У Верховному Суді обговорили проблеми виконання судових рішень приватними виконавцями

5 квітня 2025 року у Верховному Суді відбувся круглий стіл на тему «Виконання рішень приватними виконавцями. Проблемні питання та судова практика». Захід, організований спільно з Асоціацією приватних виконавців України та ДП «СЕТАМ», став ще однією спробою фахової спільноти осмислити болючу проблему — як забезпечити дієве виконання рішень суду в умовах правової та безпекової турбулентності.

Судове рішення — це ще не справедливість

Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко у своєму виступі підкреслив фундаментальну тезу: судове рішення набуває справжньої сили лише тоді, коли воно виконане. Це не лише питання права, а й суспільної довіри. Судова реформа 2016 року задекларувала принцип обов’язковості виконання рішень — однак практика залишається складною.

Кравченко вказав, що виконання рішень ускладнилося внаслідок повномасштабної війни: окупація територій, релокація бізнесу, внутрішнє переміщення громадян, знищення майна та порушення комунікацій із боржниками стали серйозними бар’єрами.

Статистика — на боці приватних виконавців

Оксана Русецька, голова Асоціації приватних виконавців України, навела вражаючу статистику за 2024 рік:

• 9,5 млрд грн — загальна сума стягнень приватними виконавцями;
• у 6 разів більше коштів на одного виконавця, ніж у держвиконавців;
• у 26 разів більше майна реалізовано через СЕТАМ;
• втричі більше земельних ділянок продано.

Ці цифри не лише демонструють результативність, а й висвітлюють трансформацію ролі приватного виконавця в правовій системі, що потребує глибшого правового визнання та підтримки.

Судова практика як орієнтир для дії

Судді Верховного Суду, зокрема Ольга Ступак та Наталія Сакара, розглянули низку справ, що ілюструють складність виконання рішень:

• Проблема часток у спільному майні подружжя: виконавці не мають повноважень визначати порядок набуття майна — це виключна компетенція суду.
• Фраудаторні правочини: навіть після визнання угоди недійсною реалізація рішення ускладнюється відсутністю реєстрації майна за боржником.
• Недостатні повноваження виконавців: відповідно до чинного закону, органи примусового виконання не мають права самостійно звертатися до суду з позовами, навіть у випадках, коли це унеможливлює виконання рішення.

При цьому практика ВС (зокрема, постанова ВП від 08.06.2022 у справі № 2-591/11) вказує: обов’язок ініціювати новий судовий процес для забезпечення виконання попереднього рішення покладається не на кредитора, а на уповноважений орган. Це створює правову дилему, яка вимагає змін.

Ключова проблема — невідповідність законодавства

Фактична недосконалість Закону України «Про виконавче провадження», а також відсутність чітких механізмів взаємодії між виконавцями, судами та держорганами, залишають велику частку судових рішень лише на папері.

Як підсумував Зорян Маковецький, приватний виконавець зі Львова, виконання рішень — це не етап, а рівноправна частина судового процесу. І поки цей аспект залишатиметься напівсліпим, система не буде повною.

Чи потрібна нова хвиля реформи?

Фахова дискусія, що відбулась у Верховному Суді, ще раз підтвердила: українське правосуддя має два фронти — судову залу та виконавче провадження. Без другого — перше перетворюється на формальність.

Очевидно, що Україні потрібна нова редакція закону про виконавче провадження, яка:

• посилить повноваження приватних виконавців у межах правової процедури;
• чітко розмежує відповідальність між сторонами, виконавцем і судом;
• усуне прогалини, що дозволяють боржникам зловживати правом;
• встановить алгоритми для виконання рішень в умовах воєнного стану.

В умовах війни виконання судових рішень — це не лише питання справедливості, а й питання державного суверенітету. Верховний Суд показав, що готовий не просто чути, а реагувати. Тепер — слово за законодавцем.