Війна почекає, або Мільярди в «ручному режимі»…

В той час як тисячі ФОПів влаштовують мітинги під Верховною Радою, а половина населення налякана провокаціями (чи ні?) щодо можливого військового вторгнення в Україну з боку Росії, окремі депутати з партії влади й далі думають тільки про власний карман.

Інакше дуже складно зрозуміти логіку дій голови «оборонного» Комітету ВР Олександра Завітневича, який активно лобіює прийняття законопроєкту №6273 від 03.11.2021 (хочуть прийняти днями в другому читанні).

Пояснювальна записка до проєкту Закону «Про внесення змін до розділу Х “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України «Про публічні закупівлі» щодо особливостей застосування переговорної процедури закупівлі» просто сяє добрими намірами: «Реалізація законопроекту сприятиме підвищенню рівня енергетичної безпеки України, збільшенню завантаження стратегічних українських виробників, а також допоможе зберегти існуючий колектив висококваліфікованих фахівців та збільшити надходження до бюджету».

Висновки висновки профільного (не оборонного, звичайно, а економічного) Комітету та Головного юридичного управління (зареєстровані на сайті ВР 25.01.2022) не настільки однозначні – приймати можна, але з численними зауваженнями.

Насамперед, законопроектом пропонується внесення змін до розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення», з метою застосування переговорної процедури закупівлі для робіт, необхідних для забезпечення будівництва третьої черги Дністровської ГАЕС у складі 5, 6 та 7 гідроагрегатів та реконструкцій або послуг з ремонту КС «Диканька», «Долина-2», «Бердичів», «Красилів», «Комарно», «Ужгород», «Богородчани», «Олександрівка», «Машівка», «Більче-Волиця», ДКС «Богородчани» та інших, які передбачають ремонти із заміною існуючих газотурбінних двигунів на більш сучасні (у тому числі супровідні до цих робіт товари та послуги).

Іншими словами депутати хочуть у ручному режимі керувати коштами, прикриваючись благородною метою підтримки вітчизняного машинобудування.

Все б нічого, от тільки йдеться про мільярди гривень та інтереси конкретних осіб, дотичних до машинобудування.

І як тут не згадати про головного лобіста проєкту – О.Завітневича, який хоч і працює зараз в Комітеті Нацбезпеки та оборони, але ще у 2012 році разом з партнером став співзасновником та був обраний директором Смілянського ливарного заводу, а 2016-го – став співзасновником київського ТОВ «М. Т.І» (надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, лиття чавуну, сталі та легких кольорових металів, а також механічним обробленням металевих виробів та гуртовою торгівлею машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва).

Так ось, щоб зрозуміти зв’язок «оборонки», ГАЕС та ЗП №6273, варто уважно прочитати такий абзац проєкту: «Установити, що до 1 жовтня 2022 року закупівля робіт, необхідних для ремонту, модернізації чи реконструкції компресорних станцій «Диканька», «Долина-2», «Бердичів», «Красилів», «Комарно», «Ужгород», «Росош», «Первомайська», «Лубни», «Яготин», «Долина», «Тернопіль», «Рогатин», «Богородчани», «Олександрівка», «Машівська», «Більче-Волиця», дотискувальної компресорної станції «Богородчани» (у тому числі супровідні до таких робіт товари та послуги), може здійснюватися у суб’єкта господарювання, який здійснює виробництво газотурбінного обладнання та включений до переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, шляхом застосування переговорної процедури закупівлі із зазначенням в електронній системі закупівель умови, визначеної абзацом четвертим пункту 2 частини другої статті 40 цього Закону, та не потребує документального підтвердження умови застосування. Договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі укладається у строк не раніше ніж через п’ять днів з дня оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю».

Не треба бути аналітиком, щоб здогадатись, про лобіювання інтересів якого саме підприємства «опікуються» автори проєкту.

Єдиною державною компанією, яка може виконати «прописане», є перлина вітчизняного турбогазобудування ДП НВКГ “ЗОРЯ” – “МАШПРОЕКТ”. Інших таких просто немає.

Начебно знову добра справа – захистити вітчизняного виробника від іноземних постачальників. Але якщо розібратись – саме газові турбіни в цілому проєкті реконструкції займають дуже невелику частину закупівель – близько 15-20%.

Так чому ж тоді депутати хочуть віддати будівництво компресорних станцій заводу, який ніколи цього не робив і поки що намагається це зробити перший раз на станції “Яготин” (за нашими джерелами, сама реконструкція виконується руками інших субпідрядників, «Зоря» просто «керує грошима»).

Здається, от в цьому-то і полягає питання – керувати грошима…

На «Зорі-Машпроект» зовсім нещодавно змінили директора, новим керівником став Олексій Жуковець (з Житомирського бронетанкового заводу). Детальніше про це можна прочитати за посиланням на порталі “Антикор”.

І призначили його з приходом нового очільника «УкрОборонПрому» – Юрія Гусєва, який, як відомо, є людиною Давіда Арахамії. Чи не забагато співпадінь? За нашою інформацією, Жуковець якраз і є людиною Завітневича.

Скільки грошей піде без тендерів на станції газопроводів, оцінити важко. Зараз у Prozorro можна знайти закупівлі від декількох десятків мільйонів гривень до понад 2 млрд грн. Водночас конкуренція на них є (хоча про це ніхто не бажає говорити): як-от на тендер для реконструкції підстанції КС “Долина” прийшло 7 учасників.

Тобто небезпека законопроєкту №6273 очевидна — мільярди гривень будуть розподілятись як завгодно, тільки не за прозорими тендерами.

Водночас, стає зрозуміло, навіщо й «Зорі» (яка постачає свого обладнання лише на 300 млн грн) оцей весь «компресорний» содом та гоморра. А все просто – заробити грошей на субпідрядниках, якщо на держпідприємстві це неможливо.

І заперечуючи відразу про благі наміри депутатів, відразу опонуємо: якщо парламентарі так опіклуються вітчизняним машинобудуванням, то чому не внесли законопроєкт, який дозволяє замовникам напряму купувати турбіни та обладнання у машинобудівників, а будівництво таких важливих об’єктів як компресорні станції виносити на тендери?

Чи не ввело оточення Президента знову його в оману, голосуючи за такий законопроєкт?

Та і чому голова оборонного комітету в такий важкий для країни момент опікується не армією і флотом, а своїми “газотурбінними питаннями”? Там можна більше «заробити», чи не так?

Врешті-решт, й самому Президенту навряд чи зараз потрібно, щоб розгорівся черговий скандал з розкраданнями в оборонці.

Автор: Сергій Козлов