Україна стрімко старіє: МВФ прогнозує втрату 0,58% продуктивності щороку до 2050 року

У 2019 році фахівці МВФ у звіті «Demographic Headwinds in Central and Eastern Europe» проаналізували вплив старіння населення на економіку 20 країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи до 2050 року. Ключова проблема — стрімке старіння трудових ресурсів і його вплив на загальну факторну продуктивність (TFP). У вибірці країн є і Україна. І для нас прогноз — один із найтривожніших. Про це написав керівник Міжнародного Центру Наукових досліджень «Віртус» та головний редактор наукового журналу Corporate Ownership and Control Олександр Костюк.

Що каже МВФ

Фахівці МВФ дуже змістовно вивчили це та інші суміжні питання, відправною точкою яких є старіння трудових ресурсів в країнах Центральної та Східної Європи та Балтії, сформувавши у 2019 році прогноз до 2050 року.

У коментарі до допису є посилання на їх змістовний звіт «Demographic Headwinds in Central and Eastern Europe». Отже, де серед вибірки 20 країн є Україна, тобто ми з вами?

Старіння трудових ресурсів в Україні

Як зазначає експерт, якщо у 2015 році наш відсоток трудових ресурсів вікової групи 55+ в Україні дорівнював 11,8%, то у 2050 році варто було б очікувати зростання майже вдвічі — до 21,4%, тобто старіння трудових ресурсів в Україні є очевидним (за під впливом масштабної війни після 2022 року варто очікувати ще більшого відсотку трудових ресурсів віком 55+).

При цьому, якщо в 2015 році серед 20 країн регіону Україна мала чи не наймолодші трудові ресурси, поступаючись лише Туреччині (9,4% трудових ресурсів віку 55+), то к 2050 році варто очікувати, що ми пропустимо вперед вже мінімум вісім країн — Білорусь, Словенію, Туреччину, Боснію і Герцоговину, росію, Угорщину, Македонію, Польщу, і зайдемо місце вже всередині списку.

На що впливає старіння робочої сили

Загалом, старіння робочої сили може знизити темпи зростання загальної факторної продуктивності в Центральній, Східній та Південно-Східній Європі та Західній Європі, але з істотними відмінностями між регіонами. Існує значна неоднорідність у старінні робочої сили та уповільненні продуктивності в різних країнах регіону. В середньому за період 2020−2050 років середнє щорічне сповільнення зростання загальної факторної продуктивності (TFT) становить 0,38 у Центральній, Східній та Південно-Східній Європі та 0,34 у Західній Європі.

Серед 20 країн цього регіону найбільші втрати загальної факторної продуктивності від старіння трудових ресурсів очікуються у Молдові — на 0,8 відсоткових пунктів.

Україна має третій за розміром прогноз щодо втрат продуктивності за рахунок старіння трудових ресурсів — 0,58 відсоткових пунктів щороку до 2050 року. До прикладу, Словаччина має сповільнення зростання продуктивності на 0,8 відсоткових пунктів, Румунія — на 0,45 Польща — на 0,33, Угорщина — на 0,3.

Загальна факторна продуктивність є мірою виробничої ефективності, оскільки вона вимірює, скільки продукції можна виробити з певної кількості ресурсів, де увага поділяється витратами праці та капіталу. За науковими розрахунками початку 2000х, для середньостатистичної країни TFP забезпечує 60 відсотків зростання виробництва на одного працівника.

Тобто, сповільнення зростання загальної факторної продуктивності свідчить про уповільнення зростання ВВП країни. Якщо більш детально, то за розрахунками МВФ, які зазначені вище, за умови старіння трудових ресурсів у країнах Східної Європи досвід працівників не компенсує дефіцит кадрів на ринку праці до 2050 року. У такому випадку, роль підвищення знань та навичок працівників є критичною для розвитку економіки. Це стосується й України також.

Тобто, розвиток освіти на усіх рівнях, включаючи освіту впродовж життя та наука є абсолютною умовою відновлення та розвитку України в умовах старіння трудових ресурсів.

«Отже, навіть без врахування впливу війни після 2022 року, прогноз МВФ, який було зроблено декілька років до того, вимагав би уваги Уряду України. З урахуванням впливу війни старіння трудових ресурсів може прискоритися, що створює ризики для відновлення країни. На це варто звернути увагу у контексті державної політики розвитку освіти та науки, людського капіталу, інвестицій у нього та створення системи стимулів для молоді залишатися працювати у країні. Чи розуміємо ми зараз з якими викликами вже зіштовхнулася і зіштовхнеться надалі країна після завершення війни і саме людина має бути у центрі уваги держави? Це натяк для політиків, відносно того, якою має бути правильна відповідь на питання щодо пріоритетів країни у війні та після неї. Правильна відповідь — людина», — написав керівник Міжнародного Центру Наукових досліджень «Віртус».