Сергій Севастьянов: «Реалізується сценарій, за яким під удар правоохоронного ножа може потрапити кожен арбітражний керуючий…»

«Понад 17 млн грн збитків державі – у зловживанні підозрюють керуючого санацією «Чорноморського морського пароплавства», – з таким гучним заголовком у січні 2021 року вийшла новина на сайті Офісу Генерального прокурора. А вже за декілька тижнів Євгена Лахненка, про якого власне і йдеться, кинули за грати. На перший погляд, начебто звичайна корупційна справа про розтрату.

Але ніт. Деталі її настільки ж незвичні, наскільки й показові. Бо демонструють з боку правоохоронних органів повне ігнорування будь-яких принципів верховенства права. У спробах знайти винного правоохоронні органи нахабно порушують букву Закону, ігноруючи при цьому наявні у цій справі докази: перевірку діяльності арбітражного керуючого Лахненка, яку провело Міністерство юстиції на запит слідчого саме в цьому кримінальному провадженні, а також науковий висновок члена Науково-консультаційної ради при Верховному суді, доктора юридичних наук, професора Олени Беляневич. Більше того, справа набула надзвичайно широкого розголосу у спільноті арбітражних керуючих, адже держава відверто натякає на повне толерування свавілля проти них.

Коротка передісторія. 23.01.2021 року, приблизно о 07.15 год., Лахненку Є.М., при перетині державного кордону, у зоні митного контролю, прокурором у кримінальному провадженні №12013170500005977 М.Манжилей, разом із слідчим головного управління Національної поліції України Гончаруком А.П., вручено Повідомлення про підозру датовану 22.01.2021 року та підписану заступником Генерального прокурора І.Мустеца. Одним із аспектів, на яких ґрунтується підозра про злочин, являється те, що керуючим санацією ДСК «ЧМП» здійснювався продаж активів боржника, відповідно до затверджених Господарським судом Одеської області змін до плану санації ДСК «ЧМП». В повідомленні про підозру зазначається, що Лахненком Є.М. «у невстановлений досудовим розслідуванням час за невстановлених обставин виник злочинний умисел спрямований на відчуження за заниженою вартістю…».

Вітаю. То ж, якщо ви не проти, відразу до справи. Арешт арбітражного керуючого з підстав, скажімо так, суто професійної діяльності – це ледь не вперше в Україні сталось, чи не так?

Не зовсім, наскільки мені відомо, в країні вже були доволі гучні справи з приводу затримання арбітражних керуючих, їх арештів. Водночас, якщо говорити про той факт, що в основу підозри покладено виключно скоєння дій, які арбітражний керуючий мав здійснювати за законом, то, так, особисто я з таким свавіллям з боку правоохоронних органів стикаюсь вперше. Та й розмір застави у 12 млн грн. наштовхує на певні роздуми. Адже обрання запобіжного заходу у вигляді арешту стало прямим наслідком того, що Євген Лахненко не вніс відповідну суму в якості грошової застави…

Дійсно, навіть не кожного скандального політика чи посадовця-«корупціонера» оцінюють в таку суму…

Не всі політики, це точно (посміхається). Зауважу, що жоден із визначених КПК запобіжних заходів (тримання під вартою, домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов’язання) не є санкцією чи покаранням за скоєну дію. Такі заходи є попереджувальними, і їх метою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків в разі, якщо є побоювання здійснення підозрюваним будь-яких дій, що заважають встановленню істини чи виявленню винних осіб у кримінальному провадженні. Яким чином і чому раптом сталось так, що після стількох років «розслідувань», після того, як арбітражний керуючий не те, що не ухилявся, а відвідував кожну слідчу дію, надав пояснення з усіх питань, слідчі вирішили у 2021 році «закрити», говорячи людською мовою, Євгена Лахненка, мені важко пояснити. Тим більше, що розмір застави був абсолютно нічим не обґрунтованим. Це на противагу тому, що арбітражний керуючий в якості керівника санацією повернув 17 об’єктів нерухомості, понад 760 тис доларів дивідендів з-за кордону тощо.. То в чому ж полягала шкода державі, та ще й у невстановлений час за невстановлених обставин? Тим більше, що ще раз наголошу: Є.Лахненко виконував свої функції виключно за планом санації, який був, по-перше, затверджений комітетом кредиторів, по-друге, погоджений Міністерством інфраструктури, й, по-третє, санкціонований господарським судом.

***

Довідка редакції: Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2003 р. порушено провадження у справі № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 про банкрутство ДСК «ЧМП» в порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою цього ж суду від 12.02.2016 р. керуючим санацією ДСК «ЧМП» призначено арбітражного керуючого Лахненка Євгенія Миколайовича.

Ухвалою від 19.08.2008 затверджено план санації ДСК «ЧМП». За результатами роботи з реалізації вказаного плану, керуючим санацією ДСК «ЧМП» повернуто до державної власності та встановлено контроль над 17 об’єктами нерухомості (в Одесі та Одеській області). В процесі відновлення втраченого права державної власності перебувають інші об’єкти нерухомості. Також з контрагентів було стягнуто в судовому порядку заборгованості перед ДСК «ЧМП» на суму понад 7 мільйонів гривень. В повному обсязі ліквідовано заборгованість підприємства перед звільненими та діючими співробітниками із заробітної плати. Конкурсна заборгованість перед кредиторами зменшилась з 41 273 304 грн. до 13 251 712 грн., тобто на 67,86%. В процесі погашення перебуває заборгованість перед бюджетом (Державна податкова інспекція Приморського району м. Одеси). Окремо слід відмітити повернення контролю за спільним українсько-в’єтнамським підприємством «ЛОТОС», яке представляє собою порт в м. Хошимін. В ході роботи отримано дивідендів від спільної діяльності на загальну суму понад 762 тис. доларів США.

***

Наскільки мені відомо, основну масу серед членів комітету кредиторів складають закордонні інвестори. Яким чином взагалі можна вести мову про «заподіяння» шкоди державі? «Держава» присутня як кредитор?

Присутня, звичайно, принаймні на рівні податкових органів. Але це аж ніяк не перша, не друга, і навіть не третя черга задоволення вимог. Так звана «шкода державі» проявляється в тому, що на думку слідчих, керуючий санацією продав один з об’єктів нерухомості за заниженою вартістю (не 17 млн грн., а 8 млн). Однак сторона захисту й досі не знає, а на чому ж ґрунтуються такі розрахунки? Начебто є якась будівельно-оціночна експертиза, на підставі якої проведена судово-економічна експертиза, що й визначила шкоду в 17 мільйонів грн. Власне саме таку суму застави попередньо й «просили» за Є.Лахненка, але суд благородно зменшив її до 12 млн.

Пожалів, нічого не скажеш. А слідчим суддею досліджувалось питання матеріального становища підозрюваного?

Так. По-перше, стороною захисту були надані довідки про дохід арбітражного керуючого. Згідно з поданою декларацією за минулий рік, реальний дохід Євгена становив 1 мільйон 300 тисяч гривень. Навіть з урахуванням наявності збережень, суму у 12 млн віднайти було нереально. По-друге, судом були повністю проігноровані дані про те, що на утриманні Є.Лахненка знаходяться двоє малолітніх дітей, мати-пенсіонерка та дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Я вже не кажу про те, що суду були нецікаві ані професійний статус підозрюваного (як відомо, Євген Лахненко – член Ради арбітражних керуючих України), ані відповідні звернення народних депутатів. Оскільки застава не була внесена, то вже за день-два після сплину граничного терміну, було подане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді арешту. При цьому суд знову ж поводився дивно, навіть не бажаючи взяти до уваги факт подання апеляційної скарги на ухвалу щодо обрання запобіжного заходу у вигляді грошової застави.

А чим, до речі, завершився розгляд апеляційної скарги на ту ухвалу?

Нічим. Досі не відбулось розгляду, бо матеріали справи… десь зникли.

Тобто як?

Офіційна інформація – «не надійшли до суду». І це при тому, що така скарга мала бути розглянута протягом 3 днів, а в нас вже пройшло майже 1,5 місяці. Проте матеріали з Печерського районного суду міста Києва не можуть ніяк потрапити до Київського апеляційного суду. Були й запити, й скарги з цього приводу. Результат – нульовий. При цьому слід зауважити, що на 4 лютого 2021 року був призначений апеляційний розгляд скарги щодо ухвали по заставі. А вже 15 лютого було винесено ухвалу Печерського районного суду міста Києва про затримання арбітражного керуючого Є.Лахненка. А от наступний розгляд апеляційної скарги щодо ухвали, якою визначений запобіжний захід у вигляді грошової застави, був призначений лише на 25 лютого. Тобто, як бачимо, вже й запобіжний захід змінився, а ми ще навіть не «дійшли» до апеляції по першій ухвалі… Якимось дивним чином одна з наших апеляційних скарг все ж дійшла до суду, і 17 березня очікуємо на її розгляд…

А всього їх скільки?

Стороною захисту подано три апеляційні скарги: перша – щодо ухвалу про заставу, друга – на ухвалу про арешт, і третя – щодо ухвали про відсторонення від посади.

Стривайте, якої ще посади? Адже ж ми ведемо мову про арбітражного керуючого…

Так, це ноу-хау Печерського суду, яке нівелює геть усе – усю систему роботи арбітражних керуючих, Кодекс про банкрутство як такий. Слідчий суддя районного суду ледь вперше в судовій практиці України прийняв ухвалу про відсторонення від посади керуючого санацією. Хоча очевидно, що відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснює виключно господарський суд за клопотанням учасника провадження у справі у разі невиконання або неналежного виконання обов’язків, покладених на арбітражного керуючого. Це прямо передбачено Кодексом про банкрутство. Варто зауважити, що в Кодексі не зазначено, який обсяг роботи необхідно здійснити арбітражному керуючому та в якому випадку виконаний обсяг роботи вважається недостатнім для того, щоб роботу арбітражного керуючого визнали задовільною. А отже, факт неналежного виконання своїх повноважень керуючим санацією кредитору потрібно доводити в суді, адже це є суб’єктивним поняттям.

Для суддів Печерського суду це все зайве. Вони спокійно вирішують питання про відсторонення, хоча навіть такої посади не існує, ані в Класифікаторі професій, ані в штатному розписі підприємства, яким керував санатор. Але суд погодився з доводами органів слідства про те, що така посада існує, і відсторонив Є.Лахненка від виконання його функцій керуючого санацією. Навіть зобов’язав «здати службове посвідчення»… Але ж відносини на рівні арбітражний керуючий – підприємство аж ніяк не вписуються в рамки трудового законодавства. Інакше навіщо тоді взагалі приймали Кодекс про банкрутство?

З процесуальної точки зору, на якій стадії зараз знаходиться справа Лахненка? Коли сторона обвинувачення відкриє усі докази?

23 березня. Принаймні, ми очікуємо, що це буде зроблено. Але не факт. Інтуїція підказує, що знову десь щось може загубитись. Або прокурори різко всі підуть на лікарняний, причому у складі всієї групи – а це десь 12 чоловік. Або «забудуть» дати відповідне доручення конвойній службі, і Євгена не доставлять з СІЗО, як це, до речі, й сталось 1 березня, коли мала слухатись скарга на ухвалу про обрання запобіжного заходу. Тобто ми вже до всього готові.

Наскільки я розумію, навіть скасування ухвали про розмір застави вже не буде мати якось процесуального сенсу?

Навпаки, вона має ключове значення в аспекті доведеності власне необхідності застосування запобіжного заходу. Якщо буде відхилено апеляційну скаргу щодо застави, то в нас різко зменшиться кількість аргументів щодо скасування ухвали про арешт. Але будемо бачити.

Трохи відволічемось від процесуальних моментів. Ось вся ця ситуація: не знаходяться матеріали справи, не «довозять» з СІЗО, раптово «хворіють» усі прокурори. Це ж все сценарії дуже резонансних публічних спорів. Яким чином зміг спричинити резонанс звичайний (з точки зору політики) арбітражний керуючий? Чим викликана така поведінка правоохоронної системи? Є якісь думки з цього приводу?

Доволі складне питання, бо об’єктивно жодних підстав для такого розвитку подій я не бачу. Навпаки, комітет кредиторів навіть був задоволений діями керуючого санацією. В цей період, тобто з 2016 по 2020 рік, Євгеном Миколайовичем було фактично повернуто у власність держави частку у закордонному морському порті “Лотос”, це у В’єтнамі. Наразі надходять дивіденди з цього порту, тобто надходять прибутки, вперше, мабуть, за всі роки незалежності. І раптом. Застава, арешт і все інше. Тим більше, що покладено в основу підозри? Експертиза, яка в свою чергу ґрунтується на висновках експертизи, увага, 2006 року, яка проведена російською фірмою. А технічна документація, в тому числі технічні паспорти на об’єкти нерухомості, що стали предметом такої надзвичайно пильної уваги правоохоронців, були вироблені в 2016-2018 роках. Нісенітниця. Тобто більше 10 років лежала експертиза, про яку згадали, коли потрібно було у авральному порядку відсторонити керуючого санацією. При цьому не допомогло навіть втручання народного депутата Тараса Тарасенка. Адже він був готовий взяти Євгена Лахненка на поруки. Але ця заява просто не була розглянута. Якщо КПК України передбачає можливість взяти на поруки депутатом, то суд хоча б у описовій частині мав зазначити, чому це є нелогічним або недоречним. Аж ні, жодної згадки, наче й не було ніякого звернення депутата.

***

Інформаційна довідка. В 2019 році на підставі листа старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції А. Гончарука від 12.11.2019 №2695/24/9/2-2019 за згодою Міністерства юстиції України від 26.11.2019 №1141/25894-26-19/9.3.1 Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеси) проведено з «14» по «16» січня 2020 року позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Лахненка Є.М.

Перевіркою встановлено, що: об’єкти (будівлі), зазначені скаржником у листі, який став підставою для проведення перевірки, підлягали продажу згідно змін внесених до плану санації боржника затверджених ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2017 по справі; початкова вартість майна ДСК «ЧМП», що виставлена на торги, визначена відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», інших нормативно-правових актів.

За результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Лахненка Є.М. під час виконання повноважень керуючого санацією у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 про банкрутство ДСК «ЧМП», не виявлено порушень вимог законодавства України.

***

Можливо, Є.Лахненко переховувався від слідства?

Жодного разу. Буквально за кілька днів до застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він був на черговому допиті, виклав свою позицію, надав два томи документів, доказів на свою правову. Скажу більше, у цій справі існують ще дві перевірки Міністерства юстиції, тобто профільного органу, який уповноважений перевіряти діяльність арбітражних керуючих. І перевірки ці були ініційовані не комітетом кредиторів, а … головним слідчим у справі. За результатами перевірки жодних порушень не було виявлено. Згодом була проведена ще одна перевірка – вже на вимогу СБУ, де в якості предмету перевірки було зазначено порядок дотримання і порядок виконання вимог щодо державної таємниці. І що цікаво, з аналогічних підстав вже була проведена аналогічна перевірка регіональним відділенням СБУ в Одеській області. Однак в Києві, вочевидь, не дуже довіряють одеситам. Але й повторна перевірка не дала жодного потрібного для правоохоронців результату. Тобто ситуація наступна: є документи, які свідчать про те, що арбітражним керуючим виконані абсолютно всі дії у законний спосіб. Є підтвердження цьому, знову ж таки, існує рішення комітету кредиторів, ухвала господарського суду, затверджений і погоджений з міністерством інфраструктури план санації. Тобто абсолютно всі дії передбачені законодавством з питань банкрутства дотримані, але органи слідства вважають, що виконання арбітражним керуючим своїх функцій – це не просто порушення законодавства, а скоєння тяжкого злочину. Тобто або органи слідства не розуміють ситуацію, або так квапилися з цими ухвалами та підозрою, що зробили все поспіхом.

Все це нагадує замовну справу. У вас є розуміння – з якою метою, просто, щоб поставити нового керуючого санацією? І, припустимо, зараз все скасовується, і Лахненко вийде на волю. То він вже не повертається до статусу керуючого санацією?

Це прогалина в законодавстві. Ніхто не знає, що слід робити за такого розвитку подій. З одного боку, фактично скасовуються всі підстави його відсторонення від виконання керуючого санацією, з іншого – Господарським судом Одеської області вже призначений новий керуючий санацією.

Ось це дивне рішення судді Печерського райсуду, який винайшов спосіб прибрати арбітражного керуючого через голову господарської юрисдикції – це не може бути підставою для відповідної скарги до ВРП?

З цього питання вже була подана скарга до ВРП, але на сьогоднішній день по ній ще жодного рішення не прийнято. Взагалі, особисто я вбачаю в цьому усьому процесі ризики для існування системи арбітражу в Україні взагалі. По-перше, звичайний районний суд перебирає на себе повноваження господарського суду. По-друге, досить чітко у судову практику вводиться поняття посади керуючого санацією. Це нонсенс, і з цим потрібно боротись. І по-третє, у підозрі є ще моменти пов’язані з винагородою арбітражного керуючого, керуючого санацією. Це взагалі не те що нонсенс, це не піддається жодній оцінці, жодному поясненню. Тому що, Є.Лахненку інкримінують навіть отримання винагороди керуючого санацією в розмірі, передбаченим Кодексом і затвердженому комітетом кредиторів.

Так, це виклик для усієї арбітражної спільноти. Яка в цілому реакція на цю справу з боку колег?

Першим було здивування, а далі – обурення, активна реакція і спротив. З усіх регіонів, як від керівництва НААКУ, так і багатьох Рад арбітражних керуючих почали надходити листи з підтримкою. Всі зрозуміли, що реалізується сценарій, за яким під удар правоохоронного ножа може потрапити кожен арбітражний керуючий. Причому лише за виконання своїх прямих обов’язків. Фактично арбітражного керуючого свавільно затримали і позбавили можливості виконувати свою роботу. обов’язки у спосіб який взагалі жодним чином не передбачений за те що він виконував свої прямі обов’язки.

Наостанок хочу висловити подяку спільноті арбітражних керуючих за ту єдність, яка була проявлена у цій ситуації. Це дійсно прояв монолітності та згуртованості, і можливо тільки заради цього слід було створювати Національну асоціацію арбітражних керуючих. Це показова справа, і її результат стане основним у ствердженні спільноти арбітражних керуючих як самоврядної та незалежної інституції.

Розмовляв Сергій Козлов