«Воєнні рейки» української економіки: що маємо і що далі?

Українська економіка поступово оговтується після ворожого нападу й переходить на воєнні рейки, шукаючи нові можливості для існування в екстремальних умовах. Частково це проявляється у відновленні ділової активності на звільнених від рашистів територіях, частково — у релокації до безпечніших регіонів, почасти – у природньому процесі адаптації (в Києві, наприклад, вже працює більше 900 торгівельних точок).

Всього за даними Американської торгової палати, станом на середину квітня в Україні повністю працювали 41% бізнесів, 50% компаній продовжували роботу із викликаними війною обмеженнями. Щоправда, йдеться про результати опитування, проведеного поміж менеджменту компаній-членів самої торгової палати. Тож оцінити завдяки йому реальний стан справ з роботою українського бізнесу можна лиш приблизно. Але очевидно, що до повного відновлення “нормального” економічного життя наразі далеко, і навіть за найоптимістичнішими оцінками економістів, цьогоріч ВВП України скоротиться на 25-35%.

Вже зараз слід думати про те, що робити після війни

Після припинення бойових дій Україна зможе розпочати масштабну післявоєнну відбудову економіки, що повинна здійснюватися на основі Плану, розробленого українським Урядом та підтримуваного міжнародними донорами.

Очевидно, що стійке економічне зростання і розвиток можуть мати місце лише на міцному безпековому фундаменті. Після виконання цієї базової умови ключовими цілями післявоєнної відбудови економіки мають стати:

а) відбудова знищених або пошкоджених унаслідок війни майна та інфраструктури;

б) повернення в Україну біженців, внутрішньо-переміщених осіб та їх включення до економічних процесів;

в) формування засад для стійкого економічного зростання.

Звідки брати гроші

У формуванні пулу міжнародної допомоги для відбудови України ключову роль мають відіграти ЄС, уряди країн-партнерів і міжнародні інститути – Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку тощо.

В цілому ці можливості виглядають наступним чином:

1. Після закінчення війни відбудеться Конференція донорів, на яку приїдуть усі західні країни. Разом вони підпишуться на виділення Україні $30–50 млрд, але із серйозними умовами.
2. Якщо Україна швидко йтиме до Євросоюзу, нам, найімовірніше, вдасться отримати доступ до структурних фондів ЄС. Гроші таких фондів виділялися країнам Східної Європи, щоб вони привели свою інфраструктуру (дороги, аеропорти, залізниці) до стандартів ЄС. Йдеться про кілька десятків мільярдів доларів.
3. Фінанси міжнародних організацій (МВФ). Вони мають SDR (спеціальні права запозичення) – зараз там приблизно $650 млрд. Тут усе залежатиме від доброї волі країн-партнерів України та переговорних умінь уряду та міністра фінансів України.Поки що важко сказати, що нададуть Україні: ґрант чи дешевий кредит (дорогих у МВФ не буває), але точно гроші виділятимуться під серйозні умови щодо витрачання.
4. Прямі внески чи своп-лінії з Нацбанком України, щоб підтримати курс гривні. Це найшвидше і найпростіше рішення. Але ці гроші не можна буде витрачати на відновлення економіки, вони лежатимуть у резерві НБУ. Йдеться приблизно про $20 млрд, яких має вистачити на стабільність курсу.
5. Заморожені гроші російських олігархів – велика сума близько $30 млрд. Щоб перенаправити ці гроші Україні, треба їх не просто заморозити, а конфіскувати через суд. А у російських олігархів залишилося достатньо грошей, щоб найняти хороших адвокатів. Тож розрахунок на це джерело малоймовірний.
6. Заморожені активи Центробанку Росії – йдеться про супервелику суму – близько $300 млрд. Доля цих коштів ще не вирішена.
7. Oil&Gas tax on Russia – нові умови торгівлі нафтою та газом із Росією після війни, коли, наприклад, 10% від суми йтиме до фонду відновлення України. Також може запрацювати програма, подібна до Oil-for-Food, як було з Іраком після його поразки в першій війні зі США за Кувейт.

При цьому, як свідчить досвід Балканських країн, секторна спрямованість міжнародної допомоги може виглядати таким чином:

• екстрена допомога та реконструкція: продовольча допомога, тимчасове житло для ВПО, інші рятувальні заходи;
• соціальна інфраструктура та публічні послуги: освіта, охорона здоров’я, постачання і очищення води, державне управління і соціальні послуги;
• економічна інфраструктура: транспорт і логістика, зв’язок, енергетика, бізнес-послуги, фінансові послуги;
• виробничий сектор: промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво, туризм, торгівельні заходи і регулювання;
• допомога товарами/ загальна програмна допомога;
• підтримка громадянського суспільства і неурядових організацій.

Головні виклики сьогодення

У запуску та підтримці економіки сьогодні дуже велика роль відведена уряду та міжнародним партнерам України, адже виклики для економіки зараз величезні.

Перший виклик, з яким, між іншим, уряд справляється — це забезпечити максимальну кількість коштів, що потрібні для існування в цих складних умовах.

Другий великий виклик – це гарантувати попит на нашу експортну продукцію. Тобто уряд з іноземними партнерами має знайти заміну традиційним шляхам вивезення українських товарів (які здебільшого вивозилися морем). Насамперед, йдеться про продукцію АПК, експортні можливості якої скоротилися вдесятеро. Якщо цю проблему не вирішити і якщо порти цього року залишаться недоступними — до нового врожаю у нас на складах та елеваторах все ще залишатиметься близько чверті торішнього зерна.

Наступний виклик – це енергетична сировина, якою ми повинні себе забезпечити до наступного опалювального сезону. У 2014 і 2021 роках ми не особливо поспішали з поповненням запасів газу і вугілля, сподіваючись на кращі умови ближче до осені — і в результаті восени зіткнулися з величезними ризиками для енергосистеми.

Цього року, до традиційних енергетичних проблем, може додатись ще й проблема забезпечення нафтопродуктами.

Ключова стратегічна ціль – перезапустити український бізнес

Головне – що навіть за умов воєнного стану український бізнес повертається до життя. Сотні підприємств відновлюють роботу і держава цьому сприяє. Частина підприємств сьогодні отримала достатньо великі державні оборонні замовлення та працюють у три зміни лише на перемогу. Звичайно, інформація про ці підприємства не підлягає розголосу, але вони є, і їх вже достатньо багато. Вважаю, що мілітаризація економіки зараз – найкращий прояв патріотизму.

Крім того, нещодавно Верховна Рада ухвалила Закон №7192, який передбачає відновлення оренди держмайна, що дозволить передислокуватися і відкрити нові можливості для розвитку бізнесу на безпечних територіях. Загалом за державною програмою релокації з місць бойових дій переміщено 400 підприємств, понад 200 з яких вже працюють, – повідомила нещодавно перший віцепрем’єр – міністр економіки України Юлія Свириденко. Заявки ж на переміщення, за її даними, подали більше тисячі підприємств.

Стабілізувати ситуацію на українському ринку вже допомагає Міністерство економіки України. Зокрема, за підтримки Мінцифри та проекту Дія.Бізнес компанія Prozorro.Продажі запустила платформу цифрової взаємодії для допомоги релокації бізнесу.

Тим часом понад 150 тисяч бізнесів по країні вирішили перейти на нову систему оподаткування — 2% з обороту, – яку запропонувала влада. Йдеться про реальне зниження податкового навантаження для збереження виробничого потенціалу й робочих місць. Економісти реально вважають надання підприємцям такої можливості чи не головним кроком в економічній сфері, який зробила після початку війни українська влада.

Інше завдання – допомогти вітчизняним виробникам, які хочуть відновити діяльність, але не можуть зробити це через відсутність відшкодування ПДВ. Можливо, урядові варто провести діалог з підприємствами, які безпосередньо займаються виробничою діяльністю, щоб повертати їм податок для поповнення оборотних коштів. При цьому обов’язковою умовою повернення ПДВ має бути спрямування цих грошей винятково в оборотний капітал, а не виведення їх з країни.

І наостанок декілька слів про оплату боргів. В експертному середовищі немає єдиної думки щодо того, потрібно чи ні Україні, зважаючи на екстремальні обставини, в яких вона опинилася через російську агресію, вимагати списання частини своїх боргів перед міжнародними кредиторами. Дехто із фахівців вважає, що зробити це зараз — як-то кажуть, сам Бог велів. Інші ж наполягають: Україна куди більше виграє, коли продемонструє світові, що навіть в умовах, коли інші – на перший погляд, більш розвинені економічно держави – давно б уже опустили руки, спроможна розраховуватися за своїми зобов’язаннями. А отже — з нею можна мати справу як із надійним партнером, який вже давно доріс до європейських критеріїв і цінностей. Такої ж думки притримуються і в Кабміні та в Міністерстві фінансів.