Коли в Україні стане вигідно платити податки

Ми вийшли з СРСР, де мало хто знався на тому, які податки і яким чином треба платити. Оскільки легального бізнесу не існувало, не було й податкового планування. В часи хаотичного капіталізму 90-х, питання сплати податків також насправді нікого не цікавило – потрібно було вижити будь-якою ціною, і, бажано, не ділитись прибутками із державою.

Податкова адміністрація в очах підприємців усіх калібрів, особливо малого і середнього бізнесу (МСБ), набула потроху іміджу карального органу (на жаль, він досі не змінився).

Відшукувати і знаходити різноманітні способи несплати податків для бізнесів усіх розмірів стало “робінгудством”. Тоді ж з’явився вислів “податки платить тільки боягуз”.

Сьогодні реноме послідовного неплатника податків вже не є чимось геройським, ухилення від податків – вже не “робінгудство”, а партизанщина. І це явище теж скоро має зникнути – такі тенденції в цивілізованому світі. Що потрібно зробити, аби сплата податків, а не схеми ухилення, в Україні стала нормою? Насправді, нічого нового – зміни у законодавстві і адекватне сприйняття фіскальних органів, що теж залежить від законодавчих змін.

Почну з другого. У суспільстві залишається насторожене, часто негативне ставлення до податкової, яке сформувалося ще у 90-х.

І, на жаль, ані зміна назви, ані будь-які інші дії керівників ДФС не вплинули на ставлення платників податків, і ФОПів, і великих компаній.

Податкова – все ще ворог, який все забирає і нічого не віддає. Чи можна знайти прийнятний вихід? Найкращий, на мою думку, шлях – європейський: максимальна прозорість роботи, діджиталізація, мінімум особистого контакту із податковими інспекторами.

Це дозволить скоротити їхній штат і створити більш адекватні відносини фіскальних органів і бізнесу. А це, погодьтеся, важливо – нехай не симпатія, але адекватне сприйняття і готовність до співробітництва.

Створити систему, в якій не сплачувати податки для МСБ буде економічно невигідно і недоцільно – завдання підвищеної складності, “із зірочкою”, але не нездійсненне.

Варто подитивися на те, як перетворюється податкове законодавство у наших сусідів. Це не питання створення велосипеду, це питання досвіду, який можна застосувати до ситуації в Україні.

1. Переведення ФОПів у загальне податкове законодавство.
2. Створення механізму, за яким несплата податку на прибуток фізичних осіб буде дорожчою, ніж сплата.
3. Перегляд податку на прибуток, на репатріацію.

Чим прозоріша система, тим менше пільг й менше порушень.

Я не проти фізичних осіб-підприємців. Я проти тих схем ухилення від податків або суттєвого їхнього зменшення, в яких так чи інакше задіяні ФОПи. Проти системи “скруток”, яка, на жаль, багато років паразитує на нашій економіці.

“Скрутки” — не “робінгудство” і не партизанщина. Це те, що систематично послаблює і не дає розвиватися економіці України.

Коли мені говорять про те, що “скрутки” в Україні неможливо перемогти, я сперечаюся, адже це те саме, коли хворий кричить – хочу бути здоровим, але не хочу лікуватись.

Безумовно, багато залежить від стану економіки. Цілком можливо створити систему, коли платити ПДВ буде вигідніше, ніж розробляти схеми його мінімізації.

Проблема “скрутчиків” є багато у чому проблемою людського фактору наших фіскальних органів. Для чого це використовується? Часто для того, щоби легалізувати контрабанду.

Вважаю, що об’єднання податкової і митниці – єдиний правильний шлях, оскільки ці два відомства займаються одним і тим самим по суті – стягненням податків. Між ними не повинно бути тої конкуренції, що є зараз. Система, що об’єднана в один фінансовий вузол – правильна система.

Майже створено Бюро економічної безпеки, і це чудово. Об’єднати його із фінмоніторингом – теж непогана ідея, тому що фінмоніторинг – більш глобальний наглядовий орган, ніж фіскальна служба.

Щоб далеко не ходити, візьмемо дружню до нас Литву. Що там відбулось свого часу? З`явилась фінансова поліція, яка зобов`язала банки розкривати інформацію про транзакції резидентів.

Далі фінполіція, де працюють досить розумні люди, розробила алгоритм-трафарет, який можна накласти на будь-яку транзакцію. Якщо вона випадає за межі цього трафарету, це привід подивитись на неї уважніше.

І податкові перевірки вже непотрібні. На перший погляд, простий шлях, але щоби його почати, Литві теж знадобився час. А щоби підтримувати – воля й сили не відступати.

Скоро почне роботу Верховна Рада, яка працюватиме над законопроєктом № 5600, який вже викликав чимало суперечок. Треба готуватись до жорстоких дискусій. Хтось буде саботувати прийняття змін, хтось – шукатиме компроміси.

До чого прийдемо у підсумку? Дуже сподіваюся, що здоровий глузд переможе жадібність, й Україна наблизиться до прозорих процесів і високотехнологічних моментів, пов’язаних із податковим плануванням.

Автор: ОЛЕКСІЙ ТРОЙНІКОВ
експерт з податкового планування, керівник Global Payment Security association в Україні