Реалізація арештованого майна на публічних торгах за наявності «кримінальних арештів»

20 грудня 2021, 16:53
6913 хвилини читати

Невиконання судових рішень через довготривалі кримінальні провадження, до яких стягувач навіть не має жодного відношення, є неприпустимим

  • Посилання скопійованоlink copied

На виконанні в органах державної виконавчої служби та приватних виконавців перебуває частина виконавчих проваджень, які фактично є заблокованими для виконання в силу тих чи інших обмежень, встановлених законодавством. Однією з таких категорій є майно боржника, щодо якого діють арешти, накладені в межах кримінального провадження.

Профільне для виконавця законодавство не містить прямої заборони для реалізації такого майна, проте є зрозумілим, що існує вірогідність визнання таких торгів недійсними, а також винесення таких виконавчих дій на оцінку Дисциплінарної комісії приватних виконавців чи правоохоронних органів за заявими зацікавлених осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об’єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з’ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання.

Згідно з п. 2 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна заявка на реалізацію арештованого майна має містити, серед іншого, такі дані: відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).

Отже, прямої заборони проведення оцінки та передачі майна на реалізацію, щодо якого діють арешти у кримінальному провадженні, профільне законодавство не містить, адже сам факт продажу майна на публічних торгах цей арешт не скасовує.

Потенційний покупець після оформлення результатів торгів у встановленому законодавством порядку матите змогу звернутися до слідчого судді на підставі ст. 174 КПК України з клопотанням про зняття арешту з майна, яке він придбав, та яке буде вирішено слідчим суддею з урахуванням особливостей тієї кримінальної справи, в якій цей арешт накладено (наприклад, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2021 у справі №757/5070/21-к).

Однак, на практиці виставлення такого майна на реалізацію є утрудненим, оскільки слідчі судді відмовляють у задоволенні клопотання стягувача щодо скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України або взагалі відмовляються їх розглядати (наприклад, ухвала Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.05.2018 р. у справі №373/1306/17), а суди цивільної юрисдикції відмовляють стягувачам у задоволенні скарги на дії органів виконавчої служби або приваних виконавців у разі надання відмови у виставленні майна на реалізацію (наприклад, постанова Київського апеляційного суду від 02.12.2021 р. у справі №753/5454/21).

Єдиною судовою практикою з даної проблематики на рівні Верховного Суду є Постанова від 31 травня 2021 року у справі №752/18635/15, в якій йдеться про неможливість реалізації майна за наявності арешту з посиланням на ст. 533 КПК України про те, що ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для усіх осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

При цьому, на моє переконання, виключне тлумачення норм кримінального процесуального судочинства, без врахування особливостей цивільних правовідносин та рішення суду щодо стягнення заборгованості не можуть відхилятися судами без належної аргументації, адже стягувач десятиріччями може чекати на задоволення своїх вимог до завершення карної справи, а боржнику надається інструмент для невиконання судового рішення.

Складається ситуація, за якої навіть при наявності рішення Верховного Суду, яким позивачу присуджено стягнення мільйонів гривень заборгованості, може бути фактично нівельовано чи заблоковано ухвалою слідчого судді першої інстанції за кримінальним провадженням, до якого стягувач жодного відношення не має.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов’язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дана ситуація породжує виключну правову проблему конфлікту обов’язковості судових рішень різних юрисдикцій (кримінальної та цивільної) та може бути вирішена або на законодавчому рівні, або Великою Палатою Верховного суду, крім того потребує якнайшвидшого розв’язання, адже невиконання судових рішень через довготривалі кримінальні провадження, до яких стягувач навіть не має жодного відношення, є неприпустимим.

Автор: Роман Різунов, адвокат, керуючий партнер АО «Сабадаш, Різунов та партнери»

Редакція Борг.Експерт може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за зміст
матеріалів в розділі «Думки експертів» покладається на авторів текстів.

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Виконавча діяльність

Статті • Стягнення боргiв
Приватні виконавці залишаються для багатьох стягувачів чи не єдиною надією повернути свої кошти.

Виконавча діяльність

Статті • Стягнення боргiв
У тендітних дам і теоретиків може бути своя мотивація витрачати вільний час на вивчення дисциплінарних проваджень

Виконавча діяльність

Статті • Стягнення боргiв
Автори проекту, які одночасно є досвідченими практиками в сфері примусового виконання рішень, розповіли як стягнення боргів відбуватиметься по-новому

Виконавча діяльність

Статті • Стягнення боргiв
Незважаючи на четвертий рік існування професія все ще переживає «дитячу хворобу» становлення

Виконавча діяльність

Статті • Стягнення боргiв
Нашим нормотворцям вдалось вчергове перевершити себе та видати юридичній спільноті ще одні нежиттєздатні норми

Виконавча діяльність

Статті • Стягнення боргiв
У АПВУ не розуміють, чому регулятор опікується лише доступом ДВС до необхідних баз даних, ігноруючи приватних виконавців