Аналіз захисту права власності в період та після закінчення війни. Частина 1

Цивільні правовідносини – це те, з чим особа зіштовхується кожного дня.

Воєнний стан не є виключенням, оскільки підстави, за яких його впроваджено, порушують права особистості, обмежують її свободи. Це, в свою чергу є підставою виникнення нових цивільних правовідносин, тому що страждає майно, фізичні чи юридичні особи не можуть відповідати за своїми зобов’язаннями тощо. Положеннями ЦК України передбачено, що права та свободи особи є невід’ємною частиною її існування, а тому потребують відповідного захисту у разі посягання на них.

Військова агресія РФ проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 р., відкрила новий ракурс цивільно-правових проблем, з якими зіткнулася і держава Україна загалом, і кожен громадянин окремо. Зокрема, це стосується життя та зоровʼя постраждалих осіб, захисту права власності тощо.

04.04.2022 року відбувся онлайн вебінар на тему «Захист права власності в період та після закінчення війни», організатором якого виступила професор Інна Спасибо-Фатєєва разом з ГО «Цивілістична Платформа».

Основні питання були присвячені проблематиці видів порушень права власності під час війни, особливостям її захисту та шляхам компенсації власникам, реквізиції, позовам з відшкодування шкоди власнику в післявоєнний період тощо.

За словами модератора заходу, професора Інни Спасибо-Фатєєвої, питання права в період війни є дуже актуальними і такими, що потребують окремого аналізу.

“Це взагалі велика проблема – війна і право, наскільки війна все ж таки впливає на правові норми. В тому, що вона їх відозмінює, сумніву немає, а от наскільки ще вона впливає на них, це питання глобальне”, – зазначила на початку свого виступу пані професор. Також спікер зазначила, що потрібно якось уявити перспективи стосовно того, наскільки можливо відновити права всіх тих власників, які зазнали збитків від воєнних дій. За її словами, ми маємо новий ракурс, коли способи захисту в мирному житті, віндикаційні та негаторні позови тощо поступились іншим проблемам, більш актуальним вже зараз, але тим не менш, їх також потрібно обговорювати.

Тож в контексті тематики впливу на права приватної власності обставин, пов’язаних з воєнним станом, задля опрацювання особливостей захисту цього права, на думку пані Інни Спасибо-Фатєєвої, слід акцентувати увагу на таких аспектах як:

• підстави захисту і відповідальності (про які саме актуальні напрями в контексті захисту права власності може йтися саме в тематиці війни, післявоєнний період);
• види порушень права власності, які спостерігаються у період воєнних дій (вони можуть бути безпосередньо пов’язані з воєнними діями, та коли воєнні дії можуть виступати фоном для таких порушень);
• способи захисту і аналіз законопроектів, які на сьогодні існують;
• умови відповідальності, розмір відшкодування шкоди і порядок його визначення;
• джерела відшкодування шкоди (оскільки важливо отримати не тільки рішення суду, але й можливості реального відшкодування). Завдяки чому це реально може бути зроблено?
• суб’єкти відповідальності (дискусія точиться на тому, щоб за це відповідала держава);
• реквізиція майна;
• визнання факту смерті особи (від цього залежить багато питань, в тому числі права власності, спадкового права тощо).

Серед нюансів Інна Спасибо-Фатєєва зазначила наступне. Необхідно розглянути ті властиві моменти для воєнного часу, які обов’язково слід враховувати в будь-якому разі, не тільки в нашій країні, а і в інших країнах, які побували в такому ж або схожому становищі. Насамперед, йдеться про суттєві обмеження можливості власника щодо використання та розпорядження своїм майном (в тому числі грошовими коштами).

Що стосується примусового вилучення майна у власника, то на поверхні проступають ситуативні правопорушення права власності через різні дії учасників конфлікту та інших осіб (питання знищення та пошкодження майна). “Цей аспект більшою мірою хвилює сьогодні всіх нас. Слід розмірковувати також у контексті можливості надання відповіді на такі питання: про чию власність йдеться, звичайно, передусім, зважуємо на приватну власність, як на майно що знаходиться на території держав, що перебуває у стані воєнного конфлікту (України та РФ) та і за їх межами, оскільки, якщо ми говоримо про санкції, значить нас має цікавити і те майно, що знаходиться за межами країн, що перебувають в такому стані”, – підкреслила спікер та додала, що потрібно говорити не тільки про приватну, але й про комунальну власність. “Зазначу, що вже зараз проводиться робота щодо програми відновлення міст, які зазнали збитків, це стосується відновлення і комунальної власності. Навіть може йтися і про державну власність, якщо на території однієї держави залишилося майно, що належить іншій державі. І ця проблема залишається ще з 2014 року, йдеться про АР Крим і про майно що перебуває на території Донбасу. Слід також сказати, про які об’єкти цивільного права ми маємо говорити. Це і речі, і майно, і грошові кошти, інвестиції, цінні папери”, – зазначила пані професор.

Інна Спасибо-Фатєєва також звернула увагу на загрози права власності, які виникають у воєнний період.

1. По-перше, до категорії ризиків відразу слід віднести мародерство.
2. По-друге, існують високі ризики через роздачу зброї цивільним особам, оскільки не можна не виключати тієї обставини, що такі особи насправді або не вміють нею користуватися, або мають якісь психічні розлади, що могло та може призвести до завдання шкоди власникам майна.
3. По-третє, загрозою права власності безпосередньо є знищення майна внаслідок військових дій як з боку ворога, так і навпаки. При цьому було зазначено, що з 2014 року існує багато відповідних позовів, і у Верховному Суді дуже спірні підходи для їх вирішення.
4. По-четверте, використання ситуації для неправомірних дій щодо переоформлення власності.
5. По-пʼяте, невиконання умов договору через форс-мажорні обставини.

Крім того було зазначено й про інші ризики, такі як складність судового захисту в контексті територіальності розгляду спорів; несформованості складу суддівського корпусу; не виплати страховими компаніями страхової суми внаслідок форс-мажорних обставин тощо.

Не обійшли експерти увагою і питання припинення\відновлення права власності по законодавству держави-агресора, на території, де було майно приватних осіб. З однієї сторони, де-факто вони не власники, з іншої, де-юре, власники. Тож так чи інакше колись постане питання про захист їх права власності, про оспорювання їх права, про визнання їх права, тим більше, коли записи щодо права власності були змінені в реєстрах по “законодавству” іншої держави.

Ще одне актуальне питання, яке обговорили на заході, стосувалося знецінення цінних паперів, підвищення цін на ринку на товари та як наслідок на послуги не лише в країнах, де відбуваються воєнні дії, а через глобалізаційні процеси в інших країнах. “Хіба ми не можемо припустити, що може постати питання про пред’явлення приватними власниками позовів про відшкодування шкоди, завданої такими процесами, оскільки на них негативно вплинули воєнні дії між державами, які перебувають у конфлікті? Тобто коло питань є досить широким, ми намагаємося зосередитися на більш вузькому колі, що стосується того, які все ж таки є реальні можливості у нас сьогодні захистити приватного власника, який зазнав пошкодження майна. І тут маємо визнати, що питання недостатньо врегульовано, а якщо побачити увесь спектр, то можна вжахнутися від величезного об’єму проблем”, – зазначила професор Інна Спасибо-Фатєєва.

За словами спікера, це знищення майна, пошкодження, знецінення, недоступність майна для використання, вимушеність нести додаткові витрати на еміграцію, в тому числі внутрішню, на оренду житла тощо. Тобто на власника лягають ці витрати, які він зазнав, але не мав би нести в мирний час.

Щодо “чорних” реєстраторів та їх діяльності в умовах воєнного конфлікту, було зазначено наступне. “У нас відразу були обмежені доступи до реєстрів, та потім відновилися, але це не стосується реєстрів речових прав на нерухоме майно. Тим не менш, я хотіла би, щоб ми подумали з вами про те, коли настає момент виникнення права власності? ВС висловив позицію, що не з моменту внесення даних до реєстру у нас виникає право власності. Отже, в чому проблема? Виходить, що можна укладати договори, нотаріально навіть їх посвідчувати, а не вносити в реєстри і таким чином за позицією ВС, їх логікою, виникає право власності. Тобто недобросовісні особи можуть скористатися такою правовою позицією, не зважаючи на те, закриті чи відкриті реєстри. Крім того, слід сказати, що у нас ніхто не скасовував можливість визнання договору дійсним, якщо він навіть і нотаріально не посвідчений, а для цього є відповідні підстави, тобто є способи, через які ми можемо очікувати порушення норм права”, – поділилася своїми застереженнями з цього питання спікер.

На її переконання, концептуальні засади та норми права, на які слід спиратись при вирішенні зазначених питань, містяться не тільки в нормах приватного, але й публічного права, можливо, в нормах гуманітарного права, оскільки у період війни діє гуманітарне право поряд з “мирним” (як норми спеціальні і загальні). “Женевські конвенції визначають як цивільні об’єкти усі, що не є військовими об’єктами, а відтак надається їх регулювання і шляхи до їх захисту”, – підкреслила спікер.

Що стосується захисту права власності та інших речових прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії, то маємо говорити про реституцію. Але не все так просто.

“Насправді ми й досі боїмося торкатися цього питання, бо фактично в Цивільному кодексі такого поняття немає, отже буде чимало питань, які виникатимуть у зв’язку з таким способом захисту”, – зазначила доповідач. Не факт, що питання вирішить й направлений на це законопроєкт №5177. Так, абсолютно ясно (і в пояснювальній записці про це прямо говориться), що реалізація цього закону потребуватиме витрат з державного бюджету України. Натомість до складу цих витрат, на думку доповідача, слід віднести не тільки кошти, які призначені для компенсації власникам, право власності яких порушено, а й кошти на утримання комісій, реєстрів, оцінки майна тощо. “Цей проект ще потребує ретельного економічного аналізу. І якби не опиралися з приводу того, що економічний аналіз – це щось другорядне, він постійно виходить на поверхню, і це безумовно треба враховувати. Крім того, як на мене, багато норм у ньому є декларативними. Основоположні аспекти треба було позначити, врегулювати, надати критерії тощо”, – зазначила спікер.

Також є чимало інших проблем, пов’язаних з корупційними ризиками, наприклад, передача питання захисту права власності комісіям як певним адміністративними утворенням. “Як на мене, ніхто не знімав з порядку денного проблематику корупції в Україні. Створювати отакі комісії мені видається небезпечним, тому що війна загострює всі аспекти, в тому числі можливість нажитися на таких ситуативних проблемах. Невиправданим бачиться відмова від послуг ліцензованих оцінювачів, які, власне, призначені для цього і їх хоча б можна контролювати. Також звертають на себе моменти щодо втраченого майна, знищеного майна, тим більше є таке майно, яке не просто не існує, зруйноване, а те, яке перебуває на непідконтрольній території, і це майно також потребує захисту”, – зазначила доповідач.

Не менш дискусійним виявилося і питання відшкодування шкоди власникам в післявоєнний період. Своїм баченням зазначеної проблематики поділився адвокат Юрій Мица.

За його словами, обсяг шкоди, що завдається приватним особам, а також державі, внаслідок збройної агресії РФ дуже великий. “Тільки за офіційними даними грошовий вимір цієї шкоди вже перевищує $500 мільярдів і справа стрімко йде до трильйона, про що оголосив нещодавно прем’єр-міністр України. Однак зазначені оцінки переважно стосуються лише прямих збитків, а треба рахувати все”, – відмітив пан Мица.

1. По-перше, слід враховувати шкоду життю та здоров’ю фізичних осіб.
2. По-друге, маємо пам’ятати про шкоду майну фізичних та юридичних осіб через його знищення, пошкодження, втрати іншим шляхом, зокрема, викрадення, мародерство, у тому числі і з боку військ країни – агресора.
3. По-третє, не слід забувати про відшкодування витрат, які фізичні особи несуть у зв’язку з вимушеним переміщенням в межах України або за кордоном.

“Ці три групи шкоди охоплюються поняттям прямих збитків. Однак є також і моральна шкода, завдана фізичним особам різноманітними наслідками збройної агресії, особливо у зв’язку з порушенням звичаїв та законів війни з боку РФ. Є також і непрямі збитки суб’єктів підприємництва, спричинені війною, це неотриманий прибуток. Це інші втрати від простою, це, нарешті істотне падіння вартості навіть вцілілих майнових активів, адже навряд чи в когось буде викликати сумнів, що нерухомість, скажімо у Харкові, зараз коштує в рази менше, ніж було у грудні 2021 – січні 2022 року. В будь-якому випадку, завдання шкоди у всіх цих ситуаціях без винятку викликає питання, а хто за все це має відповісти? Тобто хто є пасивним об’єктом відповідного деліктного зобов’язання? Хто є боржником?”, – підкреслює адвокат.

Також він додав, що, на перший погляд, відповідь очевидна, адже саме РФ як держава-агресор має нести усі негативні наслідки за розпочату нею війну, включаючи також відшкодування завданих майнових та немайнових втрат фізичним та юридичним особам: “Власне, такою є і офіційна позиція органів влади». Згадаємо лише Закон України “Про особливості державної політики і забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областях”. Ч. 4 ст. 2 цього закону прямо покладає відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду завдану внаслідок воєнної агресії на РФ. В такому ж самому ключі сформульовані і положення новітніх законодавчих актів, зокрема ЗУ “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, ЗУ “Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності РФ і її резидентів” тощо.

(далі буде)

Автор: Єгор Желтухін, спеціально для Borg.Expert