Втома від ризикового клієнта: чому банки стали частіше відмовляти в обслуговуванні

Глушко Сергій
10 августа 2021, 19:00
58368 минут читать

Цей матеріал також доступний українською

Нові вимоги законодавства і регулятора банківської сфери до фінансового моніторингу докорінно змінили взаємини банків з клієнтами

  • Ссылка скопированаlink copied

Ретельне дотримання банками нових правил фінансового моніторингу свої клієнтів призводить тільки до необхідності збільшення власних ресурсів на перевірку підозрілих операцій, зростанню зусиль на постійне надання пояснень суб’єктам державного фінмоніторингу та правоохоронним органам, що зрештою перевищує ту вигоду, яку банк має від співпраці з клієнтом.

Банки постійно ризикують натрапити на штрафні санкції регулятора за якісь промахи, і стовідсотково отримати невдоволення клієнта, для якого додаткова цікавість банків до його коштів та транзакцій – це поганий сервіс.

Проте, в іншому банку клієнт навряд чи знайде втіху. Нові правила фінмоніторингу, що запроваджені після набуття чинності 20 квітня 2020 року Закону України №361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», однакові для всіх банків.

Як з цим нині живеться усім причетним до банківської сфери йшлося на традиційному форумі «A2B: Banking & Compliance», що 6 серпня 2021 року організувала та провела Асоціація адвокатів України.

Що змінив новий фінмоніторинг

Закон № 361-IX прийнятий в руслі євро інтеграційних прагнень України. Він адаптував українське законодавство з питань запобігання і протидії відмиванню доходів до норм четвертої Директиви ЄС 2015/849 та Регламенту ЄС 2015/847, стандартів Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму (FATF).

Щодо українських реалій, то закон збільшив порогову суму фінансових операцій, що підлягають фінмоніторингу, розширив коло суб’єктів первинного фінмоніторингу, визначив ознаки фінансових операцій, про які суб’єкти первинного моніторингу зобов’язані в обов’язковому порядку повідомляти Держфінмоніторинг.

Зокрема, до них відносяться:

  • зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), здійснення інших фіноперацій у разі, якщо хоча б одна із сторін – учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення (в т. ч. дипломатичне представництво, посольство, консульство такої іноземної держави), або однією із сторін – учасників фіноперації є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому в зазначеній державі (юрисдикції);
  • фіноперації політично значущих осіб, членів їх сім’ї та/або осіб, пов’язаних з політично значущими особами;
  • фіноперації із переказу коштів за кордон (в т. ч. офшорів);
  • фіноперації з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).

Крім того, введена нова система штрафних санкцій до суб’єкта первинного моніторингу за порушення законодавства щодо фінмоніторингу.

Штраф, який може бути застосований до суб’єкта первинного фінансового моніторингу, що є фінустановою, може сягати 7 950 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (135 150 000 гривень).

А що банки?

Ігор Ткаліч

У банків немає вибору, як виконувати всі вимоги законодавства. Тим більше, що Нацбанк України як регулятор банківської сфери підкріпив процес фінмоніторингу своїми підзаконними нормативно-правовими актами. Наприклад, постановою правління Національного банку від 19.05.2020 №65 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу».

Як розповів директор генерального департаменту фінансового моніторингу «Ощадбанку» Ігор Ткаліч, у постанові говориться, що банк повинен у себе побудувати такий процес, який би не дозволив пройдисвітам обслуговуватися у цій фінансовій установі.

Для цього банк повинен:

  • мати достатній штат;
  • мати відповідального співробітника за фінмоніторинг, за який раніше відповідав виключно голова правління;
  • побудувати систему IT, при якій всі підозрілі операції автоматично повинні потрапляти в підрозділ фінмоніторингу, де мають проходити детальну перевірку, після чого приймається остаточне рішення про операцію і подальшу перспективу роботи з клієнтом.

«Ощадбанк побудував роботу так. У кожному регіоні існує своя служба фінмоніторингу від 3-4 і до 10 чоловік в Києві. Однак, обов’язок займатися фінмоніторингом покладається також на всі фронт-підрозділи банку: будь-який касир або менеджер, котрий працює з клієнтом, зобов’язаний брати участь в цьому. У разі виявлення будь-яких підозрілих операцій, ця операція в обов’язковому порядку аналізується. Аналізу піддаються й інші операції цього клієнта, після чого складається певного виду документ, де вказується, в чому полягає підозра і її обґрунтування», – зазначив представник «Ощадбанку».

Володимир Дубєй

На питання, що ж змінилося в супроводі клієнтів та в побудові з ними ділових взаємин, голова правління «ТАСкомбанку» Володимир Дубєй заявив, що змінилося все докорінно. «У кожного банку раніше була своя система взаємин з клієнтами, встановлення ділових відносин. Нові взаємини вже не обмежуються тільки відкриттям рахунку в банку. Сьогодні нове законодавство змушує нас практично вивчати клієнта вже на вході, його бізнес. Тільки так можлива проста і м’яка співпраця в подальшому при проведенні будь-якого роду операцій, тому що всі будуть розуміти, як ми рухаємося. Розумію, що на старті завжди важко, тому що у клієнта завжди є минуле, і воно різне. Ми, як банк, ставимося до цього спокійно, тому що наше завдання не втопити клієнта і припинити його бізнес, а разом з ним шукати форми і можливості поступової легалізації бізнесу та побудови відносин за тими правилами, які сьогодні диктує регулятор і законодавство України. В результаті поведінка клієнта також вимагає докорінної зміни», – стверджує голова правління.

За його словами, спеціалісти банку повинні спочатку довести собі, а потім регулятору і фінмоніторингу, що клієнт не фіктивний, не транзитний, не одноденний, має реального бенефіціара і веде реальну господарську діяльність. На практиці це відбувається наступним чином: клієнта, наприклад, запитують, чим він буде займатися. На відповідь: «поки нічим» – спрацьовує маркер. Все – мінус. Потім ще кілька подібних відповідей – і в обслуговуванні відмовлено.

«Всі банки вже «пофарбували» своїх клієнтів в червоний-жовтий-зелений. У кожного банку є своя система моніторингу операцій клієнта. У нас, наприклад, є два комітети з фінансового моніторингу. Ми приймаємо колективне рішення, радимося з бізнесом, дивимося, наскільки відкритий клієнт, і «фарбуємо» його в певний колір. І звідси подальша система контролю. Якщо клієнт «зелений», то контролюємо його менше, а якщо «червоний» – то контролюємо кожну операцію», – продовжує Володимир Дубєй.

На його тверде переконання, в даних умовах якщо клієнт адекватний і розуміє, що банк може захистити його інтереси, то починає домовлятися «на березі». В результаті, такий клієнт при виявленні підозрілої операції отримає відмову тільки на проведення такої операції, а не взагалі в обслуговуванні, або фінансовій службі компанії буде запропоновано зустрітися із спеціалістами банку, щоб знайти спільне вирішення проблеми. «Домовлятися – це складно, але тоді не буде проблем, ні у банку, ні у клієнта», – оптимістично заявляє очільник «ТАСкомбанку».

Що перевіряється найбільш ретельно

За словами Ігоря Ткаліча, найбільш підозрілими є операції, пов’язані з готівкою. Не викликає сумнівів тільки видача готівки на виплату зарплат і депозитів. На ці речі банк особливо не зверне увагу.

«Але якщо в банк прямує потік фізичних осіб, які хочуть зняти готівку, бо їм одна і та сама фінансова установа, що обслуговується у банку, видала кредит, то відразу виникає підозра. Як правило, це малозабезпечені люди, що дають свій паспорт за 100-200 гривень, щоб зняти гроші за допомогою фіктивного кредиту. Банк має право запросити договір позики. У більшості випадків він виглядає примітивно: гроші даються на 20 років, незрозуміло за що, і відсотки виплачуються в кінці погашення цієї позики. Таких клієнтів ми перестаємо обслуговувати», – каже банкір.

Він також розповів про ще одну «схему» переведення коштів в готівку, яка була можливою раніше, але зараз припинена завдяки змінам у фінмоніторингу. «Представник досить великого бізнесу захотів зняти готівку за продану нерухомість. Банк в свою чергу зажадав пакет документів – що це за нерухомість, скільки вона коштує? Дивимося, нерухомість куплена рік тому, є акт оцінки. Рівно через рік одна і та ж компанія робить оцінку цієї нерухомості, і вона вже коштує в 20 разів дорожче. І за такою ціною продана, типу знайшли щедрого клієнта. Ситуація не природна, і тут проглядається чистої води легалізація грошей. Такі речі банк вже не пропускає. Клієнти ображаються, але банку простіше сказати ні, ніж потім виправдовуватися перед правоохоронними органами та НБУ. У будь-якому випадку, коли юридична особа має намір знімати готівку, це для нас є червоною міткою, і ми просимо клієнта детально пояснити, навіщо це йому потрібно», – зазначає Ігор Ткаліч.

Про зростаюче значення репутації клієнта і вплив цього на подальшу співпрацю із банком розповіла член правління, директор з комплаєнс-контролю та фінансового моніторингу АТ «Альфа-банк» Поліна Харченко. Банки стали звертати увагу не тільки на репутацію юридичної особи, а також на репутацію її власників та керівників. Джерел для отримання такої інформації зараз дуже багато – відкриті джерела, мережа Інтернет, інформація від інших банків, правоохоронних органів, колег по роботі тощо.

«На прийняття рішень щодо подальшої співпраці з клієнтом впливають також іноземні партнери банку. Щорічно іноземні банки-кореспонденти проводять due diligence (процедура детальної незалежної перевірки фінансового стану юридичної особи – ред.) кожного банку, у якому вони відкрили кореспондентські рахунки. Наприклад, у нас обслуговувалася досить відома в своїй галузі українська компанія, стосовно якої в мережі Інтернет було багато негативних статей. Банк-кореспондент, один із відомих європейських банків, почав нам ставити питання, чому ми обслуговуємо цю компанію. Листування тривало понад півроку, але наші аргументи щодо того, що в компанії, дійсно, триває корпоративний конфлікт, що це, безумовно, несе в собі певні ризики, але не настільки, щоб припинити обслуговування клієнта, не справили враження. Європейський банк-кореспондент виявився з дуже консервативним комплаєнським кодом, і наш банк був змушений припинити співпрацю із зазначеною компанією, тому що кількість зусиль на дання пояснень стосовно постійно виникаючої нової інформації в мережі Інтернет про цю компанію, просто перевищило ту вигоду, яку ми мали від співпраці», – поділилась деталями представник «Альфа-банку».

Банки також цікавлять такі речі, як прозорість структури власності, повнота розкриття реальних власників. Зараз банк може відмовити в обслуговуванні, якщо клієнт відмовляється назвати реального власника.

Контрагенти клієнтів також підпадають під вивчення, особливо, іноземні компанії. Щоб це не були так звані компанії-оболонки. Реєстрація в офшорних юрисдикціях, мінімум персоналу, відсутність звітності, наявність серед власників осіб, які є одночасно власниками великої кількості компаній, – тривожні маркери.

До закриття рахунку компанії у банку може призвести також часта зміна кінцевих бенефіциарних власників, статутних документів, або відсутність зворотного зв’язку, ігнорування запитів банку.

Тривоги сторін

Сьогодні банкіри вважають, що із даною ситуацією усім треба змиритися і вчитися працювати за нових умов. Як зазначає Володимир Дубєй, система контролю операцій в банківському секторі нині побудована таким чином, що служба фінансової розвідки бачить все. Є спеціальне програмне забезпечення, тому думати, що перехід з одного банку в інший, а потім в третій, замете сліди, – то хибна думка.

Єдине питання, що турбує банкірів – відсутність нормального зворотного зв’язку з боку Держфінмоніторингу, бо не зрозуміло, чи все правильно роблять банки.

Семен Ханін

Клієнтів банків, в свою чергу, все ж таки напружує занадто пильна увага суб’єктів фінмоніторингу до їхніх активів і транзакцій, чого могло би бути трохи менше.

Але найбільше їх дратує формальний підхід, коли відбуваються ситуації, описані членом Правління ААУ Семеном Ханіним: «Був змушений змінити банк, в якому обслуговувався. Причиною став лист від комплаенс-офіцера банку, в якому той запитував мене, керуючого партнера юридичної компанії «Amber», – як я познайомився з юридичною компанією «Amber»? Я не придумав дотепної відповіді і просто змінив банк».

Автор: Глушко Сергій, редактор

Не пропустите важное!
Подписывайтесь и получайте дайжест новостей

Ежедневно или еженедельно – выбираете вы!

Присоединяйтесь к профессиональному сообществу borg.expert

Материалы по теме

Дослідження

Статьи • БОРГ-review
Серед іншого, Директива спрямована на впровадження механізмів раннього виявлення неплатоспроможності та створення умов для врегулювання заборгованості без використання процедур банкрутства

Дослідження

Статьи • БОРГ-review
Преса нерідко виконує свої професійні обов’язки в небезпечних умовах, а в час війни працює ще й у смертельній небезпеці

Дослідження

Статьи • БОРГ-review
Відповідно до Постанови № 380 створено Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій

Дослідження

Статьи • БОРГ-review
Навіть демонтувавши одну антилюдську систему, демократичний світ має бути пильним: історія триває…

Дослідження

Статьи • БОРГ-review
Рекомендуємо надавати інформацію про недобросовісних продавців до територіальних органів Держпродспоживслужби

Дослідження

Статьи • Война с Россией; БОРГ-review
Кожна особа має право звернутись до суду України щодо стягнення майнової шкоди з держави агресора – російської федерації