Мистецтво зберігати капітал

Як стверджують банкіри, понад 80 відсотків коштів, які банк надає в кредит, залучені у третіх осіб на зворотній основі, і це накладає на фінансову установу певні зобов’язання. Тому, незважаючи на те, що більшість боргів все ж таки справно повертаються, слово «боржник» все одно викликає у банкірів вкрай негативну реакцію.

Про те, як банки захищають свої інтереси, чи знайдений ідеальний рецепт залагодження фінансових проблем, і що означає, коли банк звертається до суду – все це було темою обговорення представників банків, суддів та юристів, що працюють у банківській сфері, на онлайн форумі «Ефективні способи вирішення банківських спорів», організованого Національною асоціацією адвокатів України (НААУ) у співпраці з Асоціацією розвитку суддівського самоврядування України (АРССУ).

Гроші беруться чужі, вважає народний депутат Тарас Тарасенко, а віддавати потрібно свої – і загалом, багато хто не бажає це робити. Крім того, в Україні продовжує панувати принцип, що борги повертають тільки слабаки.

Проте, якщо конкретно сформулювати підстави виникнення банківських спорів, то вони наступні:

• неуважність позичальників до укладених кредитних договорів або власних бізнес процесів;
• недосконале законодавства і його постійна зміна;
• валютні ризики;
• слабкий банківський комплаєнс або відверте зловживання.

«Правила вирішення банківських спорів потрібно спрощувати, і це буде на користь не тільки звичайних громадян, які взяли кошти, а й банківських та інших фінансових установ – головне швидко отримати справедливе рішення та його виконання. Час це гроші – можливо, краще трохи менше отримати сьогодні, ніж знецінені кошти через роки», – впевнений народний депутат.

На його думку, треба продовжувати активно працювати над змінами законодавства. У Верховній Раді другого читання очікують проект закону «Про медіацію» (№ 3504), нова редакція закону «Про примусове виконання рішень» (№ 5660), суттєві зміни до Кодексу України з процедур банкрутства (законопроект № 4409).

Головне – вийти на правильно збалансовані ідеї та правові норми.

Щоправда, будь-які вдалі ідеї можуть бути спотворені до того, як проект стане законом, особливо через прихований лобізм – прикриваючись гучними гаслами лобісти намагаються змінити закон в сторону інтересів або кредитора, або боржника.

«А все, що недоробили законодавці, потім лягає на плечі банківських підрозділів та суддівського корпусу», – зробив висновок експерт з банківського та фінансового права, адвокат Олександр Черних.

В Україні після так званого банкопаду у 2014-15 роках утворився досить зарегульований банківський ринок. Фінансові установи змушені щодня звітувати перед регулятором щодо дотримання усіх нормативів – Національний банк України пильно стежить за достатністю капіталу банків та спроможністю виконати зобов’язання перед вкладниками. Наприклад, банк повинен мати фінансові резерви, щоб бути спроможним одночасно повернути певну кількість депозитів, без ризику для своєї діяльності.

«Норматив одномоментної ліквідності складає близько 10 відсотків», – зазначає директор департаменту ризик-менеджменту малого бізнесу ПУМБ Роман Клименко.

Він також навів основні ризики для банків, до яких призводять проблемні кредити:

• Для компенсації одного неповернутого кредиту банку потрібно видати додатково ще 20 кредитів, які будуть повернуті.
• Якщо банк втрачає більше коштів, ніж може заробити, то скорочується капітал, і до банку можуть бути застосовані санкції НБУ.
• Будь-які проблеми з поверненням депозитів призведуть до ланцюгової реакції та банкрутства банку.

Таким чином, переконаний банкір, якісне попередження надмірних витрат у кредитуванні є ключовим фактором безпечної та прибуткової діяльності банку.

ПУМБ, за словами Романа Клименка напрацював свій алгоритм роботи з потенційними позичальниками. Щоб отримати останньому кредит, йому треба буде пройти три етапи.

Перший етап – перевірка ділової репутації позичальника:

• Визначення бенефіціарних власників юридичної особи та пов’язаних осіб.
• Перевірка кредитної історії позичальника та пов’язаних осіб.
• Перевірка реєстру судових рішень, «чорних списків» шахраїв, даних відкритих реєстрів та інших джерел.

Другий етап – оцінка фінансового стану та кредитоспроможності позичальника:

• Наявність доходів для формування джерел повернення кредиту та оплати відсотків і комісій.
• Аналіз бізнесу позичальника з точки зору наявності досвіду, залежності від постачальників/споживачів, володіння нерухомим майном.
• Оцінка впливу зовнішніх факторів: конкуренція, галузеві ризики (наприклад, для сільгоспвиробників), державне регулювання, державна підтримка, вплив загального стану економіки.

Третій етап – погодження умов кредитування:

• Встановлення строків фінансування та графіків погашення кредиту.
• Визначення вимог до обсягу забезпечення, аналіз документів, огляд та оцінка майна, що планується передати в заставу/іпотеку.
• Визначення поручителів: бенефіціарні власники, пов’язані компанії.

Суддя Господарського суду Луганської області, член правління АРССУ Олена Фонова згадала, що колись в її судовій практиці траплялася справа, у якій заставою при наданні кредиту на встановлення пластикових вікон виступали самі вікна. Виникало питання, що робити фінансовій установі з тими вікнами у разі неповернення кредиту?

Роман Клименко зазначив, що нині до такого виду забезпечення банки практично не вдаються. Виключення бувають лише в тому разі, коли позичальник добросовісний, а банку треба покращити якісь нормативи, або коли об’єкт чи товар має велике значення для позичальника і це можна використовувати як засіб впливу.

Перше правило, зазначає директор департаменту ризиків корпоративних клієнтів ПУМБ Тетяна Солімчук, оперативно подати інформацію про проблемний кредит до реєстру кредиторів. Бездоганна кредитна історія – це також вагомий важіль впливу.

Відправною точкою тут служить термін в 90 днів. Припинення виплат за кредитом понад вказаний термін відразу запускає механізм реагування. Телефонні нагадування про борг, повідомлення в месенджерах, направлення офіційних листів – все це навалюється на позичальника-боржника. Зрештою, йому пропонують провести реструктуризацію кредиту.

За словами Солімчук, позичальнику реструктуризація вигідна тим, що зберігається його бізнес та активи, а також можливість відновити позитивну кредитну історію:

«Згідно нашої практики, умови реструктуризації виконують понад 70% проблемних позичальників».

Для банку реструктуризація – це можливість повернення коштів у банківську систему, але, перш за все, скорочення операційних витрат банку (штат служб щодо роботи з проблемною заборгованістю, судові збори та витрати на виконавче провадження).

Реструктуризація для банків є дійсно пріоритетною, але можуть бути варіанти, уточнює начальник управління правового забезпечення ПУМБ Андрій Джура.

На його думку, в основі рішень банку має лежати чіткий розрахунок. За яким сценарієм банк отримає більшу Чисту теперішню вартість (ЧТВ) – внаслідок реструктуризації чи реалізації заставного майна в ліквідаційній процедурі?

«Скажімо, отримати 100 тисяч гривень через рік за планом реструктуризації, чи 90 тисяч набагато швидше від продажу майна. Чекати рік невигідно – велика вартість супроводження. Але це як виключення, бо примусове стягнення заборгованості все ж таки не є пріоритетом», – зазначає він.

Банкіри погоджуються, що банк звертається до суду лише тоді, коли вичерпані усі можливості для позасудового врегулювання.

Спори щодо проблемних кредитів між банками і юридичними осами та фізичними особами-підприємцями традиційно розглядаються господарськими судами.

Суддя господарського суду, Голова Комітету дослідження судової практики АРССУ Володимир Гевко нагадав, що після набуття чинності 15 грудня 2017 року змін до Господарського процесуального кодексу і Цивільного процесуального кодексу Велика палата Верховного суду поширила господарську юрисдикцію розгляду банківських спорів і на фізичні особи, якщо вони виступають як поручителі. ВП ВС тоді звернула увагу, що це однорідні спори і тому ефективніше їх розглядати в межах справи одним судом.

«Банки також зацікавлені у швидкому вирішенні спорів, і вже йдуть розмови про створення нового окремого фінансового суду», – повідомив суддя.

Учасники форуму висловили скептичне ставлення до цієї ідеї, вказуючи на невиправдані додаткові витрати часу і державних коштів на створення і формування такого суду. Доцільніше було б створення спеціалізованої судової палати для розгляду банківських спорів на рівні Касаційного господарського суду у складі Верховного суду. Оце б сприяло формуванню сталості судової практики.

Матеріал підготував Глушко Сергій