Як фраудаторні правочини захищають права кредиторів: сучасне бачення Верховного Суду

Фраудаторні правочини — це інструмент, що дозволяє повернути майно боржника для задоволення вимог кредиторів, якщо воно було виведене з активів шляхом удаваних або зловмисних дій. Про це розповів суддя Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду Василь Крат під час лекції для студентів Українського католицького університету.

Ця правова конструкція має давнє коріння: ще у Стародавньому Римі існувала практика fraus creditorum, що передбачала оспорювання правочинів, укладених на шкоду кредиторам.

У сучасному українському праві фраудаторність стала повноцінним правовим інструментом із 1 січня 2025 року, коли відповідний термін було закріплено в Кодексі України з процедур банкрутства. Проте ще задовго до цього судова практика активно використовувала підхід до захисту кредиторів через принципи добросовісності, недопущення зловживання правом та відновлення справедливості (status quo).

Судова практика визнає недійсними правочини, що були вчинені для приховування активів від стягнення, навіть якщо вони формально відповідають закону. При цьому розрізняють два підходи до недійсності:

• «Добра» недійсність — коли визнання правочину недійсним захищає права кредитора (наприклад, дарування майна боржником своїм родичам).
• «Погана» недійсність — коли одна зі сторін намагається уникнути виконання договору, прикриваючись формальними порушеннями.

Конкурентне та позаконкурентне оспорювання — ще одна важлива відмінність. Перше застосовується у межах банкрутства та неплатоспроможності банків, друге — у виконавчому провадженні та в загальному цивільному процесі. У позаконкурсному порядку важливою метою є повернення активів до майнової маси боржника, аби кредитор зміг на них звернути стягнення.

Ключові висновки судової практики:

• Фраудаторний правочин не обов’язково має бути фіктивним. Передача майна за реальною угодою не виключає його оспорення.
• Кредитори можуть посилатися на порушення публічного порядку, принцип добросовісності та зловживання правом (статті 3, 13, 228 ЦК України).
• У перспективі можливо розширити підхід і дозволити оспорювання правочинів не лише теперішнім, а й майбутнім кредиторам (аналогічно до практики Канади).

Застосування фраудаторної конструкції у справах про банкрутство, дарування, фіктивні угоди, односторонні правочини та навіть шлюбні контракти — це вже не теорія, а стабільна правова практика. Верховний Суд формує сталий підхід до визнання правочинів недійсними, що спрямовані на недобросовісне ухилення від виконання зобов’язань.

Детальніше — у презентації:
Переглянути документ