Геть від росії: як українські торговельні мережі позбавляються російських співвласників

За даними сервісу YouControl, станом на 24 лютого у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб нараховувалося близько 17 000 активних компаній в Україні, серед власників, засновників або кінцевих бенефіціарів яких були громадяни або резиденти росії чи білорусі. Для багатьох з них сигналом для скасування такого зв’язку став початок повномасштабного вторгнення рф. Перш за все, де-юре. Для других – Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», за яким, проте, до сих пір не представлено переліку конкретних об’єктів, що будуть націоналізовані. Є й ті, хто лише на восьмий рік війни з рф задумалися про зміну структури власності, аби, щонайменше, провести зміни показові, але не де-факто.

Якби незадовго до Євромайдану власник мережі магазинів побутової техніки Технополіс Віктор Поліщук не придбав конкуруючу мережу Ельдорадо, вже за півроку вона б опинилася у списках російських компаній, чия присутність є небажаною в Україні. І хоча угода була закрита ще у квітні 2013 року, рітейлеру до сих пір інколи згадують російське коріння. Це навіть при тому, що засновник бренду “Ельдорадо” Ігор Яковлєв вийшов зі свого бізнесу ще у 2011 році, коли продав мережу магазинів чеській групі PPF. Тобто шлейф зв’язку із рф здатен безпідставно залишатися із компанією на десятиліття.

Після анексії Криму і початку військової агресії на Донбасі з боку рф, зв’язок із російським бізнесом став негативним явищем для будь-якого українського бізнесу. Рітейлери стали активно позбавлятися відверто російських торговельних марок, а відкрито пов’язані з рф – пішли на зміну структури власності. Серед них компанія Спортмастер, яка, хоча й була заснована українцями, проте брала свій початок з росії. До 2017 року рітейлер продовжував працювати в Україні навіть попри те, що залишався в уяві споживача російською мережею. Так було до тих пір, поки генеральний директор Спортмастер Україна Ігор Чернов не оприлюднив інформацію, що компанія була ще у 2012 році перереєстрована в Сінгапурі. Тобто в рф вона працює, але де-юре вже п’ять років азіатська. А її власник Микола Фартушняк – податковий резидент Швейцарії, який давно не проживає в рф. Пояснення рітейлера більшість влаштувало, мережа продовжила свій розвиток, поки на початку 2021 року рішенням РНБО сінгапурська компанія Sportmaster Operation Pte.Ltd не була включена до списку санкцій. Згідно з указом, для компанії на три роки вводилася повна заборона торгових операцій, транзиту ресурсів, польотів і перевезень по території України. Спортмастер відкинув звинувачення і, судячи з того, що діяльність мережі продовжилася, аргументи рітейлера виявилися переконливими, як для орендодавців, так для і РНБО. З початку війни Спортмастер Україна знову згадали його скандальні зв’язки, проте як виявилося – такої компанії вже як півроку не існує. Залишилися тільки вивіски.

У липні 2021 року Sportmaster Operations pte. Ltd та Sport&fashion Тanagement pte. Ltd, які були материнськими компаніями ТОВ «Спортмастер Україна», ухвалили рішення про припинення інвестиційної та бізнес-діяльності в Україні. Цього ж місяця бізнес в Україні продали новим інвесторам/власникам – Pulau Artis Limited (компанія у Гонконгу) та Felix LTD (Сінгапур). Топ-менеджмент компанії, громадяни України, отримали понад 50% акцій компанії. «В рамках угоди продані та передані ліцензійні права на весь портфель торгових марок та контракти зі світовими брендами спортивної індустрії. Умовою угоди було зафіксовано проведення ребрендингу всіх магазинів роздрібної мережі, заміна бренду Sportmaster не пізніше ніж за 24 місяці з дати продажу», – говориться в повідомленні рітейлера. У новоствореному ТОВ «Атлетікс» засудили агресію рф та активно долучилися до допомоги ЗСУ та теробороні. Про це з початку березня почали активно звітувати у соцмережах, як нової мережі магазинів Athletics, так і колишнього топ-менеджменту Sportmaster Ukraine, який залишився керувати оновленою компанією. Рітейлер чітко окреслив свої позиції на користь України.

Зовсім інша ситуація склалася у компанії «МНС Інвестмент», яка керує італійськими франшизами Intimissimi, Calzedonia, Tezenis, Falconeri в Україні. Її власник Олександр Никитин – громадянин росії, який, між тим, уже багато років є резидентом України. З першого дня війни він засудив російську агресію, через що спішно покинув Санкт-Петербург і повернувся до країни, яку вважає своєю новою батьківщиною. «Донедавна я мав корпоративні права в одній з організацій рф. Найближчим часом я маю намір від них відмовитися, оскільки повністю поділяю тезу про неможливість сплачувати податки на користь держави, що дозволяє собі творити жахливі речі. Те, що відбувається – це ніщо інше як ВІЙНА і інакше це називатися не може. Я солідарний із народом України і не підтримую дії російської федерації», – окреслив свої позиції російський бізнесмен, який вирішив продовжити працювати в Україні навіть в умовах воєнного стану. Будь-який зв’язок із компанію, яка так само за франшизою розвиває італійські мережі Intimissimi, Calzedonia у росії, він заперечує.

Проте не всі компанії розкрили карти одразу. ТОВ «Брокард-Україна» за даними Opendatabot, на 100% належить Indenon Holdings Limited (Кіпр), а кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Брокард-Україна» є громадянка росії Тетяна Володіна. В росії вона керує мережею магазинів «Л’Этуаль» (ООО «Алькор и Ко») – другого в країні за товарообігом рітейлера в сегменті косметика та drogerie. Як повідомляється на Facebook сторінці Brocard Ukraine, ООО «Брокард-Україна» – оператор парфюмерно-косметичного ринку України в сегменті luxury. У компанії 99 магазинів в 26 містах України під брендами Brocard, Kiehl’s і М.А.С, інтернет-магазин Brocard.ua, 1700 співробітників і більше 1,6 млн постійних клієнтів. У магазинах мережі представлено 350 світових марок преміальної косметики. Контрольний пакет в «Брокард-Україна» росіяни отримали ще у 2010 році разом із придбанням контрольної долі в ТОВ «Егзагон» (великий дистриб’ютор парфумерії Hexagone, який працює з мережею Brocard). Ця компанія також є в переліку компаній, серед власників, засновників або кінцевих бенефіціарів є громадяни або резиденти росії. Засновник – кіпрська Nevioco Holdings Limited, а кінцевим власником є та сама Тетяна Володіна. В компанії не стали робити гучних заяв у перші дні війни і навіть відключили свої соцмережі та коментарі на сайті для користувачів. Першу заяву щодо російської агресії рітейлер зробив 2 квітня – через півтора місяці з початку війни.

«Як відповідальний український бізнес ми з першого дня війни підтримуємо Збройні Сили України – на сьогодні ми сплатили 60 млн грн податків і вже перерахували армії 42 млн грн. Ця цифра збільшується кожного дня – прибуток всіх працюючих наразі магазинів йде на рахунки ЗСУ», – заявили в компанії, проте жодним посиланням чи фото свої слова не підкріпили. Що відбувається наразі із Brocard – в мережі не коментують. Проте на ринку говорять, що Brocard та Hexagon перебувають в процесі створення «фальшивого внутрішнього продажу», щоб не потрапити під санкції. Протягом останніх тижнів вони розглядали різних людей для внутрішнього продажу, включаючи свого генерального директора Юрія Гаткіна. Але у цих чуток твердого підґрунтя немає. А раз Брокард-Україна не спішить довести свою цілковиту українськість, на це питання відповість можлива націоналізація його активів, якщо така, згідно з Законом «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», станеться.

До того моменту робити якісь висновки не беруться навіть провідні девелопери. Частина магазинів Brocard з початку війни відновила роботу, проте частина орендодавців, серед яких рівненький ТРЦ Злата Плаза, поки вирішили залишити магазин рітейлера зачиненим. «Для нас є неприйнятною співпраця з брендом, що має зв‘язки з агресором, який веде війну проти України. Ще до відновлення роботи ТРЦ ми направили лист, що очікуємо конкретне рішення по даному питанню. Отримали відповідь, що питання вирішується і про результат нас повідомлять. Станом на сьогодні результат відсутній, тому ми більше чекати не будемо», – заявили ще 9 квітня в торгово-розважальному центрі.

Аналогічні питання також до мереж М’ясна гільдія & Gremio de la carne, засновником якої є група компаній Альянс, що належить громадянину росії Армену Мелікяну, і Бомонд. Якщо перша припинила свою комунікацію зі споживачем у соцмережах ще у січні, остання без зволікань з початку війни засудила російську агресію та приєдналася до допомоги українцям. Зв’язок магазинів елітної парфумерії та косметики Бомонд з росією прослідковується з 2011 року, коли мережу придбала Finstar Financial Group – приватна інвестиційна група з головним офісом у Москві. Власник компанії – Олег Бойко, який входить у топ-100 найбагатших людей росії за версією Forbes. Але вже у 2018 році власник компанії змінився. Наразі у сервісі Youcontrol кінцевий бенефіціар мережі не вказаний, а серед засновників – лише люксембурзька компанія “АА Investment Holding”, яка функціонує за рахунок грошей французьких інвесторів. Чи можна по засудженню російської агресії судити про позицію власників мережі – лише на перший погляд може здаватися питанням другорядним.

Варто зважати на те, що жоден російський бізнесмен чи компанія не можуть сьогодні у відкриту виступати проти рашизму. Тож ті рітейлери, що працюють на території України, у відкриту засуджують російську агресію і, тим більше, допомагають українській армії, щонайменше, навряд є ворогом. Інша справа, на що вони готові піти заради того, щоб довести це українському суспільству та партнерам. І чи виступають самі власники цих компаній із антивоєнними заявами, де саме вони сплачуть податки та що планують робити далі. Щодо подальшої їх долі в Україні нехай вирішують СБУ, РНБО та інші відповідальні структури. Якщо у них не буде питань до цих компаній, то чи є сенс іншим продовжувати їх задавати.

Джерело