Банкір із нафтовими амбіціями Камишев: як качати мільйони барелів в обхід санкцій

Чи не щомісяця в інформпростірі вибухає чергова сенсація щодо торгівлі російською нафтою олігархами в обхід санкцій через треті країни. В одному з останніх розслідувань німецьке видання DerSpiegel детально описує маршрут вуглеводнів через треті країни.

За їхніми даними, щомісяця до портів Індії прибуває 70 танкерів з російською нафтою. У квітні країна імпортувала до двох мільйонів барелів на день чорного золота з РФ, що становить майже 40% її національних потреб. Через певний час частина цієї нафти потрапляє до ЄС.

Компанія Kpler, відстеживши маршрути танкерів і вантажних суден, зазначила, що тепер танкери з російською нафтою на борту прямують не до західних країн, а до східних: Туреччини, Саудівської Аравії і, передусім, Індії. Потім сировина переробляється в паливо. У Kpler наголошують, що лише у квітні Індія поставила в ЄС більше палива, ніж будь-коли раніше, і випередила навіть Саудівську Аравію.

Як наслідок, в ЄС почали розробляти новий пакет санкцій проти Росії, спрямований на обмеження низки іноземних компаній, які допомагають Москві ухилятися від санкцій. За словами президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляйєн, до нього потраплять не лише російські, а також китайські та індійські компанії. У тому числі й ті, що називають себе інвестиційними компаніями.

Одним із менторів серед розробників та виконавців схем з перекачування, змішування та переробки нафти з подальшим продажем як каспійської, казахської, індійської та інших є Дмитро Камишев. За даними видання GlobalWitness, його описують як «колишнього банкіра з будинком у Хайгейті, пов’язаного з сином мільярдера Романа Абрамовича, який потрапив під санкції, і стоїть за мільйонами барелів змішаної російської нафти, які найближчими місяцями будуть відправлені до Великобританії, Європи та США».

Згідно з російським виданням «Коммерсантъ», два роки тому Камишев разом зі своїм бізнес-партнером Тетяною Морозовою придбали частки у трьох російських нафтовидобувних компаніях, що належали державній «Роснафті»: 51% у ВАТ «РН Інгушнафти» (частка, що залишилася після влади Інгушетії), 68,7% у «Роснафта-Дагнафта» (решта перебуває у власності міноритаріїв), контроль у «Дагнафтогазі» і 100% у «РН-Ставропольнафтогаз» (перехід останньої компанії зафіксовано в базі даних для бізнесу СПАРК 7 червня). Покупцем виступило Товариство з обмеженою відповідальністю «Центргеко Холдинг» (ЦГК).

Ефективна частка «ЦГК Холдингу» у «Дагнафтогазі» становить 81,2%, з них 40% безпосередньо, а решта — через «Роснафта-Дагнафта», в той час як структура Ощадбанку «Ощадбанк інвестиції» складає 1%.

Дані, зібрані компанією з аналізу фінансових ринків Refinitiv, свідчать про те, що протягом за 10 місяців минулого року (від початку повномасштабного вторгнення Росії до України з 24 лютого до кінця 2022 р.), лише «Ставропольнафтогаз» завантажила 4,5 мільйона барелів нафти.

На супутникових знімках від компанії Maxar видно цистерни на станції у квітні минулого року.

Відповідно до схеми Камишева-Морозової всі три виробника, що були ними придбані, експортують нафту потягом до насосної станції на трубопроводі КТК, де вона змішується з нафтою з Казахстану і відправляється кораблем до Європи, США та Азії. Таким чином, вони уникають санкцій, які накладені на юридичних та фізичних осіб щодо торгівлі нафтою та нафтопродуктами.

За даними російської бази даних підприємств СПАРК, частки акціонерів заставлені у Сбербанку, який надав частину позичених коштів на угоду.

З початку 2015 року Камишев керує іншою компанією з такою ж назвою – ТОВ «Центргеко», де частка становить 30%. Контрольний пакет на 69% номінально належить Ользі Некрасовій, дочці засновника будівельної компанії Лідер-Груп та члена Ради Федерації Олександра Некрасова (фактичний мажоритарний партнер Камишева). Ще 1% володіє Олеся Марцевич.

ТОВ «ЦЕНТРГЕКО» володіє ТОВ «Ноябрське», ТОВ «Хеттінське», ТОВ «Інвестресурс» та ТОВ «ІЛІМ-ІНВЕСТ».

Виручка ТОВ «ЦЕНТРГЕКО» у 2022 році склала 3,2 мільярда рублів, а чистий прибуток – 131,5 млн рублів.

Мати Ольги Некрасової – Олена Миколаївна Некрасова – активно бере участь у керівництві будівельними та нафтовими активами сім’ї.

Олександр Некрасов занесений до списків санкцій США, Канади, Великобританії, Швейцарії, Нової Зеландії та України:

– 23 березня 2022 року включений до списків санкцій Канади;

– 4 травня 2022 року включений до списку санкцій Великої Британії;

– 30 вересня 2022 року включений до списків санкцій США;

– 16 грудня 2022 року включений до списку санкцій Європейського Союзу, оскільки «підтримував та реалізовував дії та політику, які підривають територіальну цілісність, суверенітет та незалежність України та ще більше дестабілізують Україну»;

– 21 червня 2018 року указом президента №176/2018 безстроково включений до списку санкцій України за №176/20181) за підтримку та реалізацію політики, яка підриває територіальну цілісність, суверенітет та незалежність України та ще більше дестабілізує Україну.

Крім цього, Олександр Некрасов, як член Ради Федерації 4 жовтня 2022 року ратифікував чотири договори між Російською Федерацією та Донецькою Народною Республікою, Луганською Народною Республікою, Запорізькою областю та Херсонською областю та їх прийом до складу Російської Федерації.

Компанія «Центргеко» має досвід придбання невеликих нафтових родовищ залученням банківського та торговельного фінансування. Найбільшим активом «Центргеко» є ТОВ «Ноябрьськоє» (що володіє ліцензіями на Західно-Ноябрьську та Південно-Ноябрьську ділянки з видобутком близько 200 тис. барелів на день), яку в 2017 році було придбано від «Газпромнафти». Крім того, «Центргеко» володіє чотирма ділянками на Ямалі: Пальниковською, Центрально-Таркосалінською, Пайсятською і Хеттінською.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, у всіх компаніях, зареєстрованих у Великобританії та афілійованих з Камишевим, він фігурує як громадянин Великобританії. Зрозуміло, що це робиться з метою уникнення прямих зв’язків з РФ, хоча аналіз його партнерів з цими компаніями показує їх прямий зв’язок з РФ та нафтогазовим бізнесом у РФ. При цьому дохід Камишева формується за рахунок нафтового бізнесу в РФ, який прямо пов’язаний з Олександром Некрасовим, який знаходиться під санкціями. Камишев фактично виконує роль «фронт офісу», що легалізує нафтовий бізнес Некрасова.

Діяльність усіх описаних компаній спрямована на експорт російської нафти з РФ за участю фінансування західними банками та відвантаженням танкерами.

Варто зазначити, що з 21 липня 2022 року (згідно до поправки 14 до Положення про Росію (Санкции) (вихід з ЄС) 2022 року) всім особам з Великобританії заборонено надавати бухгалтерські, ділові та управлінські консультації, а також послуги зв’язків з громадськістю особам, пов’язаних з Росією.

Дмитро Камишев прямо порушує санкції, накладені європейськими країнами, США та Канадою, надаючи своїм російським підприємствам фінансові, управлінські та транспортні послуги через свої компанії, зареєстровані в Великобританії.

Компанії, створені в Великобританії та афілійовані з Дмитром Камишевим

У компаніях CENGEO TRADING AND SHIPPING COMPANY LTD та CGC HOLDING LTD спільним директором є громадянин США та РФ, Ігор Цибельман.

А співвласниками компанії CENGEO LIMITED разом з Дмитром Камишевим є Тетяна Морозова, яка раніше працювала разом із Цибельманом в Газпромнафті, та Ігор Кальницький, партнер Камишева в компанії ЦГК «Енергія». Крім них, в CENGEO LTD також зареєстровані: дружина Камишева Костомарова та вже згаданий Ігор Цибельман.

Дивлячись на засновників та співробітників компанії у Великій Британії можна зрозуміти, що вони були створені тими ж самими людьми, що й в Росії. І це зрозуміло, що це робилося з метою мати можливість обійти санкції в потрібний момент.

На практиці Камишевим під прямим керівництвом Некрасова створена міжнародна злочинна мережа, діяльність якої спрямована на обхід санкцій США, ЄС і Великобританії, які були накладені на нафтову галузь РФ. Незважаючи на значний внесок у заповнення бюджету РФ нафтовими доларами, Дмитро Камишев і Тетяна Морозова до цих пір не потрапили до списків санкцій. Втім, гроші, що наповнюють бюджет РФ, дають можливість продовжувати війну Росії в Україні. Діяльність Камишева і Морозової опосередковано загрожує національній безпеці та обороні нашої держави. І це поодинокий випадок. Таких осіб, як Камишев, у сфері нафтово-газової торгівлі десятки. І майже до жодного з них Україною не застосовані санкції

Зрозуміло, що коментувати свою участь у цих хитромудрих схемах із використанням підставних компаній Дмитро Камишев нашому виданню відмовився. Справді, він просто переривав зв’язок, а в месенджерах одразу блокував користувачів. Явно він не хоче «з’явитися» на інформаційному полі. Ми декілька разів дзвонили йому на особистий номер +79153775723. Крім того, ми зверталися з листами до Європи та США (OFSI, депутата Ендрю Мітчелла). Реакцію очікуємо.

Очевидно, одним із найімовірніших варіантів відсутності прізвищ торговців російською нафтою та газом у спеціальних списках є недостатня кількість людей, які займаються перевіркою інформації щодо юридичних та фізичних осіб, що завдають шкоди нашій країні різними способами. Особливо тих, хто фінансово допомагає країні-терористу встояти.

Відсутність більшості постачальників нафти, паливо-мастильних матеріалів та газу, таких як Камишев та Морозова, можуть обумовлюватися багатьма чинниками. Зокрема, недостатністю спеціалістів, низьку ефективність роботи РНБО через високе навантаження, а також корупційну складову.

Народний депутат України, член Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки, голова міжфракційного об’єднання «За військово-технічну могутність України» Вадим Івченко називає однією з причин, що російський бізнес не повністю вичищений з української економіки є хаотичність формування санкційних списків в Україні.

“Формування списків доволі складний процес у якому, до того ж задіяно багато органів. Адже потрібний регулярний аналіз та моніторинг для прийняття відповідних рішень щодо розширення списків. Саме після аналізу даних, які надають ці органи, вже остаточне рішення приймає РНБО. На мою думку – раціональніше було б створити один координаційний орган, який уже не повинен буде аналізувати рішення НАЗК чи Мін’юсту, а має просто накладати санкції. Також, під питанням є й законодавча база. Як відомо, зараз в Україні існує кілька нормативних актів та процедур щодо санкцій, конфіскації та націоналізації майна агресора”, – зазначив він.

За словами нардепа, «наскільки правомірними є ці санкції, мають вирішувати судові інстанції. «Це важливо. Щоб нічого й нікого не пропустити. Те що я бачу зараз – відбувається хаотичність у питанні запровадження санкцій», – каже Вадим Івченко.

Політик також не відкидає корупційної складової у формуванні списків. «Можна припустити, що також відбуваються певні домовленості у питаннях – як оминути санкції; як загальмувати процес, щоби не наклали санкції; або як швидко санкційний товар передати через АРМА тим, хто ним управлятиме та зберігатиме або бізнес або бізнес-зв’язки з попередніми власниками підприємств. Як приклад – Обухівський завод залізобетонних виробів, де непрозоро пройшов конкурс і зараз кажуть, що серед покупців є компанія, яка має те ж саме коріння, зв’язки що і попередня, тобто тісно пов’язана з росіянами», – наголосив він.

За словами народного депутата, для впливу на формування санкційних списків у Комітета ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки немає жодних повноважень. «Ми тільки можемо вносити списки у вигляді постанови до ВР, голосувати та направляти їх до РНБО. Але ці постанови мають голосуватися у залі, а формує порядок денний монобільшість. Тому у них повна відповідальність за те, що багато ухвал, які депутати реєструють про застосування санкцій, не доходять до голосування», – сказав парламентар.

Він зазначив, що у формуванні списків санкцій потрібна більш системна робота. «Багато звучить тезисів – “розберемося після перемоги”. Всі ми розуміємо, що після закінчення війни будуть вибори і мені зовсім не хотілося б, щоб влада яка на них переможе, відповідала за ту корупцію, яка зараз відбувається. В тому числі за несистемне застосування санкцій. Адже саме завдяки цьому багатьом російським активам вдалося уникнути санкцій на території України», – резюмував Вадим Івченко.

Народний депутат України Олексій Гончаренко зазначив, що йому невідомо, як формують списки санкцій, тому що не має відношення до РНБО. «Але останні санкції, про які мені відомо, були накладені на колаборантів та інших діячів рф, у тому числі на голову конституційного суду рф Зорькіна. Це, звісно, важливо. Як на мене, ще важливіше вводити санкції саме проти бізнесу, який заробляє на ресурсах. Бо росія – країна-бензоколонка. Вона робить гроші з того, що продає ресурси, тому необхідно максимально це обмежувати», – сказав він.

Політик також заявив про однозначність своєї позиції «всі наближені до путіна люди, його «гаманці», ручні олігархи, всі чиновники, депутати, навіть регіональні – повинні бути під санкціями». «Неважливо, чим вони займаються, чи то продажем нафтопродуктів, чи то металургійним бізнесом, чи газовим. Вони приносять гроші путіну, і це вже погана історія, з якою треба боротися. Ми разом із колегами створили міжнародну санкційну коаліцію. В ній беруть участь конгресмени США, депутати з Литви, Польщі, Естонії, Великобританії», – зазначив народний обранець.

Нардеп поділився інформацією про те, що він і депутати БПП постійно звертаються до держсекретаря США Ентоні Блінкена та вищого представника ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки Жозепа Борреля з приводу осіб, які повинні бути внесені в списки санкцій США та ЄС. «Один з наших успішних кейсів – мільярдер Потанін. Але наші партнери керуються також і українськими списками санкцій, тому дуже дивно, що частина людей, які займаються нафтовим бізнесом в рф, досі не під санкціями РНБО», – підсумував Олексій Гончаренко.

У владній партії «Слуга народу» ввічливо ігнорують питання щодо формування санкційних списків. Голова профільного Комітету ВР з питань національної безпеки, розвідки та оборони Олександр Завітневич та голова депутатської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія проігнорували питання про формування санкційних списків в Україні.

В кулуарах депутати від правлячої партії заявили, що санкції проти нафтових і газових торговців – великий тригер, і малоймовірно, щоб хтось виступив з заявами. Це досить дивно, оскільки це мільярди доларів до російського бюджету і, відповідно, «шахіди», снаряди і ракети, які падають на голови українців, це як постіл собі в ногу. І аргументи, що ми не хочемо оприлюднювати формулу відбору кандидатів до санкційних списків, оскільки це може допомогти росіянам уникати санкцій, звучать досить слабо. Непрозорість системи відбору завжди свідчить про можливість корупційних зловживань. За темною завісою можна вчинити будь-який фокус.

Іван Правдін