Кіно-скандал. Коли гроші стали важливішими за мистецтво

Козлов Сергій
23 серпня 2022, 19:38
2895 хвилин читати

Видається, що у фінансовій звітності Центру Довженка присутня суцільна маніпуляція та підміна понять

  • Посилання скопійованоlink copied

Рішення Державного агентства з питань кіно про реорганізацію «Довженко-Центру» викликало шквал негативних публікацій в ЗМІ. Причому із справедливим, на перший погляд, лейтмотивом – “коли йдеться про мистецтво, не варто рахувати гроші”.

Насправді, в часи війни згадувати про гроші слід завжди. Втім, й позиція митців була б зрозумілою, якби й справді йшлось виключно про мистецтво (наприклад, про відродження української анімації чи створення телевізійних програм).

Нагадаємо, принагідно, що «Довженко-Центр» об’єднує сучасне фільмосховище, єдину в Україні кінокопіювальну лабораторію, Музей кіно, паперовий кіноархів, медіатеку та власне видавництво. Й втрачати таке надбання в сфері кіноіндустрії дійсно, ніяк не можна. Але реальна ситуація виглядає так, що декому з “Довженко-Центру” просто шкода втрачати фінансові потоки, добре налагоджені ще за мирних часів.

Спочатку трохи юридично-економічного лікнепу.

Центр Довженка є госпрозрахунковим підприємством з частковою дотацією із Державного бюджету. Основний вид діяльності – “виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм” (КВЕД 59.11). Відповідно до Господарського кодексу України підприємство має покривати всі свої видатки за рахунок доходу, отриманого від здійснення своєї господарської діяльності.

Втім, дохід від основної діяльності Центру Довженка останні роки був мізерним:

  • 2018 рік – 6,8% серед усіх джерел надходження коштів,
  • 2019 рік – “рекордні” 11,8%,
  • 2020 рік – 5,2%,
  • а 2021 рік – взагалі 2,6%.

Тобто основна діяльність у підприємства практично відсутня! Але не відволікаючись на свою основну діяльність, Центру нічого не завадило при формуванні бюджету на 2022 рік подати запит на збільшення дотації із держбюджету до 20 млн грн.

В результаті, фактично усі ці роки Центр Довженка існував за рахунок двох напрямів фінансування:

  1. державні дотації (у 2021-2022 роках ця сума склала 7,6 млн грн. щороку),
  2. доходи, отримані від оренди приміщень.

Щодо орендних доходів, то у 2019 році вони склали 15,65 млн грн грн., у 2020 році –– 16,47 млн грн., а у 2021 році –– 18,73 млн грн.

Прикметно, що у фінансові скандали Центр Довженка потрапляє не вперше. Наприклад, по результатам Аудиту у 2017 році, проведеного Рахункової палатою, було встановлено, що генеральному директору ДП “Центр Довженка” в порушення умов укладеного контракту було нараховано та сплачено надбавку за високі досягнення у праці в сумі 42,4 тис. грн. А виплата гендиректору Центру непередбачених контрактом надбавок, доплат і винагороди протягом 2016-2019 років спричинила зайві витрати на оплату праці на загальну суму 252,1 тис. гривень (матеріали ревізії, до речі, вже надіслані до Головного слідчого управління Національної поліції України).

Відомим фактом є й те, що Центр Довженка” у 2009 році придбано 105 одиниць обладнання СТМ-Debrie (Франція) для роботи з кіноплівкою на загальну суму 26,5 млн гривень, але більшу частину робочого часу обладнання простоювало. Натомість на нього не забували нараховувати амортизаційні відрахування, що призвело до заниження фінансового результату державного підприємства.

Останні ж фінансові перевірки взагалі довели абсолютну неефективність роботи Центру навіть в сфері свого “основного” – тобто орендного – джерела доходів (і ще треба розібратись, це було зроблено з умислом чи без). Так, виявилось, що Центр автоматично пролонгував договори оренди, укладені ще у 1996, 1999 і 2001 роках. З тими самими цінами за оренду та “незмінною” балансової вартістю. Тільки в період з 2015 по 2019 роки Центр міг додатково отримати 94,5 млн грн, просто вчасно провівши експертну оцінку майна. І не треба було б “вибивати” жодні державні дотації. Врешті-решт, важливо розуміти, що орендарі зазвичай самі прибирають свої приміщення, роблять у них ремонт, компенсують ДП витрати на комунальні послуги. Іншими словами, собівартість “орендних” послуг практично дорівнює “0”! Так само як і бюджетне фінансування.

І власне ось тут ми підходимо до цікавого висновку, а куди саме Центр Довженка витрачав усі ці доходи?

Якщо хтось вважає, що їх віддавали в дохід держави, або “витрачались” на основну діяльність, або хоча б проводили ремонт чи оновлювали основні засоби, то помиляєтесь. В умовах абсолютної відсутності будь-якої діяльності, освоєння коштів відбувалось не в останню чергу через роздутий штат співробітників. Так, зокрема, у 2021 році зарплата з нарахуваннями (16 млн. грн.) склала 55,5% від усіх надходжень підприємства, а з урахуванням відпускних – 60% усіх надходжень. Інші витрати приблизно в рівних частках розподілялись між сплатою ПДВ, витратами на послуги охорони та прибирання. А якщо раптом щось і залишалось, то щоб списати “під нуль” усі надходження, використовувались звичні для вправних бухгалтерів інструменти – амортизація, списання матеріальних цінностей та заборгованостей тощо.

Як би не було прикро це визнавати, але видається, що у фінансовій звітності Центру Довженка присутня суцільна маніпуляція та підміна понять.

І все заради того, щоб хоч якось “прикрити” відсутність основної госпдіяльності та завуалювати збитковість за необхідності «освоїти» сторонні надходження. Власне, ймовірно з цією ж метою, проводились і маніпуляції з постійною переоцінкою об‘єктів основних засобів. Наприклад, оціночна вартість нежитлового будинку (корпус 2-6) інвентарний номер № 5 станом на 31.07.2019 була оцінена у 15 млн грн (без ПДВ), а вже у грудні 2021 вона була визнана на рівні 90 млн грн. (без ПДВ). Таке відчуття, що йдеться не про стару нерухомість, зношену як фізично, так і морально (за сучасними стандартами придатна тільки під знесення), а про витвори мистецтв, вартість яких подвоюється рік у рік.

Дивина та й годі. Але якщо припустити, що така переоцінка проводиться для зриву приватизації (про яку вже оголосили в Кабміні), то все стає на свої місця. Адже якщо вартість об’єкта буде «надута/завищена» в десятки разів, то очевидно, що на неї не знайдеться жодного притомного покупця, особливо в часи війни. А значить, сьогоднішня команда Центру й далі буде “нічого не робити” за гроші з бюджету та від здавання в оренду державних активів.

Може, саме в цьому і є причина невдоволення, що “виплеснулося” в ЗМІ?

Та навіть без “приватизаційного” припущення зрозуміло, що чим вище вартість активів, тим легше обгрунтовувати необхідність бюджетних дотацій. Одна справа доводити необхідність бюджетного фінансування у 10 млн на утримання активів у 60 млн (як у 2018 році), інша – коли ті ж 10 млн “просять” на утримання активів у 300 млн (як у 2021 році).

Насправді, всі ці фінансові викладки були б не важливими, якби в реальному житті зберіганням українського фонду дійсно хтось опікувався. Але хоч хтось з Центру зможе відповісти, а що саме фізично/конкретно робить його персонал для збереження фільмофоду? Хто бачив цей фільмофонд? В якому він стані тощо? Скільки коштує його оцифровка, щоб зберігати його в «хмарі»?

Питання абсолютно не риторичні. Втім, ніхто й не збирався шукати на них відповіді… Проте сьогодні різні громадські ради переконують усіх, що “наказ Держкіно не є прозорим, мотиви його прийняття не зрозумілі й викликають здивування та одверте обурення”.

У самому Центрі взагалі маніпулятивно вважають, що це де-факто означає ліквідацію національного кіноархіву. І чомусь ніхто навіть не схотів прочитати, що справжньою позицією Держкіно є реорганізація Центру, через яку “буде утворено три самостійних (окремих) юридичних особи і всі працівники зможуть за своїм фахом отримати робоче місце в одній із цих організацій”.

Тому насправді обурення має викликати настільки неефективне управління державним майном, яке було весь час в Центрі Довженка та намагання “опанувати фінансові потоки”.

А збереження кінофонду чи створення української анімації можливе (й буде забезпечене) й без існування Центру у його нинішньому вигляді.

Сергій Козлов, редактор

 

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Дослідження

Статті • БОРГ-review
У разі непідтвердження мети поїздки Державна прикордонна служба України може відмовити особам у перетині державного кордону

Дослідження

Статті • БОРГ-review
Війна неабияк вплинула на економічну ситуацію в Україні та на добробут українців, відповідно

Дослідження

Статті • БОРГ-review
Більше третини українців збираються залишитися в Польщі назавжди...

Дослідження

Статті • БОРГ-review
З найбільшими проблемами традиційно стикаються особи, які придбали нерухомість в іпотеку

Дослідження

Статті • БОРГ-review
Лікарі підтримують зв’язок між собою, перш за все, для надання взаємодопомоги у цей буремний час

Дослідження

Статті • БОРГ-review
Одним із беззаперечних драйверів повоєнного відновлення має стати будівельна галузь