Цукрова галузь Європи на межі: падіння цін, масові збитки та закриття заводів

Європейська цукрова промисловість переживає найглибшу кризу за останні роки. Через різке зниження цін, стрімке зростання витрат і посилення екологічного регулювання виробники зазнають мільйонних збитків, а виробничі потужності масово закриваються. Як пише Financial Times, ключовими факторами стали зростання врожаю, зниження споживання та рекордний імпорт цукру з України.

Ціни впали на третину

За даними Єврокомісії, у червні 2025 року середня ціна на цукор у ЄС впала до €536 за тонну — це на 35% менше, ніж торік, і є найнижчим показником за останні три роки.

Фінансові звіти найбільших європейських гравців демонструють масштаби кризи:

• Французька Tereos зафіксувала падіння виторгу на 25% (€1,2 млрд) та обвал EBITDA на 79% — до €56 млн. Операційний збиток склав €22 млн, а чистий борг виріс до €2,3 млрд.
• Südzucker, найбільший виробник у Європі, повідомив про падіння операційного прибутку на 85% до €22 млн у першому кварталі. Його цукровий підрозділ працює зі збитком у €56 млн, а річні втрати можуть сягнути €200 млн.
• Cristal Union, другий за масштабами у Франції, повідомив про скорочення чистого прибутку на 62% — до €117 млн. Компанія прогнозує ще складніші умови у другій половині року.

Заводи зачиняються, площі скорочуються

Від початку 2025 року в Європі припинили роботу вже п’ять цукрових заводів, і загальна кількість діючих підприємств зменшилася до 83. Через ризик роботи у збиток, фермери скорочують посівні площі під цукровим буряком — очікується спад на 10%.

Собівартість виробництва зростає: з 2017 року витрати на виробництво однієї тонни цукру в Європі зросли на €200. Основні причини — високі ціни на енергоносії, добрива та кліматичні ризики.

Український фактор та імпортний тиск

Окрему роль у кризі відіграє рекордний імпорт цукру з України. За 2023–2024 роки в ЄС було ввезено понад 1 млн тонн українського цукру. Це спричинило надлишок пропозиції на ринку та обвал цін. У відповідь на тиск європейських виробників Євросоюз погодився з липня 2025 року скоротити квоти на український імпорт на 80%.

До того ж, галузь потерпає від нерівних умов конкуренції: місцеві виробники повинні дотримуватися жорстких екологічних стандартів, тоді як імпорт із третіх країн, включно з Україною, залишається безмитним.

Падіння попиту та нові загрози

Окрім економічних і регуляторних викликів, виробники зіткнулися зі зміною споживчих звичок. Хоча нові препарати для схуднення, як-от Ozempic, поки що не вплинули суттєво на довгостроковий попит, реальну загрозу галузь бачить у скороченні продажів шоколаду — до 30% цукру в Європі йде саме на виробництво какао-продуктів.

Контекст для України

Хоча зменшення європейських квот на імпорт створює ризики для українських експортерів, поточна ситуація демонструє вплив України на агропромислову карту Європи — особливо у стратегічно важливих сегментах, як-от цукрова галузь.