Музика для короля, який грав на флейті

У Національній філармонії України 9 жовтня відбудеться концерт, на якому звучатиме музика з репертуару прусського короля Фрідріха Великого. Адже той був не лише знаним полководцем і правителем, а й вправним флейтистом. Солісти філармонії – заслужений артист Юрій Шутко (флейта) та лауреатка міжнародних конкурсів Марія Віхляєва (фортепіано) виконають твори композиторів Й. С. Баха, К. Ф. Баха, Г. Ф. Генделя, А. Вівальді, якими захоплювався король.

Батько Фрідріха – Фрідріх Вільгельм, якого через велику пристрасть до військової справи називали королем-солдатом, не схвалював потяг свого сина до мистецтва. Він прагнув зробити із нього вправного військового полководця, тому щодня піддавав солдатській муштрі. Але той продовжував цікавитись поезією, вивченням іноземних мов та музикою.

Під час візиту з батьком до Дрездена 1728 року, 16-річний принц Фрідріх, відвідавши вперше оперу, отримав неймовірні музичні враження. Там же почув гру найвідомішого флейтиста й композитора Йоганна Йоахіма Кванца. Тоді ж запропонував цьому музикантові стати його вчителем. Але на той момент Кванц уже був на службі при дворі Августа II Сильного, Курфюрста Саксонського та короля Польщі. Тому прусському принцу довелося задовольнятися зустрічами з ним двічі на рік та ще й у таємниці від грізного батька.

Якось той ледь не застав обох за заняттям музикою. Кванцу вдалося сховатись у комірчині, де він мало не задихнувся за час тривалого обшуку, який затіяв Фрідріх Вільгельм. Знайдені при цьому книги та ноти були кинуті у вогонь. Після цього Кванц боявся з’являтися у прусському палаці, а принц Фрідріх почав використовувати для занять музикою квартири своїх друзів. Адже у палаці за непослух він терпів постійні побої. Іноді король бив його палицею у присутності придворних та навіть натовпу. Бо тілесні покарання вважалися у Пруссії Фрідріха Вільгельма найкращим методом громадського виховання. У листі принц скаржився матері: «Я доведений до відчаю, король зовсім забув, що я його син; він поводиться зі мною, як із людиною найнижчого рівня. Коли я сьогодні увійшов до його кімнати, він накинувся на мене і бив палицею, доки сам не вибився з сили. Почуття особистої гідності не дозволяє мені далі виносити таке поводження; я доведений до крайнощів, і тому наважився так чи інакше покласти цьому край».

У 18 років принц Фрідріх наважився втекти за допомогою друзів із прусського палацу до Англії. Але про це прознав батько і наказав стратити змовників. Сина ж кинув до в’язниці у фортеці Кюстін. Його позбавили зброї, мундира, пера, книг та флейти. Це була справжня трагедія для Фрідріха, яка змінила його характер. Він навчився приховувати свої думки та наміри. «Найбільше мистецтво дипломатії – вміти приховати свої плани», – гасло, яке стало одним із його життєвих принципів і, можливо, допомогло поступово налагодити стосунки з батьком, завоювавши його довіру, а потім і повагу. Відтак той дозволив йому поновити заняття гри на флейті. Відтоді Фрідріх не розлучався із цим музичним інструментом, який називав своєю принцесою, і скрізь брав його із собою.

Збереглася книга вправ для флейти, написаних Кванцем і самим Фрідріхом. Вона мала чотири копії, призначені для різних місць, зокрема, палаців Сан-Сусі та Шарлоттенбурга, куди той переїздив. Подейкують, що Фрідріх вправлявся грі на флейті навіть під час військових походів.

Зі сходженням на трон Фрідріх створив Королівську придворну капелу, до якої запросив найкращих музикантів. Серед них був і його улюблений вчитель Кванц, який також виготовляв для Фрідріха нові флейти з різних порід дерев. За кожну з них отримував 100 дукатів. Улюбленим інструментом Фрідріха Великого стала флейта, виготовлена ​​з ебенового дерева.

Про флейтові заняття прусського короля та його гру збереглися спогади сучасників. Капельмейстер (директор оркестру) Йоганн Фрідріх Райхардт залишив розклад його звичних денних занять на флейті: після підйому вранці, до і після ранкової наради в кабінеті; після обіду і, звичайно ж, під час вечірнього концерту, на якому гру Фрідріха Великого супроводжував струнний квартет.

Такі концерти зазвичай відбувалися в музичному салоні одного з прусських палаців. Слухачами були члени королівської родини. Програма концерту прусського короля складалася із творів для флейти із супроводом. Саме такий момент із життя Фрідріха Великого зобразив на своїй картині «Флейтовий концерт у Сан-Сусі» художник-біограф Адольф фон Менцель.

Незмінним акомпаніатором короля Фрідріха Великого був Карл Філіп Емануель Бах, який грав на клавесині. Саме він сприяв зустрічі свого батька – великого композитор Йогана Себастьяна Баха із прусським королем. Разом вони кілька годин самовіддано музикували. Через місяць після цього Й. С. Бах надіслав Фрідріху Великому ноти циклу, що складався із кількох поліфонічних творів, який створив на запропоновану королем тему під назвою «Музичний дарунок».

Фрідріх Великий був не тільки виконавцем флейтових творів, а й автором. Його творча спадщина становить – 25 сонат та 6 концертів для флейти, 4 симфонії, а також кілька маршів. Один із них став 1869 року іспанським державним гімном «Marchia real», що і досі належить цій країні. Концерти для флейти (твори великої форми для соло з оркестром) Фрідріха Великого входять до репертуару виконавців на цьому інструменті, представляючи, крім естетичної, ще й чималу історичну цінність.

Через 310 років з дня його народження дует солістів Національної філармонії України – Юрій Шутко (флейта) та Марія Віхляєва (фортепіано) виконає твори композиторів, які зіграли значущу роль у становленні короля Фрідріха Великого як витонченого музиканта.

«Приклад прусського короля з дитинства надихав мене на наполегливе удосконалення гри на флейті. І сьогодні у свої 54 роки я щодня по 7—8 годин відвожу заняттям, адже цей музичний інструмент вимагає постійного вдосконалення. Як і спортсмен, флейтист під час гри задіює кожен м’яз свого тіла. Пропущений день занять негативно позначається на майстерності, зокрема, на витривалості дихальної системи та технічній вправності пальців. А це відразу впливає на якість звучання, естетику фразування та віртуозність виконання», — зазначає Юрій Шутко.

За його словами, цьогорічна концертна програма, присвячена прусському королю, вразить яскравістю та галантністю стилю тієї епохи не лише любителя класичної музики, а й найдосвідченішого знавця.

Олександра Тимощук