Fuckup Startup, або Янголи стартапів. Частина 2

Попереднього разу ми говорили про «Смажені факти», тобто зашквари стартапів.

Сьогодні йтиметься про «Янголів» – тих, без кого стартап або так і залишиться на папері, або втягне усіх причетних в борги.

Має бути в кожній команді. Здоровий скепсис та аналіз гіпотез розвитку з його боку – запорука неприреченості процесу. Головне, аби не забували про фаховість та комунікабельність. «Усе дурня» – це формула для неадекватів. «Ось так не працює, а якщо ось так – то запрацює» – це вже нормальний конструктив. В ідеалі ви маєте сформувати три гипотези розвитку проекту. На їх базі пропрацювати сценарії. І нещадно бомбардувати сценарії проблемами (уявляйте нашестя зефірових монстрів, повстання макарон, ви маєте передбачити неможливе, бо неможливе якраз і вбиває проекти). Хоча, якщо чесно, усі причини описані ще Шекспіром: заздрість, алчність, страх, марнославство, зрада та кохання. Тож довірте комусь в команді бути «невіруючим» або залучіть до цього процесу профі.

«Тонкі деталі» віддавайте вузькопрофільним фахівцям. Навіть залучить декількох, бо товщина шву, матеріал, відстань між технічними отворами, канали комунікацій, температурний режим може привести вас до збитків. Один з найуспішнійших проектів, що я зустрічав і вів, не може масштабуватися саме через те, що є одна «тонка деталь», через яку в них виходить «бімба», а у «франчайзі» – лише шматок глини. Цінуйте науку та досвід. Хоча негативний чужий досвід не має вас зупиняти, просто тримайте його в полі зору і враховуйте.

Ним має бути той, хто роздає тирлячок та тримає в тонусі команду стартаперів-флібуст‘єрів. Без тайм-менеджменту, контролю завдань, контролю бюджетування, субординації – проект лишиться розмовою під пиво. Нагадаю, згідно “100 правил NASA” 100% проблем проекту закладається на етапі планування проекту. Тож довірте адміністрування адекватній і суворій людині. В мене, наприклад, таку роль виконує зовнішній бухгалтер-аудитор, в якої є право жбурляти в мене смс та лаятися, але є контрольні звіти, які я як керівник маю надати, щоб потім вже як власник, після обробки аудитором, аналізувати.

Розвідуйте ваше середовище, це може бути просто налаштований бот для моніторингу конкурентів, а може бути і найнятий менеджер. Ну ось так круто витратити десятки тисяч доларів інвестора, щоб дізнатися, що квадратна булочка для хот-догу вже є в ларьку на вокзалі, вона смачніша, випікається на місці, не гливка і не вимагає додаткової очистки чи змащування форм. І “машинка” для неї є за 239$ на Алібабі. Ну і не забувайте про збереження ваших таємниць. Хоча то окрема розмова згодом.

По розумному, це – GR. Той, хто закриває ваші зв‘язки з “кривавим океаном” держави. Це може бути агенція, може бути адвокат, але в жодному разі не відставний прапорщик підводно-будівельних військ з кумом в райвідділі. Краще раз заплатити за пакет дозволів, чим усе життя бути жертвою гри «лох на батуті». Ви або працюєте в правовому полі, або вас завалять конкуренти, тільки ви розпушите хвоста. Але… ставте чіткі кордони між «вашим бізнесом» і сферами GR, щоб не перетворитися в проект «під крилом».

У проекту має бути впізнаване «обличчя», довірте його створення профі. Не ведіться на шаблони, вони працюють при мімікрії проектів (нічого поганого в компіляції немає, якщо вона не порушує авторських прав), але якщо у вас щось нове – то шаблони для шкарпеток не підходять під «пахучки» для машин. Ваш «портрет» (бренд, товар, брендбук, імідж, як хочте називайте) – це те, що має вас відрізняти. Якщо в команді немає того, хто це професійно створить, довірте це «янголам» рекламного ринку.

Тут розмова довга, бо оформлення відносин між ідеямейкерами та гаманцями – то пісня жалю та перемог. І ми їм присвятимо наступну треттю частину FuckUP StartUp.

Далі буде…

Олександр Черних, адвокат