Приватизація санкційних активів — баланс між шансом та ризиком

Після початку повномасштабного вторгнення Україна поступово повертається до великої приватизації. Проте інтерес інвесторів до стратегічних активів залишається стриманим. На продаж виставляють підприємства, які колись були флагманами економіки — «Одеський припортовий завод», «Мотордеталь-Конотоп» та інші. Але потенційні покупці не поспішають робити ставки.

Причина — не лише в економічній невизначеності, а й у юридичних ризиках. Частина таких об’єктів перейшла у власність держави внаслідок санкцій, що створює «зону турбулентності» для інвесторів.

Історія невдалих спроб

Одеський припортовий завод (ОПЗ) — один із найбільших хімкомплексів України, розташований у місті Південне. До війни тут виробляли аміак і карбамід у промислових масштабах: понад 1 млн т аміаку та майже стільки ж карбаміду щороку.

Завод має найбільше в Європі сховище аміаку на 120 тис. тонн і єдиний в Україні порт, здатний перевалювати до 4 млн т аміаку на рік — через нього проходило до 10% світових поставок.

У 2025 році держава знову виставила на продаж 99,57% акцій підприємства. Кабінет Міністрів України затвердив умови продажу заводу: стартова ціна 4,489 млрд грн, переможець зобов’язаний зберігати основні види діяльності упродовж п’яти років, погасити заборгованість по зарплаті та інвестувати в об’єкт щонайменше 500 мільйонів гривень.

Це вже 5 спроба держави знайти покупця. До участі в раунді аукціону готуються польські та саудівські компанії, однак українські інвестори поки утримуються.

Чому ж зривався продаж? Як відомо, історія продажу Одеського припортового заводу пов’язана з низкою відомих в Україні прізвищ – Ігор Коломойський, Дмитро Фірташ, Микола Мартиненко — та гучними корупційними скандалами — від наповнень партійних кас і кишень політиків до давальницьких поставок газу на ОПЗ.

І поки держава шукає “ідеального” інвестора, ОПЗ перетворився на збитковий актив, що потребує значних інвестицій.

«Мотордеталь-Конотоп»: санкції як точка входу для держави

Ще один приклад — «Мотордеталь-Конотоп», великий виробник гільз циліндрів для двигунів, який постачає продукцію Rolls-Royce, Scania, MAN, Iveco, Mercedes-Benz, Volvo, Renault та CAT. Завод має повний виробничий цикл і понад 600 працівників.

Аукціон із продажу 100% частки держави призначено на 24 вересня 2025 року. Стартова ціна — 268,1 млн грн. Підприємство перейшло у власність держави після рішення Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2024 року. Тоді у дохід держави було стягнуто частку компанії, яка належала сенатору Ради Федерації РФ Сергію Калашнику.

Чи не ризиковано інвестору заходити в приватизацію таких об’єктів?

Після 2022 року Україна отримала безпрецедентну кількість об’єктів, переданих у власність держави через санкції. Частина з них — це підприємства, якими керували колишні олігархи або російські бенефіціари.

Для держави це шанс оновити економіку, але для інвестора — територія підвищеної юридичної турбулентності. Без чіткої системи гарантій від держави і прозорих умов приватизації великі об’єкти ризикують надовго залишитись лише «на папері».

Юридичні ризики: три сигнали «увага»

1. Оскарження санкцій. Колишні власники або їхні акціонери активно оскаржують санкційні рішення — як в Україні, так і в міжнародних судах. Навіть одне позитивне рішення може поставити під сумнів легітимність приватизації.
2. Правова невизначеність.Часто санкційні рішення ухвалювались у форс-мажорних умовах, без повного пакета доказів. Тому юристи радять проводити поглиблений due diligence не лише підприємства, а й усіх пов’язаних осіб.
3. Репутаційні та арбітражні ризики. Якщо серед колишніх власників були іноземці, можливі позови проти держави на підставі двосторонніх інвестиційних угод (BIT). Це може заморозити угоду або створити репутаційні втрати для нового власника.

Що ж робити інвестору?

Перш за все, перевіряти потрібно не лише фінансову звітність, а й судову історію, підстави санкцій та потенційні ризики майбутніх позовів.

Окрім того, важливо передбачити можливість компенсації збитків або розірвання угоди у разі скасування санкційного рішення та оцінювати політичну стабільність кейсу — якщо історія активу «чутлива», навіть ідеальний аудит не нівелює політичний ризик.

Замість висновків

Санкційні активи можуть стати драйвером оновлення економіки, але лише тоді, коли держава гарантує інвесторам правову стабільність. Бо без цього навіть найпривабливіший завод залишиться просто лотом у системі Prozorro.Продажі.

Андрій Шабельніков, керуючий партнер Evrika Law, голова Комітету НААУ з питань інвестиційної діяльності та приватизації