Реформа банкрутства і планові перевірки арбітражних керуючих: гіпотетичні запитання

17 февраля 2022, 12:27
12564 минуты читать

Цей матеріал також доступний українською

Важко зрозуміти мету і завдання щодо удосконалення порядку проведення перевірок арбітражних керуючих в контексті ролі держави у сфері регулювання відносин неспроможності

  • Ссылка скопированаlink copied

Вже достатньо довгий час обговорюються різні аспекти здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, у тому числі і щодо проведення планових та позапланових перевірок представників цієї професії. У цьому зв’язку хотілося б поділитися своїми думками; це вийшло у формі поставлення запитань. Думаю, ці запитання, скоріше всього, до себе самого, хоча, впевнений, це могло б стати предметом дискусії при розробці важливих рішень, що матимуть пряме відношення до становлення професії професіоналів у сфері банкрутства.

Відразу зазначу, що я не є представником цієї, як на мене, цікавої професії, що потребує високого професіоналізму та унікальних особистих якостей, а також, специфічних знань у багатьох сферах права та економіки. Крім того, мені здається, що головною якістю представника такої професії є сміливість приймати складні рішення та вміння брати на себе відповідальність. Ніколи не вважав, що я готовий приєднатись до цієї спільноти професіоналів. Разом з тим, як дослідник, цікавлюсь розвитком законодавства у цій сфері. Вважаю, що належний розвиток професії арбітражних керуючих є надзвичайно важливим для будування ефективної системи банкрутства в Україні.

Зізнаюсь, коли я замислююсь над проведенням перевірок арбітражних керуючих, кожного разу знаходжу себе у глухому куті.

Ніяк не можу збагнути, що має перевіряти державний орган у представника вільної професії?

Може, держава повинна перевіряти, якої якості арбітражний керуючий надає послуги громадянам? Тоді це мають робити найкращі фахівці у цій специфічній сфері діяльності з великим досвідом виконання передбачених законом функцій, яких у штаті Міністерства юстиції, мабуть, не так багато.

Чи, може, є необхідність перевіряти, наскільки арбітражний керуючий сумлінно виконує свої функції і чи належно діє в інтересах кредиторів та боржника? Однак, це прерогатива суду, якщо арбітражний керуючий призначений у судовій справі. В такому разі може виникнути підозра щодо того, що таким чином державний орган виконавчої влади опосередковано контролює суд. Зазначимо, у цьому випадку це може бути кваліфіковано як пряме порушення Конституції – втручання однієї гілки влади у діяльність іншої.

Достатньо зрозумілим видається те, що держорган може перевіряти, як організовано діловодство, однак в одному випадку – якщо наявність журналів та ведення в них записів, а також виконання інших аналогічних обов’язків особами, впливає на якість послуг арбітражного керуючого. Тут треба уявити сам процес перевірки арбітражного керуючого, який виглядає як приїзд в офіс арбітражного керуючого перевіряючих на строк до 10 днів (пункт 4 Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих). Запитання: це є місія Міністерства юстиції?

Можуть виникати й інші більш цікаві запитання загального характеру.

Чому держава має утримувати за народні гроші штат осіб, які перевіряють самозайнятих осіб? Який має бути ефект від здійснення такої функції держави? Якщо метою є наповнення державного бюджету за рахунок штрафів, тоді це викликає сумніви стосовно того, чи це матиме саме такий ефект.

Наділення ще одного крім податкової служби держоргану функціями здійснення перевірок представників однієї з вільних професій може мати негативний наслідок – виглядає як створення додаткового карального органу. Разом з тим, здається, що Міністерство юстиції або інший аналогічний орган у будь-якій державі світу має виконувати дещо іншу функцію – бути офіційним та головним юристом в державі і виступати адвокатом у певних випадках.

Тут можна звернути увагу на інший аспект такої функції держави як перевірка і покарання. Припустимо, що особа може не погодитись з результатами перевірки і її висновками. Тоді арбітражний керуючий, для якого репутація є ключовим фактором його професійної діяльності, може ініціювати оскарження прийнятого рішення за результатами перевірки.

  1. По-перше, звинувачення держави, навіть, безпідставні впливає на імідж влади загалом та “головного юриста держави” зокрема.
  2. По-друге, суд буде досліджувати у відкритому процесі, чи діяв державний орган у належний чи законний спосіб. Технічно це виглядатиме так, що один державний орган (судова гілка влади) перевірятиме законність та відповідність закону дій іншого державного органу (органу виконавчої влади). Зазначу, це має і повинно бути у демократичній державі, однак не у справі щодо здійснення перевірки особи, яка продає на ринку свої послуги на підставі отриманої ліцензії.

Важливим є й інший аспект залучення до перевірки арбітражного керуючого суду. Воно виглядає так, що суд замість того, щоб розв’язувати спори між громадянами і тим самим здійснювати правосуддя та підтримувати в державі справедливість шляхом відновлення порушеного права людини, буде розв’язувати спір про результати перевірки арбітражного керуючого. До цього додамо, що важко виключити і те, що такі справи стануть предметом розгляду в Європейському суді з прав людини. Така ймовірність виглядає більш реальною, якщо врахувати те, що за результатами перевірки може бути прийнято рішення про позбавлення особи здійснювати певну діяльність.

Постає запитання: це те, до чого веде Міністерство юстиції, розробляючи та удосконалюючи порядок проведення перевірок?

Зазначу, що в низці своїх публікацій я вже висловлювався стосовно функцій держави у сфері регулювання діяльності арбітражних керуючих, а також ролі самоврядування у професії. Мені важко зрозуміти мету і завдання щодо удосконалення порядку проведення перевірок арбітражних керуючих в контексті ролі держави у сфері регулювання відносин неспроможності.

У цьому контексті просто необхідно нагадати, що колись давно на початку творення та реформування системи державних органів в незалежній Україні була гарна ідея: функції держави щодо видачі ліценції та здійснення контролю за дотриманням ліцензійних умов передати одному-єдиному державному органу, який мав би діяти за одними встановленими правилами. До речі, цей орган і був створений, однак, не вдалось подолати існуючу тоді і зараз систему, відповідно до якої достатньо багато державних органів самі встановлюють умови ліцензування за правилом “тобі дам, а тобі не дам”. Ця ідея не була реалізована, оскільки кожний державний орган боровся за своє право керувати кимось, їх контролювати і, звичайно, карати. Тоді навіть обговорювалась ідея можливості витрачати кошти за штрафи собі на премії – така собі приватна діяльність від імені держави, але в особистих інтересах.

Насамкінець зазначу, якщо буде дискусія, може, є сенс звернусь до досвіду, як це працює в інших професіях? Наприклад мені цікаво, як проводяться планові та позапланові перевірки у представників професії адвокатів і як результати таких перевірок потім використовуються?

Автор: Олександр Бірюков, д.ю.н., член НКР НААКУ

 

Редакция Борг.Експерт может не разделять позицию авторов. Ответственность за содержание
материалов в разделе «Мнения экспертов» возлагается на авторов текстов.

Не пропустите важное!
Подписывайтесь и получайте дайжест новостей

Ежедневно или еженедельно – выбираете вы!

Присоединяйтесь к профессиональному сообществу borg.expert

Материалы по теме

НААКУ

Статьи • Власть и люди
Останніми роками спостерігається відсутність суттєвих конфліктних ситуацій між всіма суб'єктами, задіяними в формуванні дисциплінарної практики стосовно АК

НААКУ

Статьи • Власть и люди
Обов`язок АК провести аналіз фінансово-господарського стану боржника кореспондується із відповідальністю арбітражного керуючого за невиконання або неналежне виконання, покладених на нього обов`язків

НААКУ

Статьи • Власть и люди
Чим більше арбітражних керуючих проголосує, тим чіткішим і однозначним вийде сигнал від спільноти

НААКУ

Статьи • Власть и люди
Національний банк України стає обов’язковим учасником справ про банкрутство страховика

НААКУ

Статьи • Власть и люди
Висновки за результатом проведеного аналізу ФГД – це головне підґрунтя для розшуку та повернення активів боржника

НААКУ

Статьи • Власть и люди
У 2023 році рішення Комісії взагалі не оскаржувались у судовому порядку, а у 2022 році було подано 1 позов