Сергій Дронов: «Доки не переможемо, усе інше зараз не так важливо…»
15015•6 хвилин читати
Газова галузь потребуватиме системної фінансової допомоги у ліквідації наслідків агресії
В умовах воєнного стану енергетична система України опинилась під впливом низки нових викликів і ризиків. Від високих цін на енергоносії до скорочення власного видобутку вугілля, від руйнування енергетичної та логістичної інфраструктури України – до санкційної боротьби з окупантами. В будь-якому випадку ми не можемо й надалі залишати Україну “полоненим заручником” агресивної енергетичної політики країни агресора. Саме ця проблематика стала основною у нашій розмові з Сергієм Дроновим, енергетичним оглядачем та правознавцем.
Сергію, будь-ласка, розкажіть спочатку декілька слів про себе, задля знайомства з читачем.
Перша освіта у мене юридична, здобув науковий ступінь кандидата наук. Згодом навчався на економіста в Київському університеті ім.Тараса Шевченка. Викладав у академії МВС. До речі, зазначу, що робота зі студентами – це завжди прекрасний досвід для будь-якого професіонала. Тим більше, наскільки мені здається, й самим студентам було зі мною цікаво, хоч «шари» ніколи не було (посміхається). Останнім часом ґрунтовно цікавлюсь питаннями енергетичного сектору, національною та світовою економікою, міжнародною політикою тощо.
Цього місяця Україна вже півроку як перебуває у стані війни. Де і як ви зустріли її початок?
Зранку 24 лютого пролунали потужні вибухи, після яких я, як і мільйони українців вже не міг спати. Я з родиною проживав у місті Василькові, тому, як кажуть, відразу знаходились в епіцентрі подій. Поки росіяни завдавали ударів по аеродрому, наші літаки піднімались у повітря над містом – це важкі та водночас незабутні враження. До речі, й батько, й брат свого часу служили в авіації. Тож, вже 24 лютого мені стало абсолютно зрозуміло, що це повномасштабна воєнна агресія проти України.
Ви одружені, у вас двоє дітей. Очевидно, що ваша родина зараз за кордоном, чи не так?
Ні. Весь перший тиждень війни, фактично до 3-го березня, ми були на Васильківщині. Але з наближенням лінії бойових дій вирішили, що дітям та дружині буде безпечніше на Заході країни, в той час як я особисто зможу більш вільно, спокійно та ефективно займатися корисними справами у столиці. Зараз ми знову разом – і це головне!
Що ще ви можете згадати про бої та, можливо, про визволення Київщини?
Ворожа авіація над головою, постійна робота ППО, артилерійська канонада – раптово виявилось, що до всього цього швидко звикаєш. Я особисто не покидав Київщину, та й, скажімо так, «у темі» з перших днів війни. Величезні руйнування, жертви серед цивільних – таке забути важко… Але ми вистояли. Як майор запасу можу поділитись своїми враженнями, за рахунок чого вдалось звільнити Київську область (здається, вже з 1 квітня 2022 року Київщину було зачищено від “орків”). Насамперед – завдяки героїзму та відвазі наших військових. Але й народний спротив по всій області був неймовірний, що теж допомагало у справі протидії агресору.
Чи служите ви зараз в ТрО чи ЗСУ?
Моєї військово-облікової спеціальності немає у переліку приорітетних. Але тим не менш, я приймаю активну участь у допомозі силам оборони: координую волонтерів із військовими, залучаю можливості бізнесу, міжнародних благодійних фондів.
Вже неодноразово передали із однодумцями десятки одиниць автотранспорту та амуніцію для потреб ЗСУ. Допомагаємо Центральному військовому шпиталю. Кожен повинен розуміти, що війна досі триває, і не можно бути корисним один чи два рази – це слід робити постійно, доки не переможемо ворога.
Поговорімо про бізнес. Сергію, ви маєте досвід роботи у найбільшому Газорозподільному підприємстві України. Що можете згадати про цей період вашого життя?
5 років був радником голови правління АТ «Київоблгаз» із правових питань. Допомогав сформувати компетентну команду, яка вивела компанію у лідери – це був і локомотив, і головний кредитор галузі водночас, з високими показниками KPI. До війни у нас було майже 1 мільйон побутових споживачів газу і, здається, 2000 юридичних осіб.
Під час виконання своїх обов’язків займався оцінкою юридичних ризиків, аналізував фінансові інструменти діяльності оператора ГРМ. Нам вдалося підняти зарплатню персоналу (особлива увага приділялася робітничим спеціальностям) у середньому на 30%. Реалізовано оновлення автопарку, придбано сучасну техніку та обладнання. Загалом була проведена дуже хороша робота.
А у вересні минулого року мене запросили у компанію «КОЛВІ» на посаду фінансового директора. Це – національний виробник промислових і побутових котелень, новий та цікавий для мене напрямок діяльності. Я погодився – і ми сформували амбітний план, згідно якого вирішили модернізувати у співпраці із територіальними громадами усі комунальні котельні Київщини, довести їх до сучасних енергоефективних норм. Розумне використання газу стало на часі як ніколи. Почалася доволі успішна робота у цьому напрямку. Для прикладу, отримали результати економії до 30% газу та 20% електричної енергії лише за один опалювальний період на конкретних підприємствах. Справа в тому, що 70% обладнання цих котелень у містах десь мого віку, тому модернізація була життєво необхідна, тим більше, що ефект від неї був відчутний вже у короткостроковій перспективі.
Однак війна не лише зруйнувала плани (всієї країни), але й поставила перед нами величезні виклики, в тому числі й у питанні енергетичної безпеки.
Зорієнтуєте нас, як спеціаліст, про поточний стан справ в енергетиці та останні світові тенденції?
Найважче зараз у всіх регіонах, де ведуться бойові дії. Це і складнощі із персоналом, пальним, відновленням пошкоджених мереж під обстрілами. Працівники на місцях проявляють справжній героїзм, з великою повагою ставлюся до газовиків, і вони це знають! А фінансові питання, наприклад, вартості ресурсу в майбутьому, його доступні обсяги для промисловості та населення, навіть не берусь прогнозувати. Окремо треба вивчати виробничо-технологічні втрати газу під час обстрілів і руйнувань, інструменти їх покриття. Попереду там велика робота. Очевидно, що газова галузь потребуватиме системної фінансової допомоги у ліквідації наслідків агресії – багато руйнувать, пошкоджено обладнання і мережі, низький рівень розрахунків споживачів з об’єктивних причин та інші проблеми. Зараз держава перебрала на себе функції управління майже трьох десятків операторів ГРМ. Чи на довго – важко спрогнозувати, але під час воєнного стану, думаю, це розумно.
У світі на фоні безпрецедентної санкційної політики щодо агресора відбуваються тектонічні зрушення у енергетиці, змінюється роль ключових гравців та логістичні ланцюги. Венесуела, наприклад, і країни ОПЕК укладають вигідні контракти та збільшують видобуток, квота Саудівської Аравії з першого серпня складає рекорді 11 млн барелів на добу. Поштовх до розвитку торгівлі зрідженим природним газом (ЗПГ) отримав Катар, США теж будуть відігравати ключову роль у цьому сегменті. Посилюється участь Норвегії та Азербайджану у постачанні газу для потреб ЄС. Думаю, що обсяги нашого національного видобутку дозволять населенню не перейматись, і газу взимку 2023 року для громадян вистачить. А от для задоволення потреб промисловості за попередніми оцінками потрібно імпортувати до 6 млрд куб газу. Сподіваюсь, тут нас підтримають міжнародні партнери, бо це великі гроші. Точно знаю, що «НАФТОГАЗ» та Уряд вже працюють над цим. У той же час Росія намагається переорієнтувати збут своїх вуглеводів на Схід, але стикаєтся з вимушеним зменшенням свого видобутку. Хоч Індія та Китай значно наростили щоденний обсяг закупівлі зі 100 до 800 тис барелей нафти на добу – але і тут у росіян виникають складнощі. По-перше, «нові» покупці диктують низьку ціну, по-друге, у зв’язку із відключенням російських банків від системи Swift та неможливістю страхувати танкери, процеси збільшення закупівель відверто «буксують».
Спостерігаємо також падіння до історичних мінімумів поставок російського газу у Європу – багато компаній відмовились платити за контрактами у рублях – це і PGNiG, і GasTerra, і Shell Energy, і Amber Grid. Бачимо і скорочення постачання «Північним потоком», історія з турбінами для Росії, відома всім, хто цікавиться відповідними новинами. Загалом, заповнюваність газових сховищ у Європі на початок серпня перевищила 60% (Німеччина взагалі досягла показника у 68,6%). А ще ж є час до жовтня.
Якщо підсумувати, на фоні запровадження ЄС заборони на купівлю вугілля, часткового ембарго на нафту, а також рішення про скорочення на 15% споживання газу, вважаю, що Росію очікує довгостроковий фінансовий спад. Їм просто немає куди збувати продукцію, а це скорочення виробництва та робочих місць. У металургії, до речі, схожі процеси, вони намагаються закуповувати сталь до держрезерву, щоб якось підтримати власних виробників, обмежених санкціями Заходу.
Ви, здається, не маєте профільної освіти у газовій (енергетичній) сфері, тоді звідки така поінформованість?
Все відносно. Міністр енергетики США Дженнифер Грэнхолм теж юрист за освітою (посміхається). Тому вважаю, для правильної організації процесів та для досягнення економічного ефекту цього достатньо, а от безпосередньо галузеві питання, експлуатації чи обліку ресурсів краще, звичайно, довіряти профільним фахівцям у структурі компаній.
Які справи на сьогодні вважаєте пріоритетними для себе?
Поки йде війна, разом із однодумцями будемо й надалі допомагати підрозділам ЗСУ, Нацгвардії та Нацполіції, які перебувають у зоні бойових дій. Готуємо для них позашляховики, амуніцію, продовольство. Через кілька тижнів знову прямуємо на передову, і будемо робити це, доки не переможемо. Усе інше зараз не так важливо.
Дякуюємо за розмову.