Підтримка внутрішньо переміщених осіб: поточний стан та що робити далі?

Майже половина населення України зазнала суттєвих потрясінь – люди були змушені переселитися у інші безпечніші області України чи за кордон, а хтось не зміг вибратись через окупацію рашистами або через знищену дорожню інфраструктуру чи недостатню кількість ресурсів для цього. Це новий виклик для нашої країни, тож важливо розуміти, як оптимально організувати підтримку таких людей у воєнний період, зокрема з точки зору публічних фінансів.

Щоб якісно організувати механізм підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО), насамперед варто забезпечити їх об’єктивний облік. Поняття ВПО для України не нове, як і процедура їх реєстрації, але дію старих підходів потрібно було змінити з огляду на більшу територію України, де відбуваються бойові дії порівняно з 2014-2015 роками, а також наявність нових інструментів, як-от Портал Дія. Відповідні зміни було ухвалено урядом 13 березня. Сьогодні громадяни мають право подати заявку на отримання довідки про реєстрацію як ВПО, а отже претендувати на отримання допомоги від держави.

За даними Міністерства соціальної політики, з моменту запровадження воєнного стану до кінця березня як ВПО зареєструвалися лише трохи більше 130 тисяч осіб (тоді як за оцінками МОМ їх понад 6,5 мільйонів). Покращити ситуацію з реєстрацією ВПО мають додаткові канали для реєстрації – крім органів соціального захисту, можна звернутись до центрів надання адміністративних послуг чи просто до уповноважених осіб у громаді, або ж дистанційно через портал Дія. Проте, як показує практика, ці процеси з боку держави відбуваються з великими труднощами. Доступ до реєстру ВПО мають лише міста і районні центри, тоді як на рівні інших територіальних громад дані дуже довго вносяться в базу. Це відбувається через те, що дані там вносяться через інше програмне забезпечення (“Соціальна громада”), яке, по-перше, повноцінно не синхронізується з головним реєстром, а по-друге, через велику завантаженість сервери просто “лежать”, і люди працюють навіть вночі, щоб хоч трошки повносити даних і мати можливість видати переміщеним особам відповідні довідки. Крім того, на рівні територіальних громад все ще виконують дуже багато ручної роботи (розрахунки розміру допомоги, пошук індексів населених пунктів, пошук актуальних назв населених пунктів після їх зміни і т.д.), яка мала б і може бути автоматизованою. Потрібен єдиний програмний продукт з достатньою потужністю серверів, інакше ВПО ще довше чекатимуть на свою реєстрацію, а отже і допомогу. Реєстрація у порталі Дія, на жаль, також поки не налагоджена.

Підтримку ВПО, яку запустив Уряд можна поділити на три напрями:

1. Гроші. Запроваджено щомісячну виплату по 2 тисячі гривень кожному, хто виїхав із районів активних бойових дій. Оформлення допомоги відбуватиметься через Дію, а виплата безпосередньо на картку. З одного боку – жодних зайвих паперів чи бюрократії, але з іншого важливо не забути сформувати електронний варіант реєстрації як ВПО у відповідній територіальній громаді для отримання допомоги із подальшим інформуванням відповідних місцевих рад. Окрім того, запроваджено щомісячну виплату по 3 тисячі гривень на кожну дитину батькам, які через війну вимушено переїхали в більш безпечні регіони. Особи з інвалідністю також отримуватимуть 3 тисячі гривень щомісяця. Отже, така підтримка може коштувати держбюджету від 13 млрд грн щомісяця (для 6,5 млн осіб, які за різними оцінкам вимушені були переїхати).
2. Робота. Здійснюються виплати роботодавцям по 6,5 тисяч гривень за кожного працевлаштованого вимушеного переселенця. Ці кошти роботодавці будуть витрачати на оплату праці таких працівників. Це позитивний крок, оскільки саме працевлаштування ВПО повинно бути основою їхньої подальшої підтримки. Особисті резерви, а також можливості бюджетної підтримки, будуть поступово вичерпуватися, а тому надзвичайно важливо усіляко сприяти самозабезпеченню переміщених осіб і водночас активізовувати економіку з усіма позитивними для публічних фінансів наслідками. Для цього вже внесені зміни до Податкового кодексу та іншого законодавства щодо підтримки бізнесу – знижено податки, запроваджено доступні кредити, проведено масштабну дерегуляцію (декларативна система роботи та відсутність перевірок). Якщо припустити, що з числа переміщених осіб близько третини можуть бути працевлаштовані (решта – це діти, особи з інвалідністю та особи, які продовжують працювати дистанційно на своїх попередніх місцях роботи), то цей напрям підтримки може коштувати близько 13 млрд грн на місяць (для 2 млн осіб).
3. Житло. Запроваджено компенсацію витрат на оплату комунальних послуг тим родинам, які безкоштовно прихистили у себе переселенців. Розмір компенсації – близько 450 грн на місяць (14,77 грн на день) за кожного, кого прихистили. Уряд також планує компенсовувати громадам витрати на комунальні послуги в місцях, де надається тимчасовий прихисток (школи, садочки, будинки культури та інші комунальні установи). Це додатково може потребувати 2 млрд грн з держбюджету щомісячно.

Таким чином, за умови, що всі родини будуть реєструватись як ВПО і отримуватимуть допомогу, відповідна потреба у видатках держбюджету становитиме близько 28 млрд грн на місяць. На практиці, звичайно, такий розмір є дещо перебільшеним та малоймовірний, але з часом може і реалізуватись як базовий сценарій.

У підтвердження цього – масштаб виплат одноразової матеріальної допомоги у розмірі мінімальної заробітної плати (6500 грн) в рамках програми єПідтримка, яка діяла до кінця березня 2022 року. Важливою деталлю цієї допомоги є те, що вона спрямована на зайняте до війни населення, оскільки надається тим, хто сплачував ЄСВ. Ті, хто не мав офіційного працевлаштування і не був зареєстрованим підприємцем, не могли отримати цей вид допомоги. Обсяг виплат за програмою єПідтримка на кінець березня досяг 22 млрд грн, тоді як загальна кількість зареєстрованих – близько 5 млн осіб, що вимагає виплат у сумі 32,5 млрд грн.

Що далі?

Основою підтримки внутрішньо переміщених осіб має бути сприяння працевлаштуванню. Особистих резервів таких осіб не вистачить надовго, а коштів на подолання інших викликів, пов’язаних із вторгненням агресора, потрібно буде все більше, що створить додаткове навантаження на державний бюджет. Для розуміння масштабів – минулого року за бюджетною програмою надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання було профінансовано 3 млрд грн для приблизно 1,5 млн ВПО.

Ще одним важливим напрямом є залучення ВПО до роботи на підприємствах, які переїхали у безпечніші регіони країни. За даними Мінекономіки, на сьогодні 178 бізнесів повністю завершили релокацію потужностей із зон бойових дій, із них 67 вже відновили роботу на нових місцях (заявок всього близько 1,5 тис.). Це підприємства, що можуть мати гарячі вакансії, на які можна найняти саме переміщених осіб. Для цього слід налагодити комунікацію між органами, що допомагають у релокації, та органами, що реєструють ВПО. Збираючи дані про освіту та досвід роботи ВПО і потім грамотно її комунікуючи потенційним зацікавленим сторонам, можна пришвидшити працевлаштування переміщених осіб, а отже, зменшити потребу у їх соціальному забезпеченні. У цьому можуть допомогти державні центри зайнятості, які мають отримати інформацію про трудові можливості ВПО та пропонувати їх бізнесу, що відновлює свою роботу.

Іншою великою частиною підтримки ВПО є пряма допомога внутрішньо переміщеним особам. Починаючи від будівництва житла (ми не південні країни з постійним теплим кліматом, тому потрібно готуватись до найгіршого і облаштовувати місця проживання на довгий період більш капітально) і завершуючи наданням предметів та продуктів першої необхідності. Щодо останнього, то тут на передовій мають бути органи місцевого самоврядування, які в результаті процесу децентралізації набули достатніх повноважень та стали суттєво спроможнішими інституційно. Сьогодні вони вирішують такі завдання:

• максимальне сприяння реєстрації внутрішньо переміщених осіб;
• створення зручних можливостей подання переміщеними особами документів на отримання соціальних допомог;
• надання продуктових наборів та питної води;
• організація надання допомоги речами, що здатні покращити проживання таких осіб (напр., постільна білизна, засоби гігієни тощо);
• організація надання психологічної підтримки внутрішньо переміщеним особам;
• сприяння наданню медичних послуг внутрішньо переміщеним особам (налагодження контактів з сімейними лікарями, медичний огляд, відшкодування вартості життєво необхідних ліків);
• організація надання освітніх послуг у закладах освіти громади дітям дошкільного та шкільного віку, які також віднесені до категорії внутрішньо переміщених осіб;
• компенсація оплати комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих у тимчасових пунктах проживання внутрішньо переміщених осіб (за рахунок трансферту з державного бюджету).

На деякі з цих завдань органи місцевого самоврядування вже сьогодні залучають допомогу міжнародних донорів, партнерів та міст-побратимів. Розширення такої співпраці дозволить зменшити видатки місцевих бюджетів, які фінансуються за рахунок власних доходів або трансфертів із державного бюджету, та зберегти фінансову спроможність для подальшої підтримки життєдіяльності громади в умовах суттєвого скорочення місцевих надходжень.

За матеріалами voxukraine