Нерівність виконавців: питання монополії, саботажу чи інституційного страху?

За офіційними показниками результативності, які були озвучені на V Конференції з виконавчого провадження, один приватний виконавець показує майже в шість разів вищу результативність, ніж його колега на державній службі.

Також, за статистикою, «приватники» в середньому стягують в 23 рази більше коштів через реалізацію арештованого майна, ніж «державники». Це при тому, що державних виконавців у 15 разів більше (на цей час провадять свою діяльність 282 приватні виконавці та 4244 державні виконавці). Власне, навіть цих цифр достатньо, щоб погодитись з тезою, що Україна вже готова, якщо не до повного приватного виконання судових рішень, то принаймні до рівноправного існування «приватників» поряд з «державниками». Але «рівність» сьогодні відсутня майже у всьому, причому як концептуально, так і у деталях.

Почнемо з того, що ДВС – це видатки держави абсолютно на все (від зарплати виконавців до канцелярії). Натомість, приватні виконавці, не тільки не працюють «у мінус», а ще й сплачують податки, як мінімум. Взагалі інститут приватних виконавців мав стати панацеєю від багатьох проблем, оскільки повинен був вирішити питання зацікавленості самих виконавців в примусовому виконанні судових рішень, низького рівня примусового виконання судових рішень, бюрократизму і “мізерної платні” державних виконавців.

Але за 4 роки існування «приватників» деякі їх проблеми не лише не вирішились, а й банально зайшли в глухий кут.

Як відомо, на виконавчу реформу існує два основних погляди – від державного регулятора сфери, в особі Міністерства юстиції України, та професійної спільноти приватних виконавців, в особі її самоврядної організації – Асоціації приватних виконавців України (АПВУ). І хоча всі говорять про доцільність створення в Україні змішаної системи виконання рішень, якою має бути ця система – кожний бачить по-своєму.

Мін’юст й досі не збирається віддавати левову частку контролюючих повноважень в руки АПВУ, а ті підготували свій законопроєкт, де виступають за зрівняння повноважень державних і приватних виконавців та вирішальну роль у підготовці нових кадрів, апелюючи до того, що за роки свого існування вони показали більш ефективну роботу.

Прийнятий в першому читанні законопроект №5660 начебто змінює правила, але запроваджує зміни з затримкою. До 1 січня 2023 року для приватних виконавців як і раніше будуть під забороною рішення судів, за якими боржники – держава, державні органи, НБУ, органи місцевого самоврядування і їх посадові особи. Таким чином, “забрати” ту саму пенсію або соцвиплати через приватного виконавця вийде тільки через рік-півтора після прийняття.

Стягнення за рішеннями ЄСПЛ як і раніше буде тільки за Державною виконавчою службою, а ось до стягнення адміністративних штрафів приватних виконавців допустять.

«Україні сьогодні потрібен комплексний підхід до реформування системи примусового виконання рішень: розширення повноважень приватних виконавців має супроводжуватися наданням необхідних інструментів. До таких відносяться автоматизація процесів виконавчого провадження, розширення повноважень помічників приватних виконавців, запровадження повноцінного автоматизованого арешту коштів і надання доступу до всіх наявних баз даних. Коли ми отримаємо відповідні інструменти, приватні виконавці успішно зможуть виконувати рішення щодо боргів держави і стягувати адміністративні штрафи. Без цих інструментів початок роботи з адміністративними штрафами може призвести до того, що приватні виконавці перетворяться на неефективну забюрократизовану машину Державної виконавчої служби. На жаль, держава в особі Міністерства юстиції України для надання відповідних інструментів досі нам повністю не довіряє», – прокоментував нововведення Голова Асоціації приватних виконавців України Віталій Чепурний.

Своєю чергою у Мін’юсті про проєкт №5660 говорять просто: «ми не проти зрівняти у повноваженнях приватних та державних виконавців, але безконтрольної діяльності не буде»! У коментарі «Борг.Експерт» заступник міністра юстиції Андрій Гайченко згадував про таке: «У мене є обґрунтоване побоювання, що окремі «камікадзе», засліплені перспективою отримати 10 відсотків винагороди від суми стягнення, продадуть мораторні стратегічні об’єкти держави. При цьому, у випадку продажу об’єкту критичної інфраструктури усе що ми зможемо зробити, це звернутися до суду. Суди можуть тривати роками. Уявимо, що в державі частково не розпочнеться опалювальний сезон, рахунки вугільних шахт будуть заблоковані, а обладнання енергогенеруючих компаній продано за борги. Ми бачимо за можливе передачу повноважень у випадку, якщо за аналогією з Державною виконавчою службою Міністерство юстиції буде уповноважено скасовувати незаконну постанову чи процесуальну дію приватного виконавця. На сьогоднішній день такої можливості немає. У державного виконавця є керівник, який може скасувати незаконні дії підлеглого. Тому в ДВС незаконні дії можна контролювати. Чого не скажеш про приватних виконавців»…

Питання контролю над діяльністю, дійсно, потребує обговорення. Але не зрозуміло, чому, виступаючи за «рівні» обов’язки, у регулятора так неохоче йдуть на «рівні права та можливості».

За прикладами далеко ходити не треба.

Лише завдяки експертизі приватних виконавців, в АСВП за останній рік нарешті почали запроваджуватися важливі нововведення, які ДВС вже були давно доступні.

Як відомо, сучасні системи дозволяють ідентифікувати платежі за призначенням і сортувати їх за контрагентами. Саме тому експерти вказали, що доцільним є запровадження такої системи в АСВП, що у свою чергу дозволить відійти від ручного опрацювання розпізнаних платежів і автоматично вносити їх до розділу «Кошти ВП». Зараз тестується запровадження автоматичного завантаження і вивантаження платежів з онлайн банківської системи до АСВП. Вже у 4 кварталі всі приватні виконавці, рахунки яких відкриті в ПриватБанку, зможуть підключити собі цю автоматизацію. Також ведуться переговори з ОщадБанком щодо запровадження цього нововведення по аналогії.

Також виконавці скоро зможуть формувати платіжні вимоги через систему електронного банкінгу. Під час завантаження виписки з онлайн банкінгу до АСВП система розпізнаватиме платежі за призначенням (наприклад, за номером виконавчого провадження) і додаватиме їх автоматично. Після опрацювання і розподілу, виконавець зможе вивантажити ці платежі до онлайн банкінгу для перерахування, проте, на жаль, без можливості редагування суми.

«Робота з платежами в АСВП неодноразово викликала запитання у приватних виконавців. У працівників державної виконавчої служби автоматизація працює вже давно, проте нашу професію не наділили відповідним функціоналом. Ми неодмінно завершимо процес вдосконалення, аби кожен приватний виконавець заощаджував свій час і користувався передовими технологіями. Команда АПВУ у складі робочої групи з питань вдосконалення АСВП продовжуватиме роботу в цьому напрямі», – прокоментувала нововведення приватний виконавець, член Робочої групи з питань вдосконалення АСВП Ольга Юхименко.

Ще більш незрозумілою є «монополія» ДВС на роботу з системами на кшталт Kyiv Smart City «Безпечне місто» (в інших містах є аналогічні, крім того не слід забувати про камери Нацполіції). Наше видання вже неодноразово звітувало про надзвичайну ефективність такої співпраці Мінюсту з відповідними структурами (особливо яскраво виглядає арешт вартісних автівок «відомих» боржників, як, наприклад, у випадку з мерседесом О.Онищенка). Приватні виконавці у такому «механізмі» обмежені. Причому фактично без причин та пояснень.

«Приватним виконавцям неодмінно потрібен доступ до бази даних про місцезнаходження транспортних засобів боржників. Кілька років тому в Україні ефективно працювала система ідентифікації «Гарпун» і автомобілі майже всіх боржників знаходили і вилучали. Зараз ця система не працює. Приватним виконавцям залишається тільки «Безпечне місто», проте зараз нею можуть користуватися тільки працівники ДВС. АПВУ вже звернулася до КМДА з пропозицією надати приватним виконавцям доступ до KyivSmartCity, проте у відповідь ми отримали відмову. Загалом, нагадаю, будь-які альтернативні засоби не позбавляють органи Національної поліції обов’язку займатися розшуком і вилученням автомобілів відповідно до закону. Позиція Міністерства юстиції в цьому питанні також викликає подив – незрозуміло, чому регулятор опікується лише доступом ДВС до необхідних баз даних, ігноруючи приватних виконавців.

Ще у серпні 2021 року Асоціація приватних виконавців України звернулася до КМДА з офіційним листом до Київського міського голови Віталія Кличка з пропозицією надати приватним виконавцям доступ до системи «Безпечне місто» з метою ефективного виконання судових рішень. У свою чергу, це призвело б до численних надходжень до бюджету організацій комунальної власності. Наразі столиці працює 5823 камери в рамках загальноміської системи відеоспостереження.

Відповідь КМДА щодо відеоспостереження 15.09.2021

Доступ приватних виконавців до відповідної системи в рази скоротив би строки розшуку рухомого майна боржника і значно підвищив частку виконаних рішень в Україні. Але діалогу не вийшло – «приватникам» відмовили. Не довіряють? Чи просто ДВС «боїться» втратити монополію?

Так, звичайно, у світі є країни, де є виключно традиційна державна примусового виконання (США, Фінляндія). Але є країни і з повністю приватною системою – Угорщина, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Польща. Є і «змішана система» (Бельгія, Канада), Україні вона поки що підходить якнайкраще. Але в жодній країні регулятор «не ставить» палки у колеса «приватникам», бо усюди вони спільники, а не конкуренти.

Наприклад, у Болгарії приватний судовий виконавець є особою, на яку державою покладено примусове виконання приватних майнових вимог. Разом з тим, закон допускає, що держава може покласти на приватних судових виконавців виконання на користь держави. Більше того, всі державні органи, посадові особи та організації «повинні сприяти у виконанні приватним судовим виконавцем своїх функцій». До речі, крім державних і приватних судових виконавців в Болгарії стягнення здійснюють так звані «публічні виконавці», на яких покладено стягування податкових заборгованостей, штрафів та інших стягнень на користь держави. І ніхто там не говорить, про більший чи менший обсяг повноважень.

У Канаді не існує централізованої системи виконавчого провадження на федеральному рівні, і як наслідок немає єдиного регулювання виконавчого провадження. Регулювання порядку виконання судових актів проводиться на рівні окремих провінцій. Примусове виконання в Канаді здійснюються шерифами (sheriff), що перебувають на державній службі, а також приватними судовими виконавцями (bailiff) або спеціалізованими фірмами, що отримують відповідну ліцензію.

Для канадської моделі виконавчого провадження характерною є наявність системи приватного виконання судових рішень, коли повноваження примусових виконавців (в першу чергу, такі заходи примусового виконання як звернення стягнення на майно і грошові кошти боржника) виконуються не державними службовцями, а приватними особами або спеціалізованими фірмами. В останні роки в Канаді спостерігається тенденція передачі повноважень в сфері цивільного виконавчого провадження від державних відомств приватним агентствам.

То, може, вже час довіряти?

Сергій Козлов