Архітектор майбутнього: Олексій Шамов про етику в епоху ШІ та еволюцію системи навчання адвокатів

У світі, де штучний інтелект дедалі впевненіше входить у всі професії — від медицини до юриспруденції, — перед адвокатурою постають нові виклики. Як не втратити людську суть у правосудді, що дедалі більше спирається на алгоритми? Як готувати юристів до епохи, в якій технічні навички можуть бути делеговані машинам, а моральне судження залишається унікальною рисою людини?

Сьогодні у нас в гостях Олексій Шамов — постать, добре відома у професійних юридичних колах України. Адвокат, який зробив оригінальний внесок у розвиток юридичної галузі через створення та реалізацію десятків навчальних продуктів, відзначених на національному рівні. Його головна освітня спеціалізація — юридична етика та розвиток soft skills. Водночас пан Шамов є автором численних наукових публікацій на тему штучного інтелекту в праві та розглядає цю діяльність як частину безперервного професійного навчання адвокатів (CLE), спираючись на західні стандарти. Цього року його запросили як експерта з теми ШІ в юриспруденції на щорічну конференцію Українсько-Американської асоціації адвокатів у Філадельфії. Це інтерв’ю — не просто розмова з фахівцем, а запрошення до рефлексії: якою має бути адвокатура в епоху глибинних змін? Пан Шамов ділиться не лише критикою існуючої системи, а й візією її трансформації — амбітною, але реалістичною. Він говорить про юристів як моральних провідників у світі, де коди і алгоритми ще довго не зможуть оцінити цінність людської інтуїції та співпереживання.

• Пане Олексію, почнемо з вашого виходу на міжнародну арену. Цього року в США вийшла ваша книга “Artificial Intelligence Renders Verdicts: A Developer’s Take vs. a Lawyer’s Stand” («Штучний інтелект виносить вердикти: погляд розробника проти позиції юриста»). Це нетиповий крок для українського адвоката. Про що ця книга, і які головні ідеї ви хотіли донести до читача?

Олексій Шамов: (Посміхається) Дякую. Так, ця книга – певною мірою, мій особистий «стрес-тест» для майбутнього професії. Я маю не лише двадцять років досвіду у праві, але й академічні знання з інженерії інтелектуальних систем (це моя друга вища освіта), і я бачу, як ці два світи не просто перетинаються, а буквально зіштовхуються. Книга досліджує, як випливає з назви, можливість ШІ брати участь в ухваленні судових рішень.

Але головна ідея – не про те, чи замінить нас ШІ, а про те, що «людський фактор», який ми так часто критикуємо в судочинстві, насправді є нашою найбільшою та унікальною цінністю. Тут я аналізую, які когнітивні функції людини поки що не може імітувати ШІ: нашу інтуїцію, емпатію, емоції, здатність оцінювати складні моральні наслідки через призму загальнолюдських цінностей. І так, ви праві, – ця книга також є частиною моєї роботи з підвищення кваліфікації адвокатів. Це мій спосіб змусити юристів замислитися: «А в чому буде моя унікальна цінність, коли ШІ зможе аналізувати мільйони судових справ за секунду?»

• У своїй навчальній діяльності ви фокусуєтесь на юридичній етиці та «soft skills», а не на «hard skills» на кшталт процесуальних тактик чи огляду судової практики. У той час, коли законодавство змінюється щодня, чому, на вашу думку, «м’які навички» та етика важливіші?

Олексій Шамов: Знаєте, ця тема – як кроляча нора. Чим глибше занурюєшся, тим складніше і цікавіше стає. Її неможливо вичерпати, не можна «прочитати один раз і знати все». Тому доводиться поступово ділитися відкриттями та власними інсайтами – через вебінари, тренінги, статті, книгу. У вік технологій, коли ШІ може знайти будь-яку норму матеріального права за мілісекунди, що залишається юристу?

Залишається те, що поки недоступне великим мовним моделям. Вони можуть мати «галюцинації», видаючи неправдиву інформацію за факт. Вони стикаються з проблемою «чорної скриньки» – ми не завжди розуміємо, як вони дійшли висновку. Вони можуть дати пояснення (explanation), але не моральне обґрунтування (justification). Тому моя мотивація – продовжувати робити свій власний вклад у підготовку юристів, які не просто швидко знаходять і застосовують закон, але й роблять це з урахуванням загальнолюдських цінностей та власного унікального досвіду взаємодії зі світом. Це один з головних «конкурентних» активів людини у новій ері ШІ.

• Ви створили десятки навчальних продуктів і особисто реалізували їх у системі підвищення кваліфікації адвокатів. Але ж, навчати досвідчених, часто скептичних, юристів – не те саме, що читати лекції студентам. У чому полягає фундаментальна складність і водночас «секрет» навчання дорослих професіоналів?

Олексій Шамов: Це ключове питання, і воно лежить в основі всього, що я роблю. У науці про освіту є чіткий поділ: «педагогіка» – це про навчання дітей, а «андрагогіка» – це про те, як допомагати вчитися дорослим. Дитина часто є залежним слухачем; вчитель каже, що, коли і як вчити. Адвокат… (посміхається) ну, він точно не такий.

Дорослий професіонал – самокерований. Він не хоче просто «отримати інформацію», він хоче вирішити конкретну проблему, яка стоїть перед ним сьогодні, хоче бути готовим до вирішення проблеми, яка прийде конкретно до нього завтра. Найголовніше: він приходить із величезним багажем власного досвіду. Ми так влаштовані, що коли новий матеріал не пов’язується з нашим досвідом й не несе негайної практичної користі, мозок часто просто відкидає цю інформацію, або ж кладе її у дуже далекий закуток пам’яті. Моя роль як автора навчальних продуктів – не бути «мудрецем на сцені», а радше «фасилітатором» чи провідником. Я маю створити умови, де слухачі самі знаходять відповіді, пов’язують їх зі своєю практикою і, що важливо, роблять це з внутрішньої мотивації – стати кращим фахівцем, – а не заради зовнішньої оцінки.

• Цей прагматичний, орієнтований на практику підхід дуже нагадує американську систему Continuing Legal Education, або CLE. Ви самі є CLE-лектором у США і виступаєте на конференціях. Наскільки наша українська система «підвищення кваліфікації» схожа на американську модель CLE, яка працює вже десятиліттями?

Олексій Шамов: Вони схожі за метою – забезпечити, щоб юристи не припиняли вчитися після складання кваліфікаційного іспиту. Ідея абсолютно правильна. Але вони відрізняються за архітектурою. Система CLE у США є децентралізованою. Немає єдиного національного органу; кожен штат встановлює власні правила, години та вимоги. Це відкритий, конкурентний ринок. Існує величезна кількість провайдерів: університети, приватні компанії, асоціації, окремі експерти. Усі вони змагаються за увагу адвоката, пропонуючи різні формати – від вебінарів і подкастів до очних семінарів. Ця конкуренція змушує провайдерів бути інноваційними та підтримувати надзвичайно високу якість і актуальність контенту.

Українська система історично побудована за іншим принципом. Вона централізована, адмініструється Вищою школою адвокатури і має досить високі фінансові бар’єри для акредитації сторонніх освітніх проєктів. Разом з тим, я особисто знаю десяток лекторів ВША, які власною систематичною працею здійснюють суттєвий якісний приріст знань професійної юридичної спільноти.

• Ви дивитеся на професію з точки зору майбутнього. Але давайте повернемося до сьогодення. Як лектор Вищої школи адвокатури, ви бачите систему зсередини. Чи не здається Вам, що ми намагаємося підготувати адвокатів до 21-го століття інструментами з 20-го? Де, на Вашу думку, знаходиться головний системний збій у нашій системі підвищення кваліфікації?

Олексій Шамов: Дуже влучне запитання. І я хочу одразу підкреслити: я з величезною повагою ставлюся до своїх колег з Вищої школи адвокатури та до тієї колосальної роботи, яку вони виконують. Наміри, що лежать в основі системи, абсолютно правильні. Проблема не в людях, а в архітектурі. Знаєте, це як намагатися запустити сучасний «нейронний» застосунок на старому «мейнфреймі». Архітектура просто не відповідає завданням. Системний збій, на мою думку, полягає в тому, що чинна система побудована на хибній передумові: що професійний розвиток можна ефективно адмініструвати через централізований контроль та примус. Ця модель, можливо, працювала в епоху дефіциту інформації. Але сьогодні, в епоху її надлишку, такий підхід створює вузькі місця та не сприяє ініціативі. Система стимулює відповідність, а не допитливість. Ми скеровуємо адвокатів на «збирання балів», а не «полювання за знаннями», отримуючи замкнену систему, яка чудово відтворює саму себе, але погано адаптується до шалених змін у світі. І проблема не в тому, що наша «операційна система» погана, а в тому, що вона застаріла.

• Це досить невтішний діагноз. Але в одній зі своїх наукових робіт Ви пропонуєте «гібридну модель» для вирішення кризи в авторському праві. Якби Ви могли спроєктувати таку «гібридну модель» для підвищення кваліфікації, якою б вона була? Як нам перейти до екосистеми, що народжує справжні інновації та готує до реальних викликів майбутнього?

Олексій Шамов: Дякую, що згадали цю роботу. Ідея справді дуже схожа. У ній йдеться не про руйнування фундаменту, а про добудову нових, гнучких модулів. Гібридна модель для підвищення кваліфікації поєднувала б надійність центрального органу з динамізмом відкритого, конкурентного ринку. Вона б стояла на трьох китах.

1. Перший — демонополізація та відкрита архітектура. Ми маємо знизити бар’єри для входу на ринок для всіх якісних освітніх провайдерів. Забезпечити прозору, засновану на якості систему акредитації. Це миттєво створить конкурентну «екосистему» ідей, де найкращі курси та лектори змагатимуться за увагу адвокатів.
2. Другий — технологічна персоналізація. Замість універсального підходу «10 годин на рік для всіх», ми можемо використовувати технології. Уявіть собі платформу на основі ШІ, яка допомагає кожному адвокату будувати індивідуальну освітню траєкторію, виходячи з його спеціалізації, рівня досвіду та кар’єрних цілей. Акцент зміщується з годин, проведених на лекціях, на компетенції, які були здобуті.
3. І третій, найважливіший, — культурний зсув від покарання до заохочення. Роль ВША має еволюціонувати від наглядового органу, до куратора та фасилітатора досконалості. Система має ефективніше знаходити, відзначати та просувати найкращі освітні ініціативи в країні. Вона могла б зараховувати не тільки лекції, а й реальний внесок конкретного адвоката у професію: написання статей, pro bono діяльність, розробку legal tech інструментів.

Українська адвокатура має унікальний шанс не просто наздогнати, а випередити. Ми можемо побудувати найсучаснішу, найгнучкішу систему професійного розвитку адвокатів в Європі. Систему, яка готує адвокатів не до вчорашніх іспитів, а до завтрашніх викликів. Це амбітно, але цілком реально.

• Дякую, пане Шамов за цей змістовний діалог, що дає читачеві привід для власних рефлексій.

Олексій Шамов: Дякую за це запрошення і можливість поділитись думками з професійною юридичною спільнотою.