагування, а не домінування, верховне право має бути визнано за Генеральною Асамблеєю ООН і рішеннями, ухваленими більшістю голосів (2/3, як записано в Статуті ООН)».

Громадськість вимагає також скасувати «право вето» – воно паралізує діяльність Ради Безпеки. Серед інших вимог – виключити російську федерацію з Ради Безпеки й розглянути питання про виключення з ООН за систематичні порушення людських прав і свобод, військову агресію, тероризм, підривну діяльність, дестабілізацію миру, систематичне порушення міжнародних угод і зобов’язань, ядерний шантаж тощо.

Українська громада провела мітинг, на якому виступили високопосадовці таких італійських міст, як Віченца, Гризіньяно-ді-Цокко, що в регіоні Венето, жителі Арциньяно та Скіо. Промовляли представники громади – Вікторія Сидорчук, Яна Татченко, Олена Мяснікова, Ксенія Константиненко, Марія Галуппо, Тетяна Шевчук, Тетяна Закревська…

Тепер на всіх континентах, у всіх частинах світу, де є українці, лунають голоси краян і краянок, дуже часто – саме активного жіноцтва, яке за кордоном не сидить склавши руки. Хтось організував на інформаційному фронті проєкт «Dattalion». Хтось об’єднав волонтерів, хтось, як вояки на фронті, без ротацій служить народові України своїм талантом і розумом.

Українців хоче чути світ, і люди доброї волі вірять – прийде велика перемога. І не лише вірять, а словом і ділом прагнуть наближати судний день кремлівського режиму. І сподіваються на справедливу кару всім Vоєнним Zлочинцям так званої федерації, місце якої після всього нею скоєного – не в Раді Безпеки ООН, а коло тієї, вибачте, смердючої посудини, з назвою якої «на общєпонятном язикє» добре римується ненависне всім слово «раша».

Сергій Шевченко, з Приштини (Республіка Косово)

Фото автора