Про особливості солідарної відповідальності учасника товариства з обмеженою відповідальністю у процедурі розпорядження майном

Професійною спільнотою ефективно застосовуються механізми покладення солідарної та субсидіарної відповідальності на керівника та власника боржника – інструменти захисту прав кредиторів, що надані Кодексом України з процедур банкрутства.

Однак зазначені інструменти можуть бути застосовані арбітражним керуючим лише у процедурах санації та ліквідації і не передбачені у процедурі розпорядження майном.

Разом з тим, треба пам’ятати, що діяльність юридичних осіб в організаційно-правовій формі товариств з обмеженою відповідальністю врегульована ще й окремим спеціальним законом. Так, згідно з нормами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. На зазначені приписи законодавства слід звертати увагу арбітражним керуючим, які призначені розпорядниками майна у процедурі розпорядження майном боржників, які є товариствами з обмеженою відповідальністю.

Відображення внесеного статутного капіталу у фінансовій звітності без фактичного його внесення може свідчити про солідарну відповідальність як учасника так і керівника, який не вчинив обов’язків, покладених на нього нормами спеціального закону, що регулює діяльність товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.

За наявності факту неповного внесення вкладу учасника до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю арбітражний керуючий повинен просити суд зазначити цей факт в ухвалі за результатами попереднього засідання суду.

В подальшому, преюдиціальні факти встановлені в цій ухвалі можуть стати підставою позову кредиторів до солідарного боржника про стягнення частини боргу, що пропорційна частці невнесеного учасником вкладу до статутного капіталу товариства.

При цьому кожен кредитор буде мати права на частину боргу, що пропорційна відсотку його кредиторських вимог у справі про банкрутство.

У разі не повного задоволення своїх грошових вимог у процедурах банкрутства, кредитори, матимуть змогу подати зазначений позов до суду в межах строків загальної позовної давності, навіть у разі ліквідації боржника – юридичної особи.

Євген Коваленко, арбітражний керуючий