Оксана Гонта: «Єдність виникає тоді, коли є довіра»

Козлов Сергей
25 ноября 2021, 08:40
1081614 минут читать

Цей матеріал також доступний українською

Визначитись, з ким і як розбудовувати НААКУ, не важко, якщо розуміти, що робота у керівних органах СРО – це відповідальність не лише перед колегами, але насамперед перед собою та власною совістю.

  • Ссылка скопированаlink copied

До проведення багато в чому доленосного З’їзду арбітражних керуючих України залишився один день. Вже завтра фахівці з питань неплатоспроможності з усієї країни зберуться разом, аби вирішити, в якому напрямі далі буде розвиватись професійна спільнота. Визначитись, з ким і як розбудовувати НААКУ, не важко, якщо розуміти, що робота у керівних органах СРО – це відповідальність не лише перед колегами, але насамперед перед собою та власною совістю. Саме таким вийшов лейтмотив нашої розмови з арбітражним керуючим Оксаною Гонтою, яка дуже давно не давала жодних інтерв’ю, але інтуїтивно відчуває потребу донести свою думку до колег.

Оксано Анатоліївно, ви є одним з кандидатів на високу посаду – заступник голови РАКУ. Вибори відбуваються у непростий час, як з точки зору зовнішніх факторів (пандемія), так і суто внутрішніх – щодо окремих питань діяльності СРО серед АК і досі немає єдності. Що ви думаєте з цього приводу?

На жаль, доводиться констатувати, що на сьогодні абсолютної єдності в спільноті арбітражних керуючих немає. Власне, як в цьому житті не буває нічого абсолютного чи досконалого. Але давайте поміркуємо, що таке єдність, як вона формується і від чого залежить? Не є таємницею, що багато арбітражних керуючих взагалі не беруть участь в житті спільноти. І це не може не турбувати. Значить необхідно мотивувати їх «вийти зі сплячки». Адже єдність – це не армійська муштра, проте пошук компромісів задля спільного вектору розвитку. Чи легко її досягти? Не впевнена… Але на мою думку, єдність автоматично виникає тоді, коли є довіра. А от з довірою поки в спільноті можна спостерігати очевидний дефіцит, чого лише варті «розмови» в чаті НААКУ в «Телеграмі». Тож хіба можна говорити про єдність спільноти, якщо ми не довіряємо, не віримо один одному, відверто виявляємо свою неповагу, а часом – агресію…

Власне саме бажання змінити подібний стан речей і підштовхнуло мене до думки балотуватись на цих виборах.

На моє переконання, криза довіри буде подолана систематичністю успіхів НААКУ у виконанні своїх завдань, ефективність яких буде очевидна кожному арбітражному керуючому.

Проте, кожен з нас має навчитись чути своїх колег, поважати їх та намагатись зрозуміти відмінну від своєї позицію. Шлях до єдності – це подолання кризи довіри та щире прагнення почути іншого та знайти той варіант вирішення питання, який поєднає професійну спільноту.

Якщо ви вже обрали для себе цей непростий шлях, то попрошу зробити невеличкий «аудит» роботи НААКУ і її керівництва за ці два роки: що вдалось спільноті зробити, а що – ні?

Оксана Гонта

Дати просту й однозначну відповідь на це питання доволі складно. Багато чого вже зроблено і досягнуто! Але в той же час, багато чого і не зроблено. Так сталось і внаслідок відсутності досвіду в розбудові СРО арбітражних керуючих (фактично, ми є «наймолодшими» з усіх правничих спільнот), і внаслідок нелегких умов роботи (без офісу, кошторису, програми розвитку та «внутрішньої нормативки» врешті-решт). Далась взнаки й боротьба з пандемією, яка вже перекроїла не один бізнес та сферу діяльності в країні.

Проте все вище перелічене – усього лише виклики, з якими єдина команда мала і повинна була впоратись. От тільки єдиної команди якраз і не було. Натомість усі спостерігали за проявами «опозиційної діяльності» більшості від складу Ради до її очільника. Така ситуація безперечно вплинула на ефективність роботи РАКУ, тому високоефективною її не назвеш, проте є й здобутки.

Створення НААКУ дало поштовх професійній спільноті до більш активного спілкування, обміну досвідом та до самовдосконалення. Регіональну розбудову також вважаю здобутком Асоціації.

На сьогодні в кожній області та в м.Києві створено регіональні ради арбітражних керуючих. Затверджено низку внутрішніх документів Асоціації. За участі НААКУ проведено різноманітні форуми, круглі столи та інші профільні заходи. Представники Асоціації беруть участь в робочих групах щодо вдосконалення законодавства про банкрутство. Це той фундамент, на якому можна розвиватись далі.

Вірю, що наступні роки роботи органів НААКУ, хто б не увійшов до їх складу, принесуть більше позитивних результатів.

Прогнозую, що найбільш «гарячі» обговорення на З’їзді (принаймні в соцмережах саме так і є) буде питання щодо необхідності онлайн голосування. Чи дійсно ця проблема настільки нагальна?

Так! Онлайн голосування надзвичайно потрібне! Це можливість кожного члена спільноти брати активну участь у її житті. Не можна ігнорувати прогрес технологій, якщо за їх допомогою можна вирішити складну проблему. Адже очевидно, що в умовах карантину багато з колег з тих чи інших причин не матимуть можливості прибути на очний з’їзд. Тому електронне голосування потрібне, а те занепокоєння, яке є у деяких членів спільноти з цього приводу, існує скоріше через відсутність бажання вникнути в суть питання, дослідити можливі і вже задіяні в інших організаціях способи (методи) гарантування таємності. Підозри та усілякі припущення щодо викривлення волевиявлення завжди були, є і будуть на будь-яких виборах, в який би спосіб вони не відбувались. Така вже людська природа – припускати та підозрювати найгірше. Але, як на мене, електронне голосування є дієвим інструментом оперативного вирішення важливих питань членами Асоціації, який однозначно потрібен.

Як ви вважаєте, НААКУ має власне «законодавче» лобі? Які законодавчі зміни, на ваш погляд, є першочерговими?

Розробка законопроектів, їх лобіювання – це необхідна і дуже важлива функція НААКУ. А Науково-консультативна рада та експертні робочі групи мають стати творцями цих законодавчих ініціатив. Зрозуміло, що докучати нашим високоповажним науковцям завданнями створення проектів, так би мовити, «з нуля», немає сенсу, у них і часу на таку творчість не буде. Варто побудувати ланцюжок створення законопроектів: від ініціативи спільноти, через розробку проекту документа експертною групою та його наступну перевірку науково-консультативною радою – до передачі суб’єкту законодавчої ініціативи («законодавчому лобі»).

Як досягнути єдиного голосу спільноти – гадаю через просвітницьку діяльність, на стадії розробки проекту необхідно вести роз’яснювальну роботу, проводити презентації, консультації тощо, не ігнорувати, а дослухатися до голосу кожного і вибирати з нього гарні ідеї, раціональне зерно. Вироблені проекти, за необхідності, можна затверджувати рішеннями з’їзду Асоціації, і тут нам дуже доречним стане інструмент електронного голосування, можливо, шляхом створення он-лайн платформ по типу е-петицій тощо.

Щодо позиції з окремих законопроектів, то я точно не прихильник ідеї погодинної оплати арбітражних керуючих. Якщо відверто, то взагалі сумніваюсь, що серед арбітражних керуючих такі мають місце. А от питання «автомату» і справді є досить дискусійним, його потрібно обговорювати в спільноті, адже на сьогодні є багато як прихильників автоматичного розподілу, так і противників. Я особисто виступаю за запровадження справедливого автоматизованого призначення арбітражних керуючих у справи. Але й поспіх тут не потрібний, бо усі пам’ятаємо, як працював попередній «автомат», тому вважаю, що в такому вигляді автоматизований розподіл спільноті не потрібен. Його потрібно доопрацьовувати та вдосконалювати, як за критеріями визначення кандидатури, так і технічно (ми маємо бути впевненими, що в роботу «автомату» ніхто не втручається).

Незалежна асоціація має бути незалежною і у фінансовому плані. Наскільки логічним зараз буде підвищення (або зменшення) розміру внесків?

Якщо ми прагнемо справжньої незалежності, то, звичайно, зобов’язані утримувати СРО. Адже, як кажуть, хто платить – той замовляє музику. Якщо Асоціацію будуть утримувати спонсори (цю ідею я неодноразово чула від різних колег), то очевидно, що такі спонсори натомість отримають важіль впливу і на керівні органи, і на членів Асоціації. Я не вірю в безкорисливих благодійників на ринку банкрутства! Чи тими спонсорами будуть адвокатські об’єднання, чи кредитори, чи громадські організації, чи інші суб’єкти, впевнена, що спільнота буде змушена таку «допомогу» компенсувати «благодійникам» в той чи інший спосіб.

Щодо розміру членського внеску, то вважаю, що це питання також є дискусійним, а відтак – його потрібно обговорювати усією спільнотою. Водночас вважаю, що розмір членського внеску має бути достатнім для того, щоб покрити витрати Асоціації.

Ще я мрію про те, щоб в спільноті арбітражних керуючих виник новий тренд – сплачувати крім обов’язкових і добровільні внески до Асоціації.

Адже серед арбітражних керуючих є різні люди, в тому числі, і з великими доходами. Думаю, що «акулам» нашої професії було б доречно запровадити такий тренд. Це було б найкращим свідченням довіри до Асоціації!

Ви вже маєте неоціненний досвід роботи в органі самоуправління на рівні регіону. Що ви думаєте з приводу ідеї створити Раду регіонів АК як дорадчий орган з правом голосу в РАКУ. Погоджуєтесь?

Переконана на 100%, що створені в регіонах Ради є одним з головних здобутків НААКУ. В кожного арбітражного керуючого, в кожному регіоні є своя специфіка в роботі, а тому кожен має право бути почутим спільнотою і Асоціацією. Відтак, ідея створити Раду регіонів арбітражних керуючих як дорадчого органу НААКУ мені дуже імпонує. Варто також розглянути ідею наділення Ради регіонів, скажімо, не лише правом дорадчого голосу, а й ще й правом вето на рішення РАКУ (наприклад, 2/3 Рад регіонів) – як на мене, такий запобіжник є доречним.

Поки ми лише мріємо про те, щоб у спільноти було єдине бачення майбутнього НААКУ. Від яких напрямів розвитку Асоціації ви застерегли б колег?

Мене відверто лякає ідея, яку я чула від деяких колег – про перетворення НААКУ в класичний елітний клуб для багатіїв. На перший погляд, гарна й амбітна мета, однак очевидно, що такий «клуб» не зможе стати «клубом для всіх», ринок банкрутства затісний, аби кожен арбітражний керуючий зміг значно на ньому збагатитись. А тому, щоб Асоціація стала таким «клубом» доведеться позбуватися декого з членів Асоціації і не допускати появи нових… Я категорично проти такого сценарію розвитку НААКУ! Це недопустимо! Думаю, спільноті треба замислитись над цим і адекватно реагувати на нові виклики.

І наостанок. Що Ви можете сказати про команду, з якою йдете на вибори?

Це команда досвідчених фахівців, більшість з яких я знаю багато років. Перевірені часом люди, надійні, щирі, які мають спільну мрію – побудувати сильну, потужну СРО, що захищатиме права та інтереси арбітражних керуючих! Переконана, що ДОВІРА, яка панує в нашій команді, є запорукою високоефективності, адже ніхто з нас не уникає обов’язків та відповідальності за спільний результат і кожен з нас щиро прагне зробити все можливе, щоб НААКУ дійсно змінила можливості кожного арбітражного керуючого на краще!

Разом ми зможемо більше!

Розмовляв Сергій Козлов

Не пропустите важное!
Подписывайтесь и получайте дайжест новостей

Ежедневно или еженедельно – выбираете вы!

Присоединяйтесь к профессиональному сообществу borg.expert

Материалы по теме

НААКУ

Статьи • Власть и люди
Обов`язок АК провести аналіз фінансово-господарського стану боржника кореспондується із відповідальністю арбітражного керуючого за невиконання або неналежне виконання, покладених на нього обов`язків

НААКУ

Статьи • Власть и люди
Чим більше арбітражних керуючих проголосує, тим чіткішим і однозначним вийде сигнал від спільноти

НААКУ

Статьи • Власть и люди
Національний банк України стає обов’язковим учасником справ про банкрутство страховика

НААКУ

Статьи • Власть и люди
Висновки за результатом проведеного аналізу ФГД – це головне підґрунтя для розшуку та повернення активів боржника

НААКУ

Статьи • Власть и люди
У 2023 році рішення Комісії взагалі не оскаржувались у судовому порядку, а у 2022 році було подано 1 позов

НААКУ

Статьи • Власть и люди
Робота арбітражного керуючого необхідна та складна з кількох причин