Рятувальник «Фаїни» в лещатах іспанської Феміди. Це помста сомалійських піратів чи антиукраїнська провокація?

24 серпня 2019 року наша держава урочисто відзначала чергову річницю Незалежності. Для Володимира Зеленського, обраного Президентом України пів року тому, це було перше свято такого масштабу. Можливо через це його виступ на київському Майдані виглядав напрочуд емоційним.

«Минуло 28 років. 28 різних років. Непростих, буремних, тернистих, але наших спільних. І всі ці роки ми пережили разом. Усією країною», – наголосив він. Для переконливості Глава держави перерахував знакові події й явища, які об’єднували наших співвітчизників протягом усього часу її існування – «кравчучки», купони, приватизаційні ваучери, яскраві перемоги в спорті й на Євробаченні, політ до зірок Леоніда Каденюка, відстоювання демократичного вибору в Помаранчевій революції 2004 року. В один ряд з ними Президент Зеленський поставив незабутній для багатьом епізод, пов’язаний з боротьбою за життя громадян України, захоплених флібустьєрами ХХІ століття: «Усією країною ми молилися за моряків «Фаїни» у полоні сомалійських піратів». Тим самим Президент засвідчив, що в його емоційній пам’яті збереглися радісні почуття, які він пережив разом з мільйонами українців після успішного звільнення екіпажу «Фаїни».

Нагадаю, це судно сомалійські пірати захопили 25 вересня 2008 року під час виконання рейсу з Миколаєва до Момбаси (Кенія). Його трюмні відсіки були завантажені військовою технікою, яку закупило міністерство оборони Кенії на підставі абсолютно законного контракту з урядом України.

Екіпажу, більшість якого становили українці, понад 4 місяці довелося витримувати тортури озброєних, одурманених кхатом (наркотичною рослиною), розбещених мільйонними сумами викупів африканських корсарів.

«Фаїну» вдалося звільнити 4 лютого 2009 року внаслідок складної й багатоходової розвідувальної операції шляхом часткового виконання вимог піратів, хоча їхні початкові забаганки сягали захмарної суми – 30 мільйонів доларів США. Організовували переговорний процес з лідерами піратського угруповання Служба зовнішньої розвідки (СЗР) і Головне управління розвідки Міністерства оборони (ГУР МО) у взаємодії з МЗС і Службою безпеки України, спільно з закордонними партнерами по НАТО (США, Великої Британії, Німеччини) й національними спецслужбами Кенії. Протягом усього цього періоду «Фаїну» почергово охороняли ракетний крейсер USS Vella Gulf (CG-72), ескадрений міноносець USS Howard (DDG 83), а також океанський буксир USNS Catawba (T–ATF-168) ВМС США.

12 лютого 2009 року в супроводі міноносця «Howard», «Фаїна» прибула в кенійський порт Момбаса. Відкинувши аппарель (платформу для спуску вантажів), відразу ж почалась передача військової техніки представникам міноборони Кенії, що означало остаточне виконання умов контракту. Саме там, перед об’єктивами сотень телекамер і мікрофонами провідних інформаційних агентств світу, як мильна бульбашка луснули фейкові звинувачення України в тому, що вантаж насправді призначався не Кенії, а бунтівному Південному Судану, чим наша держава нібито грубо порушила міжнародні санкції щодо заборони постачати зброю в цю країну.

Роботу співробітників розвідувального співтовариства України, які брали участь в організації заходів зі звільнення «Фаїни», достойно оцінила держава. Але то був той випадок, коли результати їхньої праці визначалась не лише відзнаками Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, РНБО України, відомчими нагородами. Повною несподіванкою стало відзначення спеціальними дипломами «Гордість країни 2008» шістьох українських розвідників (по троє з СЗР і ГУР МО) «за мужність і відвагу, справжній патріотизм та щире прагнення врятувати своїх співвітчизників під час здійснення операції з звільнення екіпажу українського корабля «Фаїна»». Але головне – у пам’яті офіцерів спецслужб назавжди залишилися слова вдячності й сльози радості змучених тривалим очікуванням родичів моряків, які разом з Президентом України Віктором Ющенком в аеропорту «Бориспіль» зустрічали екіпаж «Фаїни».

Підводячи підсумки операції, керівництво міжвідомчого координаційного штабу зі звільнення «Фаїни» прагнуло не забути тих, кому були зобов’язані участю в здійсненні різноманітних заходів – бувалих капітанів Чорноморського морського пароплавства, експертів Центру інформації з морського піратства в Куала-Лумпур (Малайзія), Міжнародної морської організації (Велика Британія), фахівців з морського права й організації судноплавства, технічним спеціалістів, зв’язківців, знавців мови сомалі, суахілі тощо.

Особливе місце серед них займав досвідчений менеджер з організації морських вантажоперевезень, випускник експлуатаційного факультету Одеського морського інституту Віктор Тимофійович Муренко. За активну участь у звільненні «Фаїни» він удостоївся нагород одночасно двох відомств: Служба зовнішньої розвідки України вручила йому почесний знак «За заслуги», а Служба безпеки України медаль «За мужність і відвагу».

Так високо керівники українських спецслужб оцінили особистий внесок Муренка в роботу координаційного штабу, який підтвердив репутацію визнаного фахівця в сфері технічного обслуговування, ремонту двигунів, корпусів суден і найму екіпажу.

Зокрема, його знання й досвід використовувались при плануванні силової операції з визволення судна, оскільки за декілька місяців до захоплення під його керівництвом проводився ремонт «Фаїни» в сухому доці, що дало можливість досконало вивчити особливості конструкції.

У разі потреби, виключно за дорученням і під контролем штабу Муренко виходив на телефонний зв’язок з керівниками піратського угруповання. Він узгоджував з ними поставки на «Фаїну» продуктів харчування, питної води, палива для роботи систем життєзабезпечення судна тощо. Виконання таких функцій виглядало цілком природно, позаяк фірма «Томекс Тім Одеса», з якою співробітничав Муренко, 2008 року здійснювала набір членів екіпажу судна.

Здавалось би, операція зі звільнення «Фаїни» вже давно стала надбанням історії, зайнявши відповідне місце у «Вікіпедії». Майже всі причетні до організації рятування судна офіцери СЗР вийшли на заслужений відпочинок. Муренко виїхав на постійне проживання в Іспанію, разом з дружиною й малолітніми синами мешкає у місті Кальпе провінції Аліканте. Однак з’ясувалось, що поруч з Муренком усі ці роки причаїлися недоброзичливці з числа його співвітчизників, які ініціативно, а можливо за чиїмось дорученням, фальсифікували компрометуючі його матеріали. Коли ж, на думку «партнерів» Муренка, накопичених відомостей було зібрано вдосталь, вони офіційно передали їх іспанським правоохоронним органам. Розрахунок наклепників був простим і цинічним: руками іспанської Феміди, якщо не знищити успішного конкурента, то зганьбити честь і ділову репутацію Муренка.

Як не дивно, але їхньому доносу повірили. Швидше за все, іспанських правоохоронців заінтригувала можливість прославитися гучним кримінальним процесом над «українською мафією», викривши причетність Муренка, а заодно й спецслужб нашої держави до організації каналів контрабанди зброї.

***

Отже, 10 листопада 2020 року в житті Муренка розпочався мабуть найскладніший етап. Цього дня о 6-00 за місцевим часом, співробітники спеціального підрозділу боротьби з наркотиками й організованою злочинністю національної поліції Іспанії (UDICO) провели обшук за місцем його проживання. Напередодні іспанські правоохоронці тривалий час прослуховували телефонні розмови Муренка і його дружини, а тому володіли повною інформацією про обстановку в будинку. Вони чудово знали, що чинити їм збройний опір буде нікому, бо крім подружжя Муренків там мешкають їх двоє малолітніх синів. Однак це не стримало іспанських спецпризначенців від надмірної жорстокості під час показового штурму житлового приміщення. Озброєні поліцейські в повній бойовій екіпіровці увірвалися до помешкання, вибиваючи із гиком і свистом скляні шибки й двері.

Надівши на Віктора і його дружину Лідію кайданки, іспанські «законники» пояснили, що разом з іншими сьома підозрюваними вони обвинувачуються в «операціях з відмивання брудних коштів». Однак головна причина уваги особисто до Муренка крилася в його уявній причетності до незаконних оборудок зі зброєю.

Всупереч здоровому глузду й широко поширеній у ЗМІ відкритій інформації, Муренку інкримінувалось, що насправді йому, а не урядам України й Кенії, належали танки, системи залпового вогню «Град», запчастини до них, вогнепальна зброя та інше військове спорядження, яке у 2008-2009 роках перевозилось на борту «Фаїни». За версією іспанської прокуратури Муренко одноосібно вів переговори з ватажками сомалійських піратів про умови звільнення судна, домовлявся з ними про розмір викупу й сплатив необхідну суму в розмірі 1,7 чи 3,3 мільйони доларів США з власної кишені.

Замість того, щоб «ліпити» з Муренка образ такого собі українського Ілліча Раміреса Санчеса («Карлоса Шакала»), Усами бен Ладена чи Джеймса Бонда, авторам цього спектаклю варто було б звернутися з відповідним запитом до українських спецслужб. Переконаний, там би їм пояснили, що Муренко не є офіційним співробітником українських спецслужб і ніколи не надавав їм послуг на конфіденційній основі. Він не мав відношення до відомства, якому належав вантаж судна «Фаїна». Оскільки розвідувальні органи України тримала зміст переговорів у таємниці й не наділяла Муренка повноваженнями брати участі в них, він не міг обговорювати з піратами умови звільнення судна. Гроші на викуп ніколи не надходили від Муренка. До повідомлення в пресі він навіть не знав про домовлену суму, узгоджену географічну зону, день і час, коли відбудеться операція з виплати викупу. Що ж стосується джерел надходження коштів і реальної суми викупу, то цю інформацію досі не оприлюднено.

Але, тих, хто «білими нитками шив справу» на Муренка істина не цікавила. Їм було важливо створити інформаційний привів для реанімації звинувачень України в продажу військової техніки Південному Судану, який перебував під санкціями. Їхні інтереси дивним чином співпадали з бажанням конкурентів, зацікавлених у витісненні українських експортерів зброї зі світових ринків, на яких домінувала Росія.

Того ж дня Муренка було арештовано. Без винесення обвинувального вироку, ще на стадії попереднього розслідування йому було надано статус в’язня «особливої небезпеки» (рівень FIES 2). З тринадцяти місяців, які він провів в іспанських тюрмах, дев’ять просидів у модулі для злочинців, засуджених до тривалих термінів ув’язнення спеціальної тюрми Альбокасер. Там відбувають покарання міжнародні терористи, торговці зброєю, організатори каналів транспортування наркотиків і незаконної міграції, серійні вбивці, сексуальні маніяки та інші категорії особливо небезпечних злочинців.

На щастя, адвокат Альфонсо Фреіре Пікос, який взявся захищати Муренка, виявився порядною людиною й висококласним фахівцем. Ознайомившись із матеріалами, він одразу ж висловив припущення, що справа не має судової перспективи. Незважаючи на серйозність пред’явлених звинувачень, він добився для свого підзахисного зміни запобіжного заходу. Наприкінці грудня 2021 року ув’язненого «особливої небезпеки», якого протягом усього часу незаконного позбавлення волі навіть жодного разу не допитали, було звільнено з-під варти із внесенням грошової застави. Наразі він перебуває на підписці про невиїзд.

Не забули про Муренка й ветерани СЗР України. Досвідчені професіонали одразу зрозуміли, що справжньою метою влаштованої провокації є документування зв’язку Муренка з представниками української влади для фальсифікації звинувачень України в незаконній торгівлі зброєю. Адже, крім епопеї з «Фаїною», Муренку поспіхом «пришили» також звинувачення в причетності до інцидентів 2017 року, пов’язаних з нібито порушеннями міжнародних правил експорту озброєнь контейнеровозом «Mekong Spirit» (під прапором Мальти) та судном «Nour M» (під прапором Сьєрра-Леоне).

Фальсифікуючи голослівні звинувачення, їх автори навіть не спроміглись поцікавитись станом розслідування цих випадків. Інакше вони б переконались, що у вересні 2020 року, тобто майже за два місяці до арешту Муренка в Іспанії, суд грецького міста Родос не знайшов у діях капітана й екіпажу «Mekong Spirit» складу злочину та повністю виправдав їх. Більш того, суд дозволив продати судно новому власнику. А до експлуатації затриманого грецькими прикордонниками судна «Nour M», ні Муренка, ні будь-хто з його знайомих не мали жодного відношення.

Відчуваючи моральний обов’язок перед Муренком, з яким вони пліч-о-пліч рятували «Фаїну», офіцери української розвідки в передбачений міжнародним законодавством спосіб підготували й передали іспанському суду афідевіт (присяжне запевнення), в якому розкрили справжню роль Муренка в рятувальній операції й спростували звинувачення на його адресу. Цей документ було долучено до матеріалів кримінальної справи як доказ. Ветерани СЗР України також висловили готовність дати свідчення безпосередньо в іспанському суді.

***

Статус особи з посвідкою на проживання, яка через незавершене розслідування кримінальної справи перебуває на підписці про невиїзд, не дозволяє Муренку працювати за фахом і належним чином утримувати сім’ю, бо його особисті банківські рахунки арештовано. Не задовольнив суд і клопотання відпустити його під особисте зобов’язання в Україну для участі в обороні рідної Одеси від рашистської навали.

Але свобода, хоч і з обмежена, краще неволі. Муренко продовжує боротьбу. За позовом адвокатів було порушено кримінальну справу проти працівників іспанських правоохоронних органів, які з метою фальсифікації доказів тривалий час безпідставно й головне безрезультатно знімали інформацію з його особистих каналів зв’язку, здійснювали візуальне спостереження, а також проводили інші негласні оперативно-розшукові заходи без дозволу суду.

Утім сили явно нерівні. Намагаючись переконати іспанське суспільство й служителів Феміди в об’єктивності висунутих проти Муренка обвинувачень, у місцевих ЗМІ розгорнуто справжню інформаційну кампанію. Її мета очевидна – створити з Муренка, якого мимохідь називають то судновласником, то контрабандистом, то «членом російської мафії» тощо, образ міжнародного терориста й крупного торговця зброєю. Особливо зросло число таких публікацій напередодні чергового засідання суду, призначеного на 16 листопада 2022 року. До участі у висвітленні цього резонансного процесу долучились навіть журналісти «АВС» – національної щоденної газети, однієї з трьох найбільш читабельних в Іспанії. Маючи доступ до матеріалів судового розгляду, вони коментують практично всі події, так чи інакше пов’язані з ним.

І все ж, хочеться вірити, що іспанська Феміда не поведеться на хитрощі зловмисників і доведе свою неупередженість.

Борис Дніпров