Розорення та самогубства вкладників в Україні

Редакцiя
25 травня 2021, 17:52
22508 хвилин читати

Починаючи з 2014 року, в Україні взялися за чистку банківської системи, під яку підпали понад 100 установ.

  • Посилання скопійованоlink copied

Починаючи з 2014 року, в Україні взялися за чистку банківської системи, під яку підпали понад 100 установ. Залишаючись відносно непоміченою на тлі збройного конфлікту на Донбасі, ця економічна війна провадилася в ім’я боротьби з корупцією. Але вона призвела до розорення тисяч людей і лише перетасувала карти всередині олігархів – так і не прибравши їх з «поля бою».

«Куди поділися наші гроші? Куди?» У голосі 65-річної Марії Клименкової вчувається непідробне страждання. Ця бухгалтерка на пенсії – одна серед 160 тисяч українських громадян, чиї заощадження зникли під час чистки банківської системи, проведеної в період 2014-2017 рр. центральним банком держави – Національним банком України (НБУ). 2015 року вона втратила 64 тис. доларів (58 тис. євро за тодішнім обмінним курсом) – еквівалент середньої заробітної плати за 12 років – після ліквідації банку «Фінанси та Кредит», куди вона поклала свої накопичення.

Неплатоспроможність, непрозора структура власності, позики між пов’язаними сторонами, маніпуляції з фінансовими звітами, недобросовісність фінансових і судових органів: банківський сектор України десятиліттями потерпає від порочних практик, що сформувалися після розпаду Радянського Союзу.

В 2014 році втрата Криму та війна на Донбасі позбавили Україну 25% промислового потенціалу. Країна також розірвала угоди зі своїм найбільшим торгівельним партнером, Росією. Гривна зазнала трьох послідовних девальвацій. І без того склеротична банківська система опинилася на межі краху.

За вказівкою західних партнерів, від яких залежить фінансове виживання країни, уряд Петра Порошенка, обраного 2014 року президентом, перейшов до радикальної чистки. Разом з ліквідацією сотні комерційних банків зникла більша половина українських банківських установ. Серед них і чимало підставних компаній, які використовувалися для приховування доходів, здобутих незаконним шляхом, здебільшого за кордоном, або організацій з боргами на рахунках, але без активів. Інша група банків (безумовно, найбільш уразлива) складалася з оголошених неплатоспроможними банків, які належали впливовим бізнесменам. Наприклад, окрім банку «Фінанси та Кредит» (10-те місце), що належать магнату гірничорудного та металургійного сектора Костянтину Жеваго, бачимо в списку «Дельта-Банк» (4-те місце), який належить Миколі Лагуну, або «Надра-Банк», власність Дмитра Фірташа, олігарха, який накопичив статки на торгівлі газом з Росією, перш ніж упасти до 24-го місця в рейтингу багатіїв після 2014 року.

Тридцять вісім самогубств

Якщо зірка пана Фірташа просто потьмяніла, то звичайні громадяни виявилися розореними. Закон встановлює максимальну гарантовану державою фінансову компенсацію розміром у 200 тис. грн (близько 6 тис. євро). За виплату компенсацій вкладникам та організацію аукціонів продажу активів ліквідованих банків відповідає Фонд гарантування вкладів (ФГВ). Часткове відшкодування втрат приблизно двом мільйонам вкладників, а також рефінансування деяких банків (які зрештою були оголошені неплатоспроможними) коштували близько 14 % валового внутрішнього продукту (ВВП). Якщо до цього додати безповоротні втрати, зареєстровані індивідуальними вкладниками та підприємствами (16 % ВВП), то рахунок зростає майже на 30 % річного національного багатства.

У цієї чистки банківської системи було обличчя: Національний банк очолювала пані Валерія Гонтарева від червня 2014 р. до травня 2017 р. В інтерв’ю Financial Times (травень 2017 р.) високопосадовиця заявила, що зіштовхнулася з «неймовірним тиском», включно з фізичними погрозами з боку олігарха, ім’я якого вона побажала не називати (Neil Buckley, Roman Olearchyk, «Valeria Gontareva: Ukraine’s central bank reformer», Financial Times, 26 mars 2017). Банки «збирали гроші в будь-який можливий спосіб (переважно депозити фізичних осіб) та інвестували їх у власний бізнес», – зазначила Гонтарева. Для неї, як і для міжнародних донорів, чиї рекомендації вона застосовувала, це була чесна і необхідна операція з відкритими правилами.

За словами Олександра Павлова, керівника департаменту по роботі з фінансовими установами в Україні Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) – установи, яка надавала технічну та фінансову підтримку ФГВ, – населення теж має визнати свою частку відповідальності в кризі. Хіба українці, як-от греки до них, не скористалися легкими грошима, не турбуючись про сумнівні комерційні умови, які їм нав’язували банківські установи?

«Якщо вам пропонують позики під 25 % річних, ви маєте розуміти, що практика банку, вочевидь, нечесна. Ви ж не звинувачуєте пожежників, якщо ваш дім згорить…»

Софія Лобозинська, професорка кафедри банківського і страхового бізнесу Львівського університету ім. Івана Франка, погоджується з такими заходами: «Якщо це єдиний спосіб врятувати пацієнта, то це потрібно зробити невідкладно».

Втім, деякі чиновники тепер ставлять під сумнів той початковий вибір… і то в самому Національному банку.

Так, у жовтні 2016 року президент Порошенко призначив Богдана Данилишина головою Ради НБУ – органу внутрішнього нагляду, керівництво якого залишалося вакантним протягом двох – вирішальних – років реформи. «Багато банків опинилися у скрутному становищі не через дії їхніх власників, а через безпрецедентні економічні проблеми, спричинені війною та девальвацією гривні», – запевняє колишній міністр економіки (2007-2010). На його погляд, їм потрібно було дати час, щоб відновити капіталізацію в очікуванні кращих днів. Гірше того, влада виявилася безсилою зупинити відтік капіталу, який не могло не спровокувати оголошення про ліквідацію.

«Останніми днями багато власників банків вилучали свої активи», – визнає Віктор Новіков, нинішній заступник директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів. Але чимало наших співрозмовників із сумнівом ставляться до безсторонньої ролі НБУ у виборі ліквідації того чи іншого банку.

«Деякі банки, їх небагато, були зачинені з політичних причин, і НБУ загалом цього навіть не приховував, що вивів їх через те, що вони належали ще позаминулому режиму», – заявив головний експерт НБУ Андрій Блінов в одному діловому виданні (див. «Полтриллиона за землю. Сколько заработала на банкопаде команда Гонтаревой?» 3 августа 2020).

Без політичних мотивів не обійшлося й у випадку націоналізації першого банку країни, Приватбанку, надто значного, щоб просто піддатися ліквідації. Націоналізація банку відбувалася 2016 року, коли власник Приватбанку Ігор Коломойський, впливовий мільярдер, перебував у відвертому конфлікті з Порошенком.

Чи був продаж державою активів ліквідованих банків справедливим? Дехто у цьому сумнівається. За словами колишнього міністра Данилишина, «активи продавали через аукціони ФГВФО обмеженій кількості фінансових компаній за ціною 1-5% від номінальної вартості [до кризи]». Потім вони продавали їх на 50-80 % дорожче, додає колишній міністр. Для нього це доказ того, що активи були розпродані владою. «На жаль, ми отримали банки, активи яких і так перебувають у тяжкому фінансовому становищі», – виправдовується пан Новіков. Фонд гарантування вкладників підкреслює, що «активи банків зазнали значної девальвації» з 2014 року, коли Україна, «зіштовхнулася з економічною кризою, анексією та незаконною окупацією частини своєї території. А також девальвацією національної валюти».

***

Серед гамірного торгівельного центру на околиці Києва ми зустрічаємося з 47-річним Олегом Дорошенком, який втомленим голосом розповідає свою історію. Він та його родина, як клієнти банку «Фінанси та Кредит», під час ліквідації втратили 400 тис. доларів (363 тис. євро). У вересні 2015 року цей інженер за освітою створив Всеукраїнську асоціацію вкладників банків, щоб об’єднати ошуканих клієнтів і отримати компенсацію. Наразі асоціація налічує 140 тис. членів, серед них і пані Клеменкова. Відтоді його дні минали між судовими засіданнями, консультаціями з членами асоціації та зверненнями до уряду та державних установ. Ця робота привела 2018 року до рішення адміністративного суду, який визнав Нацбанк винним у банкрутстві банку «Фінанси та Кредит». Однак виплат вкладникам банку так і не сталося.

За підрахунками пана Дорошенка, тридцять вісім людей, втративши всі свої заощадження, покінчили життя самогубством.

Вкладники-банкроти також ризикують тим, що їхнім гнівом зманіпулюють сторонні особи з неясними мотивами. Відповідаючи на запитання про це, пан Дорошенко визнає, що отримав фінансову та матеріально-технічну підтримку від Юлії Тимошенко. Колишня прем’єр-міністерка, посівши третє місце на останніх президентських виборах у 2019 р., підтримала інтереси вкладників після її невдалих електоральних результатів. Сьогодні вона закликає до створення парламентського комітету з розслідування дій НБУ.

Асоціація пана Дорошенка також знайшла підтримку в особі Олександра Дубінського, блогера й антикорупційного журналіста, який став депутатом від «Слуги народу», партії президента В. Зеленського. Високомедійний викривач діяльності НБУ, він, однак, не став би діяти без власної вигоди. Його колишній роботодавець Коломойський, до якого, як відомо, він був дуже близький, від грудня 2016 року бореться за відновлення контролю над Приватбанком.

Утворення «олігополії»

Закон, вигідно представлений як «антиколомойський», починаючи з травня 2020 року, забороняє повернення націоналізованих банків їхнім колишнім власникам. Однак цей текст має ширший обсяг: він різко обмежує можливості оскарження рішень Нацбанку. Задуманий для захисту інституту правосуддя, що був підірваний хабарництвом, закон робить його практично недоторканним. Він точно хоронить надії таких вкладників, як пані Клименкова та пан Дорошенко, на отримання компенсації через суд. Його ухвалення стало передумовою для виплати в червні 2020 року першого траншу нового кредиту Міжнародного валютного фонду (МВФ) розміром 5 мільярдів доларів (4,45 млрд євро). Зіштовхнувшись з бідою вкладників, Рада з фінансової стабільності НБУ у вересні 2020 р. вимагала потроїти стелю гарантії (від 200 тис. до 600 тис. гривень); МВФ сторгувався на рівні 300 тис. гривень (8 800 євро) (див. заяву Андрія Оленчика, заступника директора-розпорядника Фонду гарантування, на віртуальному круглому столі, організованому 27 жовтня виданням «Фінансовий клуб», Київ, 27 жовтня 2020 р., www.finclub.net)

Хоча досі незрозуміло, в які кишені врешті-решт потрапили активи ліквідованих банків, – через численних фінансових посередників, – чистка банківської системи мала наслідки, помітні неозброєним оком: концентрацію капіталу, яка, за словами Данилишина, перетворює банківський сектор на «олігополію».

Внаслідок цього значно зросла банківська маржа між ставками за кредитами і ставками за депозитами: від 4,5 % на рік за 2012-2014 рр. до 6 % за 2015-2019 рр. і до рекордних 8 % на рік у 2020 році разом з кризою, пов’язаною з коронавірусом. Для порівняння, в сусідній Польщі ця маржа у 2020 р. становила 3,5% на рік (Богдан Данилишин, «15 фактов о “банковской реформе”, DS News, 16 октября 2020). Ситуація пішла на користь публічним (що посідають перші чотири місця в рейтингу) та іноземним банкам: 2014 року їх було 19, а на 1 листопада 2020 року – 22, тоді як кількість банківських установ у країні скоротилася з 180 до 74.

У погано освітленій кухні київського гуртожитку пані Клименкова заламує руки. Після втрати заощаджень вона змушена жити на пенсію в 2600 грн (близько 80 євро) на місяць і залежить від допомоги своїх дітей. «Вони відкладають для нас гроші, дарують подарунки. Мені пощастило, що в мене такі добрі діти», – говорить вона зі зворушливою посмішкою. На завершення інтерв’ю вона тупцює в дверях. «Хто поверне нам гроші? І кого покарають за крадіжку?»

Ці питання досі залишаються без відповіді.

Автори: Лора Діаб, Ґійом Птак

Джерело: Le Monde diplomatique

Переклад: Андрій Рєпа, український перекладач, літературознавець, філософ, культуролог, есеїст

Новини за темою

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Фізичні особи

Статті • Банкрутство; Влада i люди
Загравання із валютними позичальниками зробили застосування процедур неплатоспроможності фізичних осіб вкрай проблемними

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Про «гучний» законопроект №4398, яким внесено зміни до процедури реструктуризації валютних кредитів фізичних осіб у процедурах КУПБ.

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Сьогодні у банків є широка лінійка програм реструктуризації з урахуванням потреб і можливостей клієнтів.

Фізичні особи

Статті • Банкрутство
Реформа банкрутства є серед тих явищ, про які у цій країні можна говорити вічно

Судова практика

Статті • Стягнення боргiв; Банкрутство
Законодавець занадто зарегулював питання відкриття провадження, і, відповідно, фантазія суддів може бути безмежною

Фізичні особи

Статті • Банкрутство; Влада i люди
Пропонується викласти в новій редакції ст. 1 КУзПБ