«Розлучення» Великої Британії та ЄС: як відбуватимуться транскордонні банкрутства

Минулий рік, крім всесвітньої пандемії, приніс ще одну надзвичайну подію – «розлучення» Великої Британії та Європейського Союзу. Як відомо, цей процес тривав довгий час, були різні прогнози й побоювання, але в останні дні минулого року вихід Британії з ЄС був юридично оформлений.

Наслідки цієї значної на Європейському континенті події будуть предметом майбутніх оцінок та досліджень, однак фахівці у сфері банкрутства вже зараз вказують на один суттєвий недолік підписаних угод – спосіб розв’язання колізій правопорядків у сфері розгляду справ про банкрутство за участю осіб цих двох юрисдикцій залишається невизначеним.

Відомо, що в Європейському Союзі провадження у справах про банкрутство, які зачіпають кілька юрисдикцій, відбувається за правилами Європейського Регламенту 848/2015. Зазначимо, що банкрутство є найменш уніфікованою сферою правового регулювання, тому наявність єдиного для країн-членів ЄС зводу правил вважається одним із найбільших досягнень у світі. Про успішність застосування цього документу може свідчити судова практика розв’язання колізій правопорядків у справах про банкрутство.

Найчастіше, більшість таких колізій розв’язується за рахунок існування ефективних правил вибору юрисдикції для порушення провадження (єдиного чи основного) у справі про банкрутство та права, за яким має відбуватись розгляд такої справи.

Інші проблеми, пов’язані з розглядом справ з множинними провадженнями, розв’язуються за правилами автоматичного визнання іноземного провадження у справі про банкрутство в усіх країнах-членах ЄС, що також передбачено у зазначеному Регламенті. Юристи-практики у сфері банкрутства добре знають, наскільки система банкрутства у Великій Британії, а особливо в Ірландії, є унікальним явищем у цій специфічній сфері регулювання приватно-правових відносин.

Тож в умовах припинення дії Регламенту на території Британії достатньо велика кількість аспектів, пов’язаних із транскордонними справами, регулюватимуться за іншими правилами. Це створюватиме складнощі для суддів, практиків та учасників у справах про банкрутство. Насправді, весь довгий шлях розробки узгоджених правил для зазначених юрисдикцій повернеться на свій початковий пункт.

Зазначимо, низка професійних організацій, зокрема, й Європейське об’єднання спеціалістів у сфері реструктуризації та банкрутства, почали проводити дослідження з метою надання експертної допомоги у якнайшвидшому пошуку виходу з цієї складної ситуації шляхом розробки документу у формі міжнародного договору.

На цьому шляху експертів у цій сфері професійної діяльності чекають певні складнощі. Достатньо тільки нагадати, що в Ірландії відносини, обтяжені іноземним елементом, традиційно регулюються правилами звичаєвого права та механізмами міжнародного приватного права, які також створювалися внаслідок тривалої діяльності судових органів.

Заради справедливості слід зазначити, що таких специфічних справ, які дійшли до Верховного суду Ірландії, у цій юрисдикції було не так багато.

Фахівці висловлюють сподівання на те, що у таких ситуаціях застосовуватимуться уніфіковані норми Типового закону ЮНСІТРАЛ щодо транскордонних банкрутств, які свого часу були імплементовані у Великій Британії в Положення щодо транскордонних банкрутств 2006 року.

Разом з тим, це не вирішить проблеми, пов’язані з обов’язковою реєстрацією у відповідних органах ліквідаторів та призначених практиків у сфері неспроможності, для отримання дозволу виконувати свої функції у цих юрисдикціях.

Фахівці сходяться у тому, що розв’язання проблем, які виникли у зв’язку з виходом Великої Британії з Євросоюзу, потребуватиме часу й, найімовірніше, розробки та прийняття нових правил у формі законів.

Насамкінець зазначимо, що нинішня ситуація певної невизначеності у справах про банкрутство, порушених у зазначених юрисдикціях, ляже на учасників цих судових проваджень. Це збільшить строк розгляду таких справ та потягне додаткові витрати на проведення процедур банкрутства.