НААКУ готова відстоювати свої рішення в суді, але й прихильна до позасудового врегулювання кризових ситуацій

4 червня 2021 року відбулось засідання Ради арбітражних керуючих України у форматі відеоконференції. У засіданні взяло участь шість членів Ради, що цілком достатньо для кворуму.

Перші два питання були присвячені поглибленню співпраці між Національною асоціацією арбітражних керуючих України (НААКУ) та органами влади, установами та громадськими об’єднаннями, пов’язаними зі сферою банкрутства та професійною діяльністю арбітражних керуючих. Зокрема, за повідомленням в.о. голови Ради арбітражних керуючих України Олександра Бондарчука, готується укладання Меморандуму про співробітництво з Міністерством юстиції України. Основою співпраці вбачається організація та проведення спільних заходів, робочих зустрічей, нарад, круглих столів тощо. Особливими формами взаємодії запропоновано визнати спільну роботу у дисциплінарній комісії й кваліфікаційній комісії арбітражних керуючих. Наразі до відомства направлений проєкт документу й очікується відповідь.

Загалом на сьогодні вже формалізована співпраця із:

• Національною асоціацією адвокатів України;
• Міжфракційним депутатським об’єднанням у Верховній Раді «Антирейдерська коаліція»;
• Фондом державного майна України;
• Університетом державної фіскальної служби.

«Ми хочемо максимально розширити коло дружніх до НААКУ організацій і партнерів», – пояснив мету укладання меморандумів про співпрацю очільник професійної спільноти арбітражних керуючих.

Від регіональних Рад на наступному засіданні Ради арбітражних керуючих України будуть чекати конкретних пропозицій щодо наступних потенційних партнерів.

Третє питання порядку денного було присвячене реакції НААКУ на оскарження своїх рішень. Зокрема, в.о. голови Ради поінформував, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/9964/21 за позовом арбітражних керуючих Кізленка Вадима Андрійовича, Кіцула Сергія Богдановича, Куделі Марії Олександрівни, Степанової Марини Віталіївни, Булаха Олександра Івановича, Новикова Михайла Валентиновича, Коноплі Андрія Михайловича, Нестеренка Олега Анатолійовича, Яринка Богдана Валерійовича, Микитьона Віктора Васильовича, Лецкана Вячеслава Львовича, Кирик Оксани Володимирівни, Скопича Ярослава Васильовича до некомерційної професійної організації «Національна асоціація арбітражних керуючих України».

Позивачі просять:

• визнати протиправним та нечинним рішення, оформлене Протоколом №18 засідання Ради арбітражних керуючих України від 06 листопада 2021 року з моменту його прийняття;
• визнати протиправним та нечинним рішення, оформлене Протоколом №24 засідання Ради арбітражних керуючих України від 23 лютого 2021 року з моменту його прийняття;
• визнати протиправним та нечинним рішення, оформлене Протоколом з`їзду арбітражних керуючих України, на якому рішення прийнято шляхом опитування (заочного голосування) від 18 березня 2021 року з моменту його прийняття.

До НААКУ з ОАСК ще не надходила ні ухвала суду, ні копія адміністративного позову із додатками. Тому, висновки щодо вмотивованості та доведеності позовних вимог Асоціацією поки що не зроблені.

Разом з тим, НААКУ готується до захисту своїх рішень у суді. Процесуальні позиції захисту ґрунтуються на тому, що слід перейти до загального позовного провадження, а тому необхідно закрити провадження в адміністративній справі, оскільки, згідно з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 19 КАСУ юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об’єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Присутні члени Ради підтримали пропозицію щодо звернення до суду з відповідними клопотаннями. Проте, член Ради Анатолій В’язовченко запропонував також не відкидати будь-яких інших можливостей для якнайшвидшого залагодження цієї конфліктної ситуації.

«У будь-якому спорі, який виник між колегами та однодумцями, необхідно вжити заходів досудового врегулювання. Можливо, навіть провести неформальну зустріч членів Ради й авторів позовної заяви, щоб спробувати уникнути подальшої витрати часу і ресурсів на процесуальні дії в суді», – переконаний він.

Члени ради погодилися, що пропозиція про застосування медіації має право на життя. Але треба бути готовим і до того, що досягти порозуміння не вийде. Тому, для формування правової позиції відповідача у даній справі в суді була сформована робоча група, до якої увійшли Олександр Бондарчук, Олександр Донченко та Дмитро Антоненко.

Наступне питання порядку денного про збільшення персонального складу Науково-консультативної ради при НААКУ члени Ради вирішили відкласти до моменту початку роботи вже сформованої НКР, щоб можна було оцінити обсяг роботи і потребу у такому збільшенні.

Активну дискусію викликало питання порядку денного про форми участі Національної асоціації арбітражних керуючих України у підвищенні кваліфікації арбітражних керуючих.

За словами члена Кваліфікаційної комісії арбітражних керуючих Оксани Тищенко, яка висловила позицію усіх членів комісії, усі представники професії зацікавлені отримати результативне навчання, а не марно витрачати час на формальні заходи. Але, для початку, вважає вона, треба виявити волю Міністерства юстиції щодо передачі функції підвищення кваліфікації до самоврядної організації.

Олександр Бондарчук у відповідь зауважив, що Мін’юст скоро кричати буде, як він хоче передати функції.

«До нас тільки єдине питання – чи є інфраструктура, до якої можна передати ці повноваження. Від НААКУ Мін’юст чекає розроблений Порядок підвищення кваліфікації. Його складовими частинами мають бути також порядок залучення вищих навчальних закладів до первинного навчання та підвищення кваліфікації, їх акредитація, а також акредитація освітніх програм. Міністерство не зможе віддати ці питання в нікуди», – підкреслив в.о. голови НААКУ.

Домовилися, що члени кваліфікаційної комісії, за координації члена Ради Дмитра Антоненка, до 1 липня розроблять проєкт Положення про підвищення кваліфікації. Його потім виставлять на публічне обговорення, врахують пропозиції, затвердять рішенням Ради, щоб осінню, на момент проведення з’їзду арбітражних керуючих професійна спільнота була готова прийняти від міністерства зазначені повноваження. Цей крок з’їзд і затвердить.

До речі, у положенні може бути закладена ідея, якщо її підтримають арбітражні керуючі, про перехід від підвищення кваліфікації до підвищення професійного рівня. Тобто, аналогічно адвокатам, запровадження бальної системи, яку вважають більш прогресивною.

«У спільноти є потреба у коротких і конкретних тематичних курсах, а не у повторенні загальних знань раз на два роки», – пояснює ідею Олександр Бондарчук. Щоправда, для цього будуть додатково потрібні законодавчі зміни.

Ще одну жваву дискусію викликало питання порядку денного – розроблення професійного стандарту «Помічник арбітражного керуючого». Чимало арбітражних керуючих дійсно переконані, що їх помічники – це окрема професія.

Як вважає виконавчий директор Національної асоціації арбітражних керуючих України Олександр Донченко, саме арбітражні керуючі повинні визначати коло компетентностей, навичок і необхідних знань для своїх помічників. Ба більше, позиціювання помічника арбітражного керуючого як окремої професії сприятиме популяризації цієї посади.

«По аналогії з іншими правничими професіями, найкращий кандидат на посаду помічника арбітражного керуючого – це випускник бакалаврату юридичного вузу, яких, з врахуванням того, що складніше став доступ до магістерських програм, буде випускатися більше. Але реалізувати цю можливість можна лише шляхом розробки професійного стандарту. Такі вимоги Кодексу законів про працю», – зазначає виконавчий директор НААКУ.

На його думку, розробка професійного стандарту – це кропітка і достатньо нудна робота, бо полягає в численних консультаціях із регуляторними органами, професійними та громадськими об’єднаннями. Після розробки проєкту стандарту його необхідно буде подати на затвердження суб’єкту перевірки – НДІ праці та зайнятості населення Міністерства соціальної політики України. Тому розраховувати на швидкий результат не варто.

«Але якщо ми цього не зробимо, це зроблять без нас», – наголосив Анатолій В’язовченко, який виявив бажання приєднатися до розв’язання цього питання.

Автор – Глушко Сергій