Видобуток міді потребує $332 млрд інвестицій для запобігання глобальному дефіциту

Світовий ринок міді наближається до періоду структурного дисбалансу, спричиненого швидким зростанням споживання металу та недостатніми темпами розвитку видобувних потужностей. Попри наявність значних геологічних запасів, гірничодобувні компанії не встигають вводити в експлуатацію нові родовища, тоді як продуктивність чинних шахт поступово знижується.

Про це йдеться у звіті BloombergNEF Transition Metals Outlook, оприлюдненому 20 жовтня 2026 року, повідомляє Bloomberg.

Світовий ринок міді може перейти до дефіциту вже у 2028 році

За оцінками аналітиків BloombergNEF, без масштабного розширення інвестицій у видобуток міді світова пропозиція металу до 2050 року може скоротитися на 14,5% — із 30 млн тонн у 2026 році до 25,7 млн тонн.

Водночас попит продовжуватиме зростати, передусім через електрифікацію транспорту, розвиток енергетичної інфраструктури та перехід промисловості на технології з меншими викидами вуглецю.

У результаті ринок може перейти до дефіциту вже у 2028 році. До середини століття нестача металу, за прогнозом, здатна досягти 20 млн тонн.

Аналітики попереджають, що такий дисбаланс створює ризики для глобального енергетичного переходу, оскільки мідь залишається одним із базових матеріалів для електротехнічного обладнання, транспортної інфраструктури та промислового виробництва.

Електромобілі та електрифікація збільшать попит на 89%

Серед усіх металів, досліджених BloombergNEF у звіті Transition Metals Outlook, саме мідь характеризується найбільшими ризиками нестачі пропозиції.

За прогнозами, попит на мідь, безпосередньо пов’язаний з електрифікацією, до 2050 року зросте на 89% і становитиме 23,3 млн тонн. Це перевищуватиме половину загального світового споживання металу.

Найдинамічніше використання міді зростатиме в електричному транспорті. Електромобілі, вантажівки та автобуси потребують значних обсягів металу для виготовлення електродвигунів, інверторів, акумуляторних систем, високовольтної проводки та зарядної інфраструктури.

Водночас значний попит зберігатиметься у традиційних секторах економіки, зокрема будівництві, промисловості та виробництві споживчих товарів.

Попри активне будівництво центрів обробки даних для розвитку штучного інтелекту, їхня частка у світовому споживанні міді залишатиметься порівняно незначною.

Навіть $332 млрд інвестицій не усунуть дефіцит найближчими роками

Однією з головних проблем галузі є тривалі строки освоєння нових родовищ.

За оцінками BloombergNEF, від початку розроблення проєкту до введення нового мідного рудника в експлуатацію в середньому минає 17 років.

Це означає, що навіть за умови залучення необхідних $332 млрд інвестицій дефіцит пропозиції може зберігатися щонайменше до 2043 року.

Додатковим чинником ризику стає поступове зниження вмісту міді в руді на чинних родовищах. Через це видобувним компаніям доводиться переробляти більші обсяги сировини для отримання тієї самої кількості металу, що підвищує виробничі витрати.

Вторинна переробка міді частково компенсуватиме нестачу первинної сировини, однак, за оцінками аналітиків, її можливостей буде недостатньо для повного покриття майбутнього попиту.

Чилі залишиться найбільшим виробником міді, попри падіння видобутку

Найбільшим світовим виробником первинної міді до середини століття, як очікується, залишатиметься Чилі.

Водночас обсяги видобутку в країні можуть скоротитися з 5,8 млн тонн у 2026 році до 4,8 млн тонн у 2050 році.

Попри це, частка Чилі у світовому видобутку зросте з 24% до 28%, оскільки в інших країнах скорочення виробництва прогнозується ще швидшими темпами.

Таким чином, навіть держави з найбільшими запасами та розвиненою видобувною інфраструктурою можуть зіткнутися з труднощами підтримання виробництва.

Прогноз BloombergNEF свідчить, що забезпечення стабільних постачань міді стає одним із ключових інвестиційних викликів для світової економіки. Від темпів розроблення нових родовищ залежатимуть не лише перспективи гірничодобувної промисловості, а й вартість розвитку електротранспорту, електромереж та інших технологій енергетичного переходу.