Повернути не можна покарати: що не так з відповідальністю за незаконний перетин кордону

20 квітня 2022, 16:56
51108 хвилин читати

Народні депутати запропонували нові, більш суворі механізми повернення громадян на територію України під час війни

  • Посилання скопійованоlink copied

Уже більше місяця суспільство неоднозначно реагує на спроби військовозобов’язаних незаконно перетнути кордон з метою (ймовірно) уникнути мобілізації.

Спочатку у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №7171, який встановлював кримінальну відповідальність за незаконний перетин кордону у військовий час та звільняв від відповідальності тих, хто повернеться протягом десяти днів. Однак через те, що кримінальний закон не має зворотної дії у часі, такий механізм не міг би повернути втікачів. Припускаємо, що саме тому від ідеї прийняття цього законопроєкту відмовилися.

Натомість депутати пішли далі та зареєстрували законопроєкт, який зобов’язує повернутися й тих, хто цілком законно перетнув кордон і зараз перебуває не в Україні. І окремим законопроєктом встановлюється кримінальна відповідальність за незаконне перетинання державного кордону України під час дії воєнного стану.

Серед авторів обох законопроєктів є член комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський та голова правоохоронного комітету Сергій Іонушас. Тому законодавчі ініціативи мають реальний шанс бути ухваленими у найближчий час. Але наявність «гучних» імен аж ніяк не врятувала самі законодавчі ідеї від непотрібного популізму та відвертого правового нехлюйства.

Тож далі проговоримо більш детально про законопроєкти №7265 і №7268.

Що саме пропонується

Законопроект № 7265 носить назву “Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо встановлення відповідальності за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях”.

Пропонується ввести нову статтю 10-1 до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо обов’язку осіб, які згідно з законом підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а також членів Кабінету Міністрів України, керівників органів державної влади та їх заступників, народних депутатів України, сільських, селищних, міських голів, працівників правоохоронних органів України, суддів, суддів Конституційного Суду України, прокурорів, які перебувають за межами України, у разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, за відсутності поважних причин повернутися в Україну.

Поважними причинами, відповідно до цієї статті, будуть: заборона на виїзд з країни перебування; стихійні лиха; катастрофи; аварії; відрядження; перебування на стаціонарному лікуванні; інші обставини, які перешкоджають виїзду з країни перебування.

Пропонується, що під час дії воєнного стану, особи, зазначені у статті 10-1 , зобов’язані будуть повернутися в Україну не пізніше, ніж через п’ятнадцять днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо встановлення відповідальності за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях».

Крім цього, пропонується ввести нову статтю 337-1 до Кримінального кодексу України, встановивши кримінальну відповідальність громадян України за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. “Невиконання вимог закону … – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років”, – пропонується законопроектом.

Що стосується законопроекту № 7268, то в ньому пропонується доповнити Кримінальний кодекс статтею 332-3, відповідно до якої:

  1. Перетинання державного кордону України під час дії воєнного стану особою, яка згідно ззаконом приписана до призовної дільниці (призовником) у будь-який спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості або з приховуванням від прикордонного контролю, – карається штрафом від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
  2. Ті самі дії, вчинені військовослужбовцями та військовозобов’язаними, резервістами, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, а також особами, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
  3. Дії, передбачені частинами першою або другою, вчинені повторно або групою осіб або службовою особою з використанням службового становища, – караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такої.

Чому повернутись мають усі

Щодо статті 337-1. Запропонована стаття є бланкетною та відсилає до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, нова стаття 10-1 якого встановлюватиме обов’язок у разі введення воєнного стану повернутися в Україну.

Варто зазначити, що обов’язок поширюється на призовників, які на абсолютно законних підставах перебувають за кордоном. Оскільки Україна посідає 8 місце за кількістю емігрантів, це торкнеться мільйонів чоловіків у віці від 18 до 60 років, які навчаються, працюють чи живуть за кордоном. Чи сприятиме загроза такого суворого покарання їх поверненню або ж навпаки вони будуть шукати шляхи отримати громадянства іншої країни питання риторичне.

Водночас, до уваги варто взяти й можливі віддалені негативні наслідки запропонованого проектом рішення. Запровадження кримінальної відповідальності за невиконання вимог закону щодо повернення в Україну після введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях для всіх військовозобов’язаних, які нині працюють за кордоном, стимулюватиме цих осіб отримати іноземне громадянство, перевезти за кордон сім’ї і взагалі не повертатись більше в Україну. Також це рішення в перспективі може істотно вплинути на розмір валютних переказів, які надходять в Україну із-за кордону. Не варто забувати й того, що у деяких із військовозобов’язаних, які перебувають за кордоном, стан здоров’я може викликати сумніви щодо їх придатності до військової служби (наприклад, наявність інвалідності, невиліковних(смертельних) хвороб тощо), а інші мають вік, близький до граничного віку, після настання якого особа не підлягає призову по мобілізації (наприклад, коли до досягнення граничного віку залишається один місяць).

Крім того, з тексту проєкту випливає, що обов’язок повернутися в Україну за 15 днів стосуватиметься, не лише чоловіків, а й жінок. Тому, будуть повинні повернутися, наприклад жінки судді чи прокурорки.

Варто звернути увагу й на недосконалість положень, які позбавляють пропоновану статтю КК належної юридичної визначеності. Це стосується невичерпності переліку поважних причин неповернення в Україну, які визначені в згаданій статті 10-1 Закону. Адже очевидно, що формулювання “інші обставини, які перешкоджають виїзду з країни перебування” може трактуватися по-різному. Наприклад, на чиєсь переконання, такою обставиною може бути відсутнє пряме авіасполучення між країнами. На практиці, такі “інші обставини” будуть визначатися правоохоронними органами на власний розсуд у кожному конкретному випадку, що сприяє корупційним ризикам.

А чим завинили 17-річні?

Щодо проєкту №7268, то суб’єктам права законодавчої ініціативи варто було би зосередити свою увагу не стільки на формулюванні окремих способів незаконного перетинання державного кордону України певною категорією осіб під час дії воєнного стану (як це зроблено у диспозиції ч. 1 нової ст. 332-3 КК), скільки на встановленні чіткої заборони щодо обмеження виїзду таких осіб з України в особливий період у регулятивному законодавстві України.

Зокрема, у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» зазначено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в’їхати в Україну. У свою чергу, в ст. 6 вказаного Закону наведено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. З огляду на це доцільним було би внести відповідні зміни саме до Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України». І все. Не треба було б вигадувати кримінальний велосипед.

Це вже не кажучи про банальну юридичну неточність формулювань. Наприклад, у назві та тексті нової ст. 332-3 КК йдеться про незаконне перетинання державного кордону України в особливий період чи під час дії правового режиму воєнного стану. Але «перетинання» охоплює собою як виїзд з України, так і в’їзд в Україну. Отже, у даному випадку вочевидь має йтися саме про незаконний виїзд (або спробу незаконного виїзду) за межі території України.

Абсолютно не зрозуміло й те, чому до потенційних порушників «приписали» призовників, адже відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» «призовники – особи, приписані до призовних дільниць». У свою чергу, у ч. 3 ст. 15 Закону встановлено, що до призовних дільниць щороку протягом січня – березня приписуються допризовники, яким у рік приписки виповнюється 17 років (!). А натомість навіть неюристам відомо, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років. Так само, до досягнення особою 18 років вона не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Тоді для чого їх потрібно було криміналізувати?

Врешті-решт, очевидно, що у відношенні повнолітніх осіб, які приписані до призовної дільниці, то вони повною мірою охоплюються поняттям «військовозобов’язані», про яких і йдеться у ч. 2 нової ст. 332-3 КК, та не потребують виокремлення у якості самостійного суб’єкта кримінального правопорушення.

Потребує перегляду також така категорія суб’єктів пропонованого кримінального правопорушення, як особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ч. 2 нової ст. 332-3 КК). Адже до цієї категорії відноситься велика кількість осіб, відсутність яких в Україні не матиме ключового значення для роботи державних органів чи органів місцевого самоврядування (зокрема, сюди відносяться усі державні службовці категорії В, включаючи і найменш кваліфікованих спеціалістів підкатегорії В3 та посадові особи органів місцевого самоврядування аналогічного рівня).

Як висновок

Таким чином, з одного боку народні депутати запропонували нові, більш суворі механізми повернення громадян на територію України у час війни. Але наскільки виправданим є такий радикальний підхід, важко прогнозувати, як і важко спрогнозувати дії ворога.

Невідомо чи буде реальна необхідність у поверненні сотень тисяч, а то й мільйонів військовозобов’язаних, які живуть та працюють за кордоном, зважаючи на рекордні суми коштів, які перераховують в Україну трудові мігранти.

У будь-якому випадку, положення законопроєкту потребують доопрацювання задля дотримання принципу юридичної визначеності та запобігання порушенню прав громадян.

Тобто ще раз. Встановлення кримінальної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України під час дії воєнного стану є вимушеним та потрібним кроком, який відіб’є будь-яке бажання втікачів покидати країну. Але робити це потрібно юридично правильно і доцільно, а не заради хайпу, який під час війни є не тільки недоречним, але й шкідливим.

Врешті-решт, більш виправданим був би шлях, при якому представники влади запроваджують процедури, які мотивують до повернення, до залучення інвестицій та повернення капіталу у розвиток різних галузей. Тоді подібні законодавчі новації будуть розглядатись як «можливість», а не як «загроза».

Здається, що це розуміють й серед парламентарів. Принаймні, минулого тижня керівник фракції “Слуга народу” Давид Арахамія вже наголосив, що «у такому вигляді ця законодавча норма (проєкт 7265) є шкідливою і небезпечною як для оборони України сьогодні, так і для відбудови її у майбутньому».

Автор: Андрій Спектор, адвокат

 

Редакція Борг.Експерт може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за зміст
матеріалів в розділі «Думки експертів» покладається на авторів текстів.

Не пропустіть важливе!
Підписуйтесь та отримуйте дайжест новин

Щоденно чи щотижня – обираєте ви!

Долучайтесь до професійної спільноти borg.expert

Матеріали за темою

Розслідування

Статті • БОРГ-review
Можна припустити, що саме обізнаність М.Рудика про «поліграфічну» складову діяльності ТСЦ, дозволяє йому досі перебувати на посаді

Розслідування

Статті • БОРГ-review
Виникає дуже серйозне питання до МОНУ - яким чином воно відстоює інтереси студентів та науково-педагогічних працівників?

Розслідування

Статті • БОРГ-review
Директору Інституту інноваційної освіти КНУБА О.Петроченку доводиться відстоювати право на свою роботу та посаду

Розслідування

Статті • БОРГ-review
Є підстави вважати, що в АРМА може багато років функціонувати корупційна схема з вимивання на користь приватних осіб грошей, які мали стати доходами Держбюджету

Розслідування

Статті • БОРГ-review
Російський бізнес не повністю вичищений з української економіки через хаотичність формування санкційних списків

Розслідування

Статті • БОРГ-review
Чи потрібен нам ще один керівник АРМА, залежний від Офісу Президента?