Незрозумілий статус: сутність дисциплінарної комісії арбітражних керуючих потребує переосмислення

Традиція обговорювати роботу дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, за участю самих членів комісії від професійної спільноти і представників Міністерства юстиції, була започаткована ще у 2016 році. Ініціатором виступив Комітет з конкурсного права Асоціації правників України, а члени дисциплінарної комісії погодились. Про це, відкриваючи 27 жовтня 2021 року чергове обговорення, нагадала автор цієї ініціативи член правління АПУ та член Ради арбітражних керуючих України Ірина Сербін: «Це не передбачено законом, але щороку дійсно є, про що поговорити».

На відміну від окремих споріднених юридичних спільнот, зокрема, приватних виконавців, у яких основне джерело проблем у дисциплінарній сфері породжено непростими стосунками із державним регулятором, арбітражні керуючі почувають себе більш впевнено – у них вирішальне представництво у дисциплінарній комісії (чотири місця із семи). Проте, за словами члена ДК Дениса Ткаченка, коли сам є арбітражним керуючим, то найскладніше оцінювати роботу своїх же колег. Комісії вдається знаходити виважені рішення, і, в результаті, претензій з боку професійної спільноти до своєї роботи практично немає.

Водночас, залишається невирішеним, або непереконливо вирішеним цілий ряд моментів дисциплінарної сфери, навколо яких не вщухають дискусії – наприклад, про спосіб формування комісії, прозорість і повноту інформації про її рішення, ставлення до матеріалів перевірок арбітражних керуючих державним органом, у яких перевіряючий вийшов за межі питань, що порушувались у скарзі, правовий статус комісії та її місце в системі координат між самоврядною організацією і державним регулятором, юрисдикцію оскаржень дисциплінарних рішень тощо.

З року в рік арбітражні керуючі намагаються знайти справедливий та зрозумілий кожному члену спільноти алгоритм розв’язання дисциплінарних питань.

Це питання Ірина Сербін назвала найбільш дискусійним серед спільноти арбітражних керуючих. До речі, Комітет з конкурсного права АПУ нині тимчасово очолює приватний виконавець Андрій Авторгов, якого днями обрали до дисциплінарної комісії його професійної спільноти. Приватні виконавці давно вимагають від Міністерства юстиції оприлюднення знеособлених рішень дисциплінарної комісії, але з наповненням їх мотивувальною частиною, як у судовому рішенні, щоб приватні виконавці могли розуміти, за що їх можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності, і щоб не було такого, що за однакових проступків покарання накладаються різні.

«Мін’юст вчинив по-своєму. Він став вивішувати на своєму сайті рішення із прізвищем приватного виконавця, а також інформацію про ті норми закону, які на думку регулятора були порушені, і про призначене дисциплінарне стягнення», – розповів приватний виконавець.

Виявилося, що арбітражні керуючі до пропонованої колегами зі спорідненої юридичної професії прозорості рішень ДК ставляться вкрай прохолодно.

«Коли запитуємо у конкретного арбітражного керуючого, чи хоче він, щоби рішення по його справі було опубліковане, то я ніколи не чула слово «так», – зауважує Сербін.

Про дивне ставлення окремих представників професії до «прозорості» своєї роботи розповів й член Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих Сергій Саутенко. Згідно його слів, буває, важко визначати вину арбітражного керуючого, особливо, коли його дії потрапляють у площину, неврегульовану Кодексом з процедур банкрутства та іншим законодавством. «Але дивує, чому арбітражні керуючі не користуються наданим їм Кодексом правом про можливість залучення до перевірок найбільш досвідчених і висококваліфікованих арбітражних керуючих. Ще жодного разу на дисциплінарну комісію не приходив арбітражний керуючий із досвідченим колегою, або в акті перевірки не була зазначена окрема думка останнього», – констатує член ДК.

У спільноти, як ретранслювала Ірина Сербін із професійного чату зміст більшості думок арбітражних керуючих, склалася чітка позиція, що, так само, як публікація результатів своїх перевірок, так і залучення досвідченого арбітражного керуючого, що по факту є додатковим перевіряючим, буде сприяти не захисту, а розголошенню конфіденційної інформації. Арбітражні керуючі всерйоз сприймають своїх колег як конкурентів.

«Під час перевірок мене, як арбітражного керуючого, я залучав досвідченого колегу, і він був для мене помічником, а не ворогом», – не перестає дивуватися Саутенко.

Арбітражні керуючі назвали ще одну причину небажаності оприлюднення рішень ДК. Логіка полягає в тому, що справи про банкрутство розглядаються судами довго, і якщо опублікувати матеріал перевірки арбітражного керуючого, призначеного у справу, де будуть встановлені якісь негативні факти, то для сторони опонента, яку, як правило, представляють різні юридичні компанії, що часто слабо розбираються у нюансах процедур банкрутства, це буде допомога і готова скарга на дії арбітражного керуючого у господарський суд.

Про достатність протоколу говорить і член Дисциплінарної комісії Денис Ткаченко: «В своїй програмі, коли балотувався у члени ДК, я говорив про необхідність публікації рішень. Але після того, як став членом ДК і розібрався в цій ситуації, я констатую, що на сьогоднішній день це неможливо ні юридично, ні технічно. По-перше, члени ДК не можуть розголошувати будь-яку інформацію по справі. По-друге, рішення ДК, згідно законодавству, оформлюються у вигляді протоколу. Строк для підписання протоколу – два дні з моменту проведення відповідного засідання. Протокол, зрозуміло, максимально сухий. Проте у нас немає часу, щоб ми могли навести аргументацію своїх рішень, тим більше, на розгляді ДК буває до сорока питань, а ще бувають окремі думки. А ще – не було однакових ситуацій».

В той же час голова Ради арбітражних керуючих міста Києва Сергій Боярчуков виступає за оприлюднення дисциплінарних рішень. Причому із прізвищами. «Якщо людину несправедливо покарали, а в майбутньому вона доведе свою правоту, то даний матеріал дисциплінарної комісії необхідний, щоб всі дізналися про цього героя. З іншого боку, матеріали з прізвищами людей, які порушили закон, спрацюють як превентивний засіб від порушень для інших арбітражних керуючих. Крім того, для самого порушника це буде певним моральним мірилом, і йому буде елементарно соромно вдруге наступати на ті самі граблі», – переконаний він.

На користь публікації не протоколів, а мотивованих рішень Андрій Авторгов навів також аргумент, що суди такі сухі документи не сприймають, і рішення ДК може бути скасовано адміністративним судом за формальними ознаками, бо той має пересвідчитися в його обґрунтованості, пропорційності тощо. «В протоколі суд нічого цього не побачить. Тому я все ж таки прихильник того, щоб рішення виглядали як рішення. Тобто, ведеться загальний протокол, а далі по кожному кейсу доповідачем пишеться проект рішення. Так я бачу в ідеалі», – стверджує приватний виконавець.

На дискусійності принципу публічності проблеми рішень дисциплінарної комісії не закінчуються. Справа в тому, що просте протокольне рішення ДК не несе жодних правових наслідків. Його резолюції про притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення певних стягнень не обов’язкові до виконання. Тому рішення ДК вводяться в дію наказом міністра юстиції.

В результаті, цей алгоритм призвів до того, що оскаржити можна вже не рішення дисциплінарної комісії, а наказ міністра, і зробити це можна не в межах справи про банкрутство у господарському суді, який веде цю справу, а виключно в адміністративному суді.

«Це дуже велика проблема», – вважає екс-голова дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, експерт з питань банкрутства Юрій Моісеєв.

За його словами, навіть у господарських судах є лише окрема ланка суддів, які спеціалізуються на справах про банкрутство. В адміністративних судах про нюанси банкрутства взагалі нічого не знають і знати не хочуть. Тому все зводиться до звичайного формалізму. Вже давно назріли законодавчі зміни щодо юрисдикції суду, який ухвалює рішення стосовно дій або бездіяльності державного органу з питань банкрутства.

Можна й взагалі прибрати судову інстанцію при розгляді скарг на рішення дисциплінарної комісії.

«Що таке дисциплінарна комісія? Це фахівці конкурсного процесу, яких призначила спільнота арбітражних керуючих, а також працівники Міністерства юстиції, які регулюють і опікуються цією професією. І якщо комісія вирішила, що якийсь арбітражний керуючий зробив щось не так, то треба довіряти цьому рішенню. В крайньому разі зробити надкомісію, була вже така пропозиція, тобто, до семи дійсних членів дисциплінарної комісії додати ще вісім, щоб був паритет. Ця надкомісія у виключних випадках, коли немає одностайного рішення ДК, і буде переглядати її рішення», – висловив свої міркування директор департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України Владислав Філатов.

Як повідомив член Ради арбітражних керуючих України, а також експерт проекту ЄС «Право-Justice» Сергій Донков, готується за підтримки міжнародних партнерів вже другий звіт з даної проблематики на тему: «Пропозиції щодо реформування системи дисциплінарних проваджень у професійній діяльності арбітражних керуючих».

«Ми досліджували всі види дисциплінарних проваджень, починаючи з планових і позапланових перевірок територіальними органами Мін’юсту, розгляд цих питань на дисциплінарній комісії, розвиток цього процесу у нашому СРО – Національній асоціації арбітражних керуючих України. Звіт буде не тільки з аналізом ситуації, але й з конкретними пропозиціями реформ і конкретних змін до законодавства», – зазначив він.

У дослідженні взяли участь також член Дисциплінарної комісії Денис Ткаченко і адвокат Дмитро Соколик.

Звіт міститиме декілька ключових моментів, які за твердженням авторів, знімуть більшість процесуальних негараздів і колізій, з якими стикаються арбітражні керуючі у дисциплінарній практиці.

Серед пропозицій – обмеження кола осіб, які можуть звернутися зі скаргою на арбітражного керуючого, розгляд скарг членів спільноти одне на одного тільки в самоврядній організації, запровадження інституту дисциплінарного уповноваженого за прикладом приватних виконавців, реорганізація квазі-статусу дисциплінарної комісії, і перетворення її на окрему юридичну особу.

Глушко Сергій