«Довіра надає силу спільноті арбітражних керуючих»: НААКУ – 5 років. А що далі?

20 листопада 2019 року на Установчому з’їзді було створено Національну асоціацію арбітражних керуючих України (НААКУ) — єдину передбачену Кодексом України з процедур банкрутства саморегулівну організацію арбітражних керуючих. Вже наступний, 2020 рік, можна впевнено назвати роком становлення Асоціації, створення структури, формулювання та конкретизації філософії й основних завдань інституції. І ось вже пройшло 5 років, з яких один – “ковідний”, та вже третій рік – “воєнний”.

Що змінилось у спільноті АК за ці 5 років? Яким бачать розвиток СРО основні стейкхолдери? Які досягнення і які виклики ставлять перед собою самі арбітражні керуючі? Про все це ми і запитали як у самих представників НААКУ, так і їх партнерів.

***

Олександр Бондарчук, голова Національної асоціації арбітражних керуючих України:

П’ята річниця від дня проведення Установчого з’їзду арбітражних керуючих, а фактично – створення Національної асоціації арбітражних керуючих України – є не лише приводом підбити підсумки пройденого шляху, але й можливістю окреслити наші подальші перспективи та завдання.

Адже йдеться про п’ять років постійних викликів.

П’ять років — це важливий етап у житті будь-якої організації. Для нас ці роки стали періодом зростання, досягнень – і водночас постійної боротьби. Чесно кажучи, не впевнений, що у світі є ще хоч одна СРО, яка одразу після подолання проблем становлення (а за таких умов внутрішня боротьба – це навіть обов’язкова умова для росту) стикнулась з наслідками діяльності в умовах пандемії, а ще декілька років потому – і діяльності в умовах повномасштабної війни. Адже іншими словами, це означає, що Асоціація вимушена була майже рік до року стикатись з викликами, про які раніше навіть ніхто не здогадувався.

Чи погано це, що арбітражні керуючі в своєму розвитку були позбавлені «теплої ванни»? Та аж ніяк. Бо реалії сьогодення лише загартовують нашу міць та єдність. Як і всім українцям, нам доводиться бути сильними, бо інакше просто не можна…

Окремо хочу подякувати нашим захисникам! Завдяки їх героїчним зусиллям у нас є можливість продовжувати свою діяльність як Асоціації. Спільнота арбітражних керуючих також не стоїть осторонь, та всіляко наближає нашу Перемогу. Більш, ніж 70 наших колег долучились до лав збройних сил України і боронять нашу державу.

На жаль, наша спільнота вже має свою Книгу пам’яті. Маємо загиблих героїв з лав арбітражних керуючих: Віталія Білявського, Дмитра Антоненка, Тараса Чайку. Досі не відома судьба зниклого без вісті воїна Андрія Пителя. Окрім того, під час ракетного обстрілу міста Запоріжжя загинув наш колега Олександр Клименко та його дружина Лілія.

Ми пам’ятаємо про них. І пам’ятаємо, заради чого вони загинули – аби наша країна існувала далі. І НААКУ стоїть на тих же принципах.

У 2019 році 488 професійних арбітражних керуючих висловились за створення саморегулівної організації, яка мала стати лобістом їхніх інтересів перед органами влади та іншими важливими стейкхолдерами. І в той час ми ставили перед собою амбітні цілі — забезпечити ефективність механізмів відновлення платоспроможності, посилити роль арбітражних керуючих в економіці України, сприяти гармонізації законодавства з європейськими стандартами.

Сьогодні ми можемо впевнено сказати, що багато з цих цілей реалізовано.

За ці п’ять років ми:

• створили міцну інституційну базу для діяльності арбітражних керуючих,
• налагодили внутрішню та зовнішню комунікацію,
• організували повністю автономні процеси набуття статусу АК та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (в тому числі через навчальні програми, семінари та форуми),
• побудували алгоритм захисту професійних прав та гарантій діяльності арбітражних керуючих від свавілля правоохоронних органів,
• взяли участь у розробці та вдосконаленні законодавчих ініціатив, що дозволило адаптувати українську систему банкрутства до сучасних викликів,
• налагодили діалог із владою, бізнесом та громадянським суспільством,
• врешті-решт, забезпечили стабільність роботи навіть у надзвичайно складних умовах, зокрема під час повномасштабної війни.

Ці досягнення стали можливими завдяки злагодженій роботі нашої команди, вашій наполегливості, професіоналізму та вірі у спільну справу.

Окремо хочу наголосити на ролі асоціації у період війни. З початку повномасштабного вторгнення ми не лише продовжили свою роботу, але й стали активними учасниками загальнонаціонального руху підтримки країни. Чимало наших колег долучилися до Збройних Сил України або стали волонтерами. Ми об’єднали зусилля для допомоги армії, відновлення бізнесу та підтримки тих, хто найбільше постраждав від війни.

Навіть у цих складних умовах ми забезпечили безперервну роботу механізмів банкрутства. Адже відновлення економіки — це також фронт, на якому ми боремося за майбутнє України.

Попереду у нас — нові виклики та завдання. Ми ставимо перед собою амбітні цілі й на наступні роки:

• Завершення гармонізації законодавства із європейськими стандартами. Це не лише частина нашого шляху до Європейського Союзу, а й запорука стабільності та прозорості економіки.
• Розширення ролі арбітражних керуючих у процесах відновлення бізнесу та економіки після війни.
• Зміцнення авторитету нашої професії серед суспільства, бізнесу та державних органів.
• Цифровізація професії, розвиток нових механізмів навчання та підвищення кваліфікації для членів асоціації тощо

Ми всі розуміємо, що попереду складний шлях. Але я впевнений, що разом ми подолаємо будь-які виклики. Адже за ці п’ять років ми довели, що можемо працювати ефективно, професійно та відповідально навіть у найскладніші часи.

Ситуація війни ‒ це ситуація розщеплення, тобто з’являється добро і зло, правда і неправда, біле і чорне. У невійськовий час ми живемо у кольоровому світі, де між правдою і неправдою, добром і злом є перехідні форми. Під час війни ми стаємо значно радикальнішими. І я радий, що навіть за таких умов арбітражні керуючі говорять: Асоціація потрібна! Асоціація нас захистить! Разом ми – сила! Тож я хочу подякувати кожному арбітражному керуючому за внесок у розвиток нашої спільноти. За вашу роботу, вашу стійкість і вашу віру в те, що ми разом робимо важливу справу.

П’ять років тому ми почали цей шлях із великими сподіваннями. Сьогодні ми можемо з гордістю сказати, що ці сподівання виправдані. І я впевнений, що попереду нас чекають нові досягнення і Перемога.

Разом ми здатні досягти всього, що плануємо і про що мріємо. Слава Україні!

Ірина Жаронкіна, керівниця компоненту “Виконання судових рішень і захист прав власності” Проєкту ЄС “Право-Justice”:

День 20 листопада 2019 року ознаменував собою важливий етап для розвитку сфери банкрутства в Україні, коли Кодексом з процедур банкрутства було створено Національну асоціацію арбітражних керуючих України (НААКУ). 2020 рік можна вважати роком становлення Асоціації, коли були закладені основи її структури та визначено головні завдання, мобілізовано спільноту, осмислено місце Асоціації в системі основних учасників процедур банкрутства.

НААКУ як єдина професійна саморегулівна організація арбітражних керуючих має велике значення для сектору банкрутства, оскільки вона сприяє більш структурованій, прозорій та ефективній організації роботи арбітражних керуючих в Україні. Ось декілька ключових аспектів цього значення: підвищення професіоналізму, забезпечення етики та контролю, захист інтересів учасників процедур банкрутства, підтримка реформ у галузі.

На сьогоднішній день, через п’ять років після заснування, ми бачимо активну присутність НААКУ в діалозі з Міністерством юстиції, Верховною Радою України, Верховним Судом, а також власне спільнотою арбітражних керуючих. Водночас перед Асоціацією стоять нові виклики, зокрема, необхідність адаптації до змін в економічних та соціальних умовах країни через війну та її наслідки.

У 2024-2025 роках ми очікуємо від НААКУ ще більш активного розвитку — розширення функціоналу, посилення професійної підтримки членів Асоціації, а також укріплення ролі НААКУ у впровадженні реформ та стандартів банкрутства в Україні.

Спільнота арбітражних керуючих має продовжити прагнути до вдосконалення якості процедур банкрутства та забезпечення більш прозорих, справедливих і ефективних процесів для усіх учасників.

На шляху реформування сфери неплатоспроможності в Україні та імплементації в національне законодавство проєвропейських норм Проєкт ЄС “Право-Justice” і надалі буде надійним партнером НААКУ.

Асоціація може розраховувати на необхідну підтримку з нашого боку.

Владислав Філатов, директор департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України:

Якщо порівнювати арбітражних керуючих із іншими суміжними правовими інститутами, то створена 20.11.2019 Національна асоціація арбітражних керуючих України (НААКУ) знаходиться попереду багатьох інших. Наприклад, хоча б тому, що виконання публічних повноважень в процедурах банкрутства законом надано в повному обсязі лише арбітражним керуючим, натомість державні службовці вже не здійснюють процедур банкрутства, застосованих господарськими судами до боржників.

Водночас, слід зазначити, що здійснення професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, – це висока відповідальність перед державою.

За ці п’ять років арбітражні керуючі зберегли свої позиції і підтвердили спроможність здійснювати процедури банкрутства самостійно, а НААКУ – забезпечувати реалізацію завдань самоврядування арбітражних керуючих. Зокрема, але не виключно, було утворено органи саморегулівної організації арбітражних керуючих, необхідні для виконання асоціацією повноважень, на центральному та регіональних рівнях, затверджено Кодекс професійної етики арбітражного керуючого, визначено найбільш досвідчених та висококваліфікованих арбітражних керуючих тощо.

Можна згадати й про успішне здійснення НААКУ повноважень щодо встановлення власного порядку і здійснення стажування осіб, які виявили бажання здійснювати діяльність арбітражного керуючого, як невід’ємного елементу доступу до професії.

Також варто відзначити активну участь представників асоціації у розробленні нормативно-правових актів та заходах з питань неплатоспроможності боржників. З цими та іншими досягненнями з нагоди п’ятиріччя хочу привітати всіх арбітражних керуючих.

Водночас, звісно, є зауваження і побажання, як Асоціації, так і усім її членам – не загубити наявні досягнення, і водночас забезпечити підвищення престижності і довіри до професії арбітражних керуючих, підвищувати арбітражними керуючими свій професійний рівень, дотримуватися професійної етики та етики як такої, й надалі розвивати професію арбітражних керуючих.

Анатолій В’язовченко, арбітражний керуючий, член Кваліфікаційної комісії арбітражних керуючих

Національна асоціація арбітражних керуючих України вже має власну п’ятирічну історію створення і набуття авторитету і впливовості. Мені особисто було надано високу честь бути секретарем Установчого з’їзду і поставити свій підпис під установчими документами асоціації. Такі яскраві моменти залишають в житті неповторні враження.

Установчий з’їзд був організований на дуже високому рівні. Активна частина спільноти арбітражних керуючих доклала чимало зусиль, щоб установчий з’їзд пройшов продуктивно і досяг своєї мети – створити дієву саморегулівну організацію, яка не тільки формально об’єднала арбітражних керуючих, але й могла впливати на стан справ в галузі врегулювання неплатоспроможності в Україні.

Тому найважливішим результатом стало не стільки прийняття установчих документів НААКУ, скільки обрання в чесній запеклій боротьбі Ради арбітражних керуючих України, Голови і заступника НААКУ, на яких покладалось багато сподівань професійної спільноти. Той перший склад Ради запам’ятається напруженою роботою зі становлення демократичних принципів управління, коли індивідуальність та інтелектуальна спроможність кожного члена Ради якнайкраще проявлялась в дискусіях з усіх критичних і надкритичних питань, що виникали в професійній діяльності арбітражних керуючих. Незважаючи на потужні ковідні обмеження, Рада активно працювала і досягла значного прогресу в становленні НААКУ як потужної і впливової організації.

Початок повномасштабного вторгнення не міг не накласти свого відбитку на діяльність НААКУ. Другий з’їзд НААКУ майже повністю оновив склад Ради. В публічному просторі від Ради майже не чути відзивів на виклики, які постали перед професіоналами в галузі банкрутства. Складається враження, що Рада не ставить перед собою серйозних завдань, а спільнота не сподівається на вирішення проблем, які доводиться вирішувати майже щоденно у діяльності арбітражних керуючих. Можливо, все це не на часі, коли відбуваються бомбардування міст і селищ, руйнуються важливі об’єкти інфраструктури, гинуть мирні люди.

Але війна закінчиться нашою перемогою, і тоді доведеться вирішувати питання підвищення повноважень організації, яка має стати потужною і впливовою, взяти на себе відповідальність за стан справ в країні.

Банкрутство – це перш за все економічна проблема, яка має вирішуватись висококласними професіоналами високого рівня, що беруть на себе відповідальність за досягнення фінансового результату.

За 5 років державний орган з питань банкрутства спромігся делегувати НААКУ лише стажування кандидатів у арбітражні керуючі. І стажування стало відбуватися набагато ефективніше. Давно можна було б делегувати НААКУ ведення реєстру арбітражних керуючих, щоб кожен міг знайти достовірну інформацію про колегу, його здобутки, досвід, напрямки роботи. Я вже не кажу про підвищення кваліфікації, яке давно потребує перегляду принципів щодо вимог до більш досвідчених і менш досвідчених арбітражних керуючих.

Рано чи пізно відбудеться наступний з’їзд арбітражних керуючих, який, я сподіваюсь, стане поворотним моментом в розвитку НААКУ і започаткує не тільки обрання керівних органів, але й механізми постановки завдань перед ними та контролю за їх виконанням.

Ірина Сербін, член Ради арбітражних керуючих НААКУ (2019-2021), заступник директора Департаменту санкційної політики Міністерства юстиції України:

НААКУ – 5 років. По факту для мене ця цифра є набагато більшою, бо я додаю до неї ще років 5, коли ми до цього йшли. Я з теплом згадую наші професійні дискусії, в тому числі, й на тему саморегулювання АК, які велися на базі Комітету з конкурсного права Асоціації правників України, який я в той час очолювала.

Установчий зʼїзд НААКУ чи не вперше зібрав разом в одному місці більшість представників професії з усієї країни. Атмосфера зʼїзду була дійсно особливою, з відчуттям історичної значущості моменту. Для мене це було дуже хвилююче, так як я балотувалася на посаду голови НААКУ. Мені не вистачило голосів, але арбітражні керуючі віддали за мене найбільшу кількість голосів як за члена Ради НААКУ. Для мене це була велика честь і відповідальність за висловлену довіру. Майже в кожному місті України є колеги, яких можна набрати і попросити поради/ підтримки. І це відчуття – неймовірне.

Що дало створення Асоціації? Обʼєднання спільноти, створення регіональних рад на чолі з дійсно дуже професійними лідерами, захист арбітражних керуючих, і головне – це підвищення рейтингу та престижу професії арбітражного керуючого як однієї з найскладніших професій. Дякую Раді НААКУ першого скликання: було ой як нелегко, але саме в дискусіях народжувалась істина і перші багатостраждальні документи.

Вічна памʼять нашому колезі Дмитру Антоненко, його внесок в розвиток НААКУ є визначальним. І мені б дуже хотілося бути носієм тих принципів і переконань Дмитра, які він нам доводив на засіданнях.

Створення НААКУ також однозначно «пожвавило» арбітражних керуючих і, як на мене, стало поштовхом до зміни їх свідомості і відчуття власної значущості професії. Основою цієї значущості має стати саме незалежність арбітражних керуючих, відстоювання якої є одним з основних завдань Асоціації.

Зараз у нас усіх єдиний виклик – це війна. Саме цей виклик особисто мене змусив в липні 2022 року долучитися до Департаменту санкційної політики Міністерства юстиції України, щоб допомогти державі під час війни.

І хочу сказати відверто: не впасти на шляху мені весь час допомагають саме вміння і стійкість арбітражного керуючого, адже ця професія гартує сильних і тих, хто вміє професійно долати труднощі.

Вітаю колег з річницею. Бажаю Перемоги і перемог! Маю за честь бути частиною спільноти арбітражних керуючих.

Сергій Литвиненко, арбітражний керуючий:

Національна асоціація арбітражних керуючих України створена 20 листопада 2019 року. Це важлива подія, яка заслуговує на увагу та визнання. Протягом цих п’яти років асоціація зіграла ключову роль у розвитку та вдосконаленні інституту арбітражного управління в Україні.

НААКУ виконує життєво важливі функції у сфері банкрутства, допомагаючи вирішувати складні економічні питання та підтримувати професійний рівень спільноти. Зусилля асоціації об’єднують висококваліфікованих фахівців, які знаходяться на передовій юридичної практики. Встановлення чітких стандартів професійної діяльності та етики підвищує довіру до професії арбітражного керуючого, а також активно захищає права своїх членів, сприяючи ефективному вирішенню конфліктних ситуацій.

За п’ять років свого існування асоціація досягла значних успіхів. Проведено безліч освітніх заходів, що сприяли підвищенню кваліфікації та обізнаності арбітражних керуючих.

У майбутньому хотілося б бачити розширення впливу асоціації, знаходження нових шляхів допомоги бізнесу та громадянам у складних економічних умовах.

Продовжувати освітні програми та тренінги для підвищення кваліфікації арбітражних керуючих, забезпечуючи їх новітніми знаннями та навичками. Посилити співпрацю з міжнародними організаціями для обміну досвідом та підвищення якості надання послуг. Впроваджувати новітні технології та інноваційні підходи для покращення процесу управління банкрутством та забезпечення максимальної прозорості процедур.

Національна асоціація арбітражних керуючих України є не лише необхідною, але й надзвичайно важливою інституцією для сучасного суспільства. Побажаємо їй подальших успіхів та нових звершень у майбутньому!

Андрій Палкін, член ради НААКУ, голова Ради АК Дніпропетровської області:

20 листопада 2019 року стало ключовою віхою у розвитку професійної спільноти арбітражних керуючих. Створення НААКУ стало не просто результатом виконання вимог Кодексу України з процедур банкрутства, а й новою сторінкою у формуванні професійної саморегулівної організації, яка задає стандарти діяльності, консолідує спільноту й визначає стратегічні орієнтири.

Перший рік існування асоціації (2020) можна впевнено назвати роком становлення. Було створено структурну основу організації, визначено її філософію та ключові завдання. Одним із головних досягнень стала адаптація діяльності арбітражних керуючих до нових умов, викликаних Кодексом, пандемією COVID-19 та подальшими економічними та воєнними викликами.

Найголовніший успіх, який досягла спільнота створивши асоціацію, це те, що НААКУ не стала каральним органом чи іграшкою в руках фінансово-промислових груп. В результаті, не заважала роботі арбітражним керуючим. Навпаки, сприяла формуванню репутації членів асоціації, як ефективного інструменту для розв’язання проблем неплатоспроможності.

Водночас, виклики не обійшли стороною НААКУ.

Перший виклик — це пандемія, яка створила труднощі для роботи всієї економіки. Дистанційна робота, зміна економічних пріоритетів, а також обмеженість у ресурсах стали випробуванням, яке НААКУ гідно подолала.

Другий, складніший виклик — війна. З початком повномасштабного вторгнення виникли нові проблеми: порушення ланцюгів постачання, втрата активів, зміни в економічній моделі країни. Арбітражні керуючі стали однією з ключових ланок у процесі збереження та відновлення економіки, адже саме через них відбувається реструктуризація бізнесів і повернення активів в економічний обіг.

Що ж стосується майбутнього, то очікування від спільноти й асоціації зростають із кожним роком.

У найближчій перспективі основними завданнями мають стати:

1. Інновації. Використання сучасних технологій, таких як автоматизація процедур банкрутства та цифровізація процесів.
2. Міжнародна інтеграція. Український ринок банкрутства має бути конкурентоздатним на міжнародній арені, а НААКУ — активно співпрацювати з європейськими й світовими організаціями.

Наталія Тищенко, член ради НААКУ, заступник голови Ради АК м. Києва:

Створення Національної асоціації арбітражних керуючих України (НААКУ) стало важливим етапом у розвитку нашої професії. Завдяки цьому професія арбітражного керуючого набула популяризації, змісту та структури. Ми отримали осередок, який представляє нас, об’єднує та захищає.

НААКУ забезпечила професійне представництво арбітражних керуючих у діалозі з державою та суспільством, створила платформу для розвитку та стала важливим гравцем у системі банкрутства України.

Я особливо пишаюся тим, що Київська Рада, наш столичний осередок, почав активно працювати. Це стало показником того, як локальні ініціативи можуть перетворюватися на реальні результати, сприяючи розвитку не лише регіону, а й всієї професійної спільноти.

НААКУ стала тією організацією, яка забезпечує стабільність і розвиток професії навіть у найскладніші часи. За п’ять років свого існування вона пройшла низку серйозних випробувань. Пандемія, економічні виклики та повномасштабна війна поставили перед нами безпрецедентні завдання. Проте НААКУ вистояла, продемонструвавши, що спільнота арбітражних керуючих здатна об’єднуватися та працювати на результат.

Серед ключових досягнень я би зупинила свою увагу на наступних:

• формування професійної спільноти, яка має єдиний голос і може впливати на прийняття важливих рішень.
• налагодження взаємодії з державними органами, що стало підґрунтям для вдосконалення законодавства у сфері банкрутства.
• проведення важливих заходів: семінарів, форумів, круглих столів, які сприяють професійному діалогу та пошуку ефективних рішень.

НААКУ також стала платформою, де арбітражні керуючі можуть підтримувати одне одного, знаходити рішення складних проблем та працювати над підвищенням статусу професії.

Дивлячись у майбутнє, я бачу НААКУ як повноцінну функціональну асоціацію, яка перебере на себе усі повноваження щодо регулювання професійної діяльності АК. Я переконана, що НААКУ зможе самостійно виконувати всі завдання, пов’язані з навчанням, підвищенням кваліфікації, розглядом скарг і захистом прав арбітражних керуючих.

Ми рухаємося до того, щоб асоціація стала центром професійного розвитку, гарантом справедливості та ефективності в системі банкрутства.

Тож, мої очікування на майбутнє:

• Проактивна участь регіональних осередків, які мають стати рушійною силою для ініціатив та змін.
• Виявлення нових лідерів, готових працювати на благо професійної спільноти.
• Подальша консолідація зусиль для захисту прав арбітражних керуючих, удосконалення законодавства та підвищення престижу професії.

НААКУ зробила так, щоб наш голос звучав. Але ще потрібно докласти багато зусиль, щоб цей голос завжди чули.

Лихопьок Денис, арбітражний керуючий, член Кваліфікаційної комісії арбітражних керуючих:

Так, дійсно, після проведення Установчого з’їзду НААКУ протягом 2020 року був створений основний «скелет» НААКУ – ради регіонів, які разом з Радою та членами Кваліфікаційної та Дисціплінарної комісій забезпечили мінімальний, передбачений Кодексом, функціонал НААКУ. Отже, спільнота арбітражних керуючих успішно склала вступний іспит на вхід до кола стейкхолдерів «ринку банкрутства».

Другим іспитом стали вибори керівних органів НААКУ у 2021 році, які були організовані та проведені в складних умовах пандемії ковіду. Асоціація довела свою інституційну стійкість та здатність забезпечити спадковість функціонування усіх своїх структур та органів.

Зараз, в умовах військового стану, Асоціація також, як й весь народ України проходить важкі випробування, з якими, я впевнений, ми також справимось та переможемо.

Натомість, відповіді на питання щодо формулювання та конкретизації філософії й основних завдань НААКУ, на мій погляд, спільноті ще треба шукати. До речі, я не вважаю, що на ці питання можуть бути дані раз та назавжди остаточні відповіді, особливо в умовах стрімкого розвитку навколишнього світу. Але це складне питання, яке варте окремої розмови.

Головним досягненням НААКУ за ці п’ять років я вважаю створення в спільноті позитивного та зростаючого балансу такого безцінного активу як Довіра. Це довіра безпосередньо між арбітражними керуючими, між спільнотою та Міністерством юстиції, між НААКУ та іншими учасниками «ринку банкрутства».

Довіра дає силу нашій спільноті зараз та формує впевненість у розвитку та перспективах на майбутнє.

А головним викликом для всіх АК, на мою думку, залишається небажання кожного з нас відповідально ставитись до своїх вчинків, рішень, а іноді навіть слів. Відповідальність не в сенсі негативних наслідків та покарання, а в сенсі «взяти відповідальність», усвідомити, що твої дії мають наслідки не лише для тебе та твоїх інтересів, вони впливають на твоїх колег, авторитет спільноти тощо. В умовах, коли більшість арбітражних керуючих зайняті забезпеченням виживання себе та своїх родин, а не розвитком професії та інституціональним будівництвом тощо, такі явища як протиставлення та конкуренція, що загрожують перерости в конфронтацію, замість співпраці та співучасті призводить до подрібненню спільноти та зникненню Довіри, як нашого головного активу.

Найочікуванішою подією, рішенням від НААКУ на шостому році її діяльності для мене є прийняття порядку он-лайн голосування – як кажуть, «закрити гештальт», оскільки у 2021 році «ковідний» з’їзд НААКУ просто за часом не встиг затвердити це рішення. Можливість прийняття рішень з’їздом НААКУ в онлайн режимі – це необхідний інструмент для вирішення багатьох назрілих питань як поточної діяльності, так і на перспективу.

В теперішніх умовах, це не лише про зручність та безпеку, це – іноді єдина можливість забезпечити врахування думки кожного арбітражного керуючого з найважливіших питань діяльності НААКУ, які виникають частіше, ніж раз на два роки. Будь-які ідеї та рішення, членські внески, зміна структури, корегування внутрішніх документів, навіть вибори можуть бути вирішені у такий сучасний спосіб. Акредитація всіх працюючих АК в НАІС або навіть i-banking зробив он-лайн голосування суто організаційно-технічним питанням. Залишається забезпечити контроль на необхідних етапах, але це, знову ж таки, питання довіри та відповідальності, рівня яких, нажаль, нам поки не вистачає.

Нагадаю, що Кодекс задав лише певну «рамку» діяльності НААКУ, визначивши лише умови для її старту. З інших питань – це наші домовленості, рішення спільноти, рішення кожного арбітражного керуючого. Користуючись нагодою, звертаюсь до зацікавлених колег з пропозицією «увімкнути конструктив» і спільно попрацювати над процедурою необхідного контролю та над проектами рішень, гідних для вирішення з’їздом Асоціації.

В наступному році діяльності НААКУ та всієї спільноти я хочу побажати колегам оптимізму, маленьких але щоденних успіхів: процесуальних, фінансових, особистих, і звісно, нашої спільної Перемоги.

Сергій Донков, член Ради арбітражних керуючих України:

Для мене особисто весь 2019 рік – це рік підготовки до впровадження нового Кодексу з процедур банкрутства України, який довів, що сфера неспроможності – це не тільки підгалузь господарського процесу, а й окрема юридично-економічна галузь. Це період, коли обговорення проекту Кодексу закінчилося, та ми вже знали, якою буде наступна ера антикризового менеджменту у нашій країні. Багато хто з колег нарікав на те, що майбутня саморегулівна організація (СРО) арбітражних керуючих (АК) буде єдиною з обов’язковим членством, що це шлях до монополізації та тотального контролю за діяльністю АК. Це був період надій, побоювань, надактивних чисельних заходів, дискусій. Разом з колегами з Мінюсту, судів та проекту ЄС «Право-Джастіс» ми були у постійних відрядженнях по різних містах України, обговорювали різні редакції статуту майбутньої організації, кодексу професійної етики, кандидатури у виборні органи та комісії.

Та от нарешті 20 листопада відбувся Установчий з’їзд СРО, створення НААКУ. Майже п’ятисот арбітражних керуючих зібралися в одному залі. Кілька команд сперечалися за право сформувати склад Ради НААКУ (РАКУ), Дисциплінарної та Кваліфікаційної комісії арбітражних керуючих. Ажіотаж та конкуренція були такими, що кожна з передвиборчих команд отримала майже рівну кількість квот. Ми навіть не встигли сформувати склад Ревізійної комісії, тому що вперше проводили декілька видів голосування. Захід тривав з ранку до пізнього вечора. Наш шановний головуючий Ігор Борисович Завертайний, не зважаючи на поважний вік та наші побоювання за його здоров’я, провів увесь з’їзд та навіть відмовився від обідньої перерви. Хтось не встиг на потяг додому, хтось не забронював готель, але всі до ночі шумно святкували та продовжували будувати плани на спільне майбутнє…

У 2020 році ми фактично збудували усю конструкцію НААКУ, коли провели з’їзди Рад регіонів. Я був присутнім десь на половині з проведених З’їздів, усі вони пройшли неформально, на підйомі та з ентузіазмом. Важливо зазначити, що ані результати Установчого з’їзду, ані вибори Рад регіонів не були передбачуваними. Це була справжня конкуренція та змагання авторитетів, стратегій та ідей. Для наших західних колег, яких представляв проект «Право-Джастіс», усі наші установчі заходи викликали захоплення та повагу, були прикладом справжнього саморозвитку професійного співтовариства арбітражних керуючих. Наш досвід пізніше був успішно використаний при створенні Асоціації приватних виконавців України.

Потім настав страшний період Ковіду. Заходів стало набагато менше, проте ми освоювали онлайн-технології, продовжували спілкуватися дистанційно. Безумовно, це зашкодило реалізації багатьох планів.

А потім і кошмар Війни… Здається, яка тут громадська робота? Але професійна діяльність продовжується, освітні заходи активізуються. Після шоку та невизначеності перших місяців війни, ми навчилися жити в воєнному стані, мислити категоріями перемоги та подальшого відновлення, допомагати нашим колегам на фронті, тим, кому ми все життя будемо вдячні за те, що можемо продовжувати жити та працювати у своїй країни.

Що зроблено? Народження професійного співтовариства, єдиного та розгалуженого, основою якого є, перш за все, створення Рад регіонів. Розроблені та затверджені усі внутрішні положення, створена Науково-консультативна рада (НКР) з у безпрецедентно визначному складі. Створений Порядок контролю, запроваджені системні фільтри для обмеження кола осіб, що звертаються до НААКУ із скаргами на АК. Більше мільйона гривен спрямовано на допомогу ЗСУ та нашим колегам, що служать у Збройних силах і потребують допомоги. Започаткований щорічний Форум НААКУ, який має стати найважливішим заходом у галузі неспроможності.

Що не зроблено? Та багато чого! Потребує доопрацювання та втілення нова система навчання та підвищення кваліфікації АК, є багато пропозицій та напрацювань з цього питання. Створена НКР, нажаль, не працює. Важко визначити лідера, коли всі учасники видатні та знамениті. Необхідно доопрацювати та налагодити Електронний кабінет АК, щоби він функціонував не тільки для подання звітності до Мінюсту, а організовував всю професійну діяльність А – від швидкого пошуку майна боржників до діловодства та обліку. Думаю, саме СРО має проявити ініціативу, залучити фінансування та зробити те, що буде ефективно працювати. Існує ще багато ідей, це взагалі нормально, коли планується більше, ніж реалізується.

Що буде далі? Будуть нові з’їзди, нові обличчя у мас-медіа, нові ідеї… Яким буде наша СРО у майбутньому – це залежить від нас. Ми давно довели, що стали єдиним професійним співтовариством, на все здатним та спроможним. Питання в тому, що нам самим потрібно? Чи хочемо ми бути справжньою саморегулівною організацією, самостійно нормувати та контролювати свою діяльність? Якщо наша позиція: «навіщо нам зайве?» або «якось завжди домовлялися», то так і буде, залишимось звичайною громадською організацією з семінарами та корпоративами на свята, це нормально. Але адвокати з нотаріусами якось працюють без додаткового державного контролю, і непогано працюють… Чи хочемо ми тільки з тексту законів знати про свої обов’язки, або будемо як впливові лобісти самостійно готувати зміни до цих законів? Чи хочемо мати незалежність та суб’єктність на ринку, чи продовжимо виконувати забаганки інших учасників процесу в умовах потрійного контролю?

Все залежить від кожного з нас та від нас як єдиної професійної спільноти!