Осінні рефлексії щодо діяльності Робочої групи з питань банкрутства

Вчора ввечері колеги скинули мені посилання на статтю Сергія Боярчукова «ВИБОРИ ДО НААКУ. РОЗКОЛ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ ПІДҐРУНТІ, ЧИ СПРОБА «ЗРОБИТИ НАС ЩЕ РАЗ»? – з фразою, “а ти бачив, що він про тебе написав”.

Прочитав. Висновок: про мене там взагалі одна фраза, і та в позитиві)))

Щодо всього іншого, то це виключно внутрішнє бачення Сергієм історичних подій 2019-2021 років, гіпертрофоване літературними прийомами для привертання уваги.

Ще один висновок: свого часу я все-таки переконав автора і йому «стало зрозуміло, що СРО необхідно створювати за будь-якої ціни, аби вирвати контроль за діяльністю арбітражних керуючих з лап держави». Що тут скажеш, так, вмію давати енергії людям.

Однак, якщо без емоцій, то серйозно слід відреагувати лише на слова в розрізі згадування Робочої групи з питань удосконалення законодавства у сфері банкрутства: «на неї (Робочу групу) будуть покладені великі надії на покращення законодавства та іншу лобістську роботу щодо підвищення авторитету арбітражних керуючих». Мета робочої групи – це балансування законодавчих норм України задля здійснення швидкого, ефективного банкрутства, відповідно з дотримання балансу прав боржника, кредитора і АК (про що, до речі, поговоримо на Форумі АПУ 19.11.2021).

І чому С.Боярчуков придумав для РГ якусь іншу лобістську роботу щодо підвищення авторитету арбітражних керуючих – я думаю нікому з учасників Групи не відомо. Та й за два роки роботи особистої участі пана Сергія в лобістській діяльності саме в цій сфері в комітеті та парламенті я не бачив.

«Щойно вона перестала бути піар-майданчиком для виборів, туди почали включати всіх бажаючих» – кожного разу на засіданнях Групи обговорювались важливі законодавчі ініціативи, і до них (з моменту створення) могли долучитись всі бажаючі спеціалісти. Висновок – Сергій Боярчуков вважав групу піар-майданчиком, але враховуючи, що з 50 засідань відвідав максимум 2, то попіаритись на її роботі, вочевидь, не вийшло.

Всю інформацію про діяльність РГ можна подивитись на сайті https://bankruptcy.vision/

Кількість осіб, долучених до роботи групи, – 54 (я вже всіх їх можу назвати своїми друзями, незважаючи на протилежність поглядів).

І навряд чи можна вважати скороченням той факт, що з її складу були виключені сам С.Боярчуков, Ю.Хорунжий чи Р.Сидорович, бо вони й так не брали в ній активної участі.

«І раптом грім серед ясного неба – мораторій на банкрутства! Потім ще гірше – скасування “автомата”, яке було на руку великим гравцям, але однозначно поставило хрест на незалежності арбітражних керуючих», « будь-хто вбиває найменшу надію на незалежність самих арбітражних керуючих» – Сергій Боярчуков, як знавець парламенту і процедур лобізму і прав депутатів, чудово знає, що «автомат» був відмінений правкою А.Мотовиловця – в редакції РГ такої норми не було (і тут питання, чи не є він тим самим «великим гравцем»).

Мораторій на банкрутства – не підтримувався ні Мінюстом, ні РГ, але знову ж таки саме профільний підкомітет його протягнув, і наразі затягує скасування цього мораторію.

Врешті-решт, нагадаю як той самий Руслан Сидорович в квітні минулого року реагував на мораторій на тому ж самому сайті, – https://bankruptcy-ua.com/articles/14081

Питання по погодинній праці АК було заслухано і прийнято (зауважу, без запрошення членів РГ на комітет) радником О. Мовчана Юліаном Хорунжим, а хто в нього в команді, всі чудового знають. І як раз тут С.Боярчуков, як справжній командний гравець та борець за права АК, міг відреагувати, використавши свої лобістські навички. Та не склалось…

Хто бажає щось змінити – робить свою роботу. Інші або допомагають, або заважають, або лише говорять.

Висновки кожен може зробити сам.