Що таке «інші види заробітку» для утримання аліментів? Огляд судової практики

Як визначено ст. 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 81 Сімейного кодексу України Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ N 146 від 26.02.1993 р. затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі по тексту – Перелік).

Зокрема, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з доходів, які зазначені у 19 підпунктах пункту 1 Переліку. При цьому останній підпункт пункту 1 Переліку встановлює дохід у вигляді «інших видів заробітку».

На противагу доходів, з яких здійснюється утримання аліментів, у пункті 12 Переліку визначено вичерпний список доходів, з яких утримання аліментів не провадиться.

На перший погляд питання, з якого заробітку (доходу) утримувати аліменти, здається простим. Так як перелік заробітку (доходу), з якого провадиться утримання аліментів, не є вичерпним, а перелік доходів, з яких утримання аліментів не провадиться, навпаки вичерпний та конкретно визначений, то утримання повинно провадитись з усіх інших видів заробітку (доходу), окрім тих, що прямо заборонено у п. 12 Переліку.

Однак, судова практика свідчить про формування в судах іншого бачення щодо застосування норм вищезазначеного Переліку.

Так, у постанові від 07.05.2018 року у справі N 640/537/14-ц Верховним Судом зроблено висновок про те, що державний виконавець, визначаючи з яких видів заробітку (доходу) повинні утримуватись аліменти, повинен керуватись виключно визначеним Переліком видами доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який не суперечить СК України та який є вичерпним. Зважаючи на наведене, Верховний Суд вважав, що отримання доходу від відчуження корпоративних прав не є таким доходом у розумінні заробітку, який враховується під час розрахунку розміру аліментів.

Слід зазначити, що у пункті 1 Переліку визначено утримання аліментів саме з працівників. За термінологією законодавства працівник – це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Враховуючи наведену термінологію, постало питання чи стосується вказаний пункт інших осіб, які не є працівниками та не працюють за трудовим договором, але отримують «інші види заробітку».

Зокрема, у постанові від 05.09.2019 року по справі № 760/4569/18-ц Верховний Суд зазначив, що положення Переліку включають до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. А тому суд прийшов до висновку, що нарахування аліментів з отриманих доходів, у тому числі з процентів за розміщення коштів на депозитних рахунках, відповідає нормам діючого законодавства України та по суті узгоджується з нормами Переліку.

В подальшому, Верховний Суд вдався до тлумачення поняття «заробітку», використовуючи норми Податкового кодексу України, що визначають оподаткований дохід.
Слід звернути увагу, що ані норми Сімейного кодексу України, ані Перелік не пов’язують можливість утримання аліментів лише з доходів, що підлягають оподаткуванню згідно норм Податкового кодексу України.

Наприклад, допомога по безробіттю та пенсії не оподатковуються, але аліменти з цих видів доходу утримуються.

Проте в ряді справ суд вказує, що доходи, звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні. Наприклад, нормами Податкового кодексу України обґрунтовано правовий висновок, що спадщина не є доходом, з якого обчислюються аліменти. З такою позицією судів попередніх інстанцій погодився Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 р. справа № 682/1277/20 та у постанові від 29.05.2019 року у справі № 682/2133/14-ц.

Також у постанові від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц Верховний Суд зазначив, що одержання платником аліментів грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання ним доходу. Вказана сума не оподатковується з урахуванням норм п.172.1 ст. 172 ПК України та є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі.

Отже судова практика щодо визначення доходу, з якого утримуються аліменти, формується, виходячи із встановлення фактів дійсного реального збільшення активів платника аліментів, а не просто одержання останнім грошових коштів з будь-яких джерел виплати.

Проте, не вважаємо, що це остаточні судові позиції щодо «інших видів заробітку» для утримання аліментів, й правова думка буде динамічно розвиватись з урахуванням нових тенденцій отримання різноманітних комерційних доходів платниками аліментів.

Підготувала адвокат АО «АФ «АКТІО» Мальцева Галина

Більше інформації ви можете знайти на сторінці АО «АФ «АКТІО»