Попри війну, українська металургія інвестувала у виробництво 650 млн доларів, – дослідження

Українська важка промисловість, попри масштабні руйнування та різке падіння виробництва протягом останнього десятиліття, зберігає вагому роль у національній економіці та продовжує утримувати позиції на світових ринках. У 2024 році гірничо-металургійний комплекс забезпечив 7,2% ВВП України і залишається одним із найбільших інвесторів у промисловість: навіть у воєнних умовах обсяг вкладень у сектор сягнув 650 млн доларів, що становить майже 20% усіх промислових інвестицій країни.

Промисловість пережила три хвилі ударів: анексію та бойові дії 2014 року, втрату Маріуполя у 2022-му та системні енергетичні кризи, що супроводжують країну з початку повномасштабного вторгнення.

У 2013 році Україна виробляла 33 млн тонн сталі і входила у число найбільших світових гравців. Але вже у 2014–2021 роках виробництво скоротилося до 22 млн тонн, а після руйнування “Азовсталі” та комбінату ім. Ілліча обсяги впали до 6 млн тонн у 2022 році – найнижчого показника в історії незалежної України. Втім, після відновлення роботи морського коридору ситуація частково покращилась – у 2024 році виплавка сталі зросла до 7,5 млн тонн.

Також Україна залишається важливим гравцем на глобальному ринку сировини: торік ми експортували 33,7 млн тонн залізної руди та 1,3 млн тонн чавуну – це суттєві обсяги, якщо врахувати близькість підприємств до фронту, зруйновану логістику та залежність від нестабільної енергосистеми.

Наразі галузь працює у збиток, але продовжує підтримувати економіку та зберігати робочі місця: за оцінками GMK Centre, одне робоче місце у металургії створює до 4–5 робочих місць у суміжних галузях, а дефіцит кадрів, який посилився через мобілізацію та релокацію населення, впливає на стабільність цілих промислових регіонів. Утримання працівників і часткове фінансування простою стали необхідністю: без людей відновити виробництво після війни буде неможливим.

Зараз найважчим випробуванням для металургів, крім війни, є стрімке зростання тарифів, насамперед на електроенергію і вантажні перевезення. У ЄС важливу роль у підтримці важкої промисловості відіграє держава: уряди системно компенсують металургам високі енергетичні та навіть логістичні витрати. В Україні ж вартість електроенергії, як і вантажні залізничні перевезення, іноді дорожча, ніж у країнах ЄС.

Як відомо, за 5 років найбільші метпідприємства сплатили податків і зборів на суму 190 млрд грн, або $6,2 млрд. За підсумками 2024 року сплата податків і зборів чотирьох металургійних компаній становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів.