Аналіз захисту права власності в період та після закінчення війни. Частина 2

Редакция
17 апреля 2022, 10:15
135818 минут читать

Цей матеріал також доступний українською

Держава у разі воєнного конфлікту має обов’язок запровадити  відповідні механізми компенсації вартості знищеного майна, житла та землі

  • Ссылка скопированаlink copied

Продовження. Частина 1 за посиланням

Судовий імунітет на заваді справедливості

Верховний Суд до останнього часу досить послідовно підходив до визначення змісту та обсягу судового імунітету РФ у справах за позовами приватних осіб.

Загальна позиція полягала в тому, що пред’явлення позову до іноземної держави, вчинення інших процесуальних дій, зокрема, забезпечення позову, звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, вимагає згоди цієї держави, яка повинна бути надана у встановленому порядку уповноваженому за законодавством цієї іноземною держави органом чи посадовою особою.

“Відмовляти взагалі у прийнятті таких позовних заяв, звичайно, не можна було, але якщо згода не була надана, то і винести рішення практично нереально в межах українського правового поля”, – підкреслив адвокат Юрій Мица та додав, що така правова позиція викладалася ВС до останнього часу (постанови ВС у справі № 943/1741/19 від 22 вересня 2021 року, у справі № 466/674/18 від 30 червня 2021 року). Разом з тим, в сучасних умовах треба враховувати, що судовий імунітет іноземної держави не є абсолютним.

Насамперед, слід звернути увагу на те, що ЄСПЛ в рішенні від 23 березня 2010 року у справі Цудак проти Литви зауважив в п.64, що застосування абсолютного імунітету держави протягом багатьох років вже давно слабшає. Тому викладена у зазначених конвенціях концепція таки обмеженого, а не абсолютного імунітету держави-боржника має застосовуватися згідно із звичаєвим міжнародним правом і з урахуванням рішень ЄСПЛ.

Крім того, суди України застосовують і Конвенцію, і практику ЄСПЛ як джерело права. При цьому, за словами пана Мица, імунітет держави, юрисдикційний імунітет, це вже ж таки право держави, а не обов’язок, і відповідно до міжнародно-правових актів, практики їх застосування, звичаєвого міжнародного права відмова від державного імунітету в цій сфері можлива принаймні у трьох формах. По-перше, шляхом укладення міжнародного договору, по-друге, шляхом включення застереження про відмову від юрисдикційного імунітету до конкретного контракту приватноправового характеру, по-третє, шляхом проголошення відповідної заяви вже після відкриття провадження у певній справі.

“І якщо ми повернемося в цьому аспекті до конкретного питання, чи можна якось переступити через юрисдикційний імунітет Російської Федерації в деліктних позовах, то ми побачимо, що така можливість з додержанням вимог законодавства України та практики його застосування з дотриманням міжнародних та загальних принципів права таки існує”, – підкреслив спікер.

Він також зазначив, що існує й інша позиція того ж ВС, яка була висловлена у Постанові від 25.01.2019 року у справі 796/165/18, в якій ВС послався на угоду між Кабінетом міністрів України і урядом РФ про заохочення та взаємний захист інвестицій, від 27.11.98 р., і сказав, що уклавши цю угоду РФ (на підставі іпсо факто) надала згоду на відмову від усіх видів імунітетів держави, передбачених ст.79 Закону України “Про міжнародне приватне право”. Крім того, на думку адвоката, показово, що у цій правовій позиції, ВС сформулював її таким чином, що вона фактично не обмежується сферою дії відповідної міжурядової угоди.

“На моє глибоке переконання, можна і доцільно виходити з того, що приписи ст.79 Закону “Про міжнародне приватне право” сформульовані з певною мірою відностності, з урахуванням вимог взаємності. Зокрема, це чітко видно з положень ч. 4 ст. 79 Закону “Про міжнародне приватне право”, відповідно до якої, у випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, то Кабмін може вжити до цієї держави, її майна, відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо в іншому разі неможливо дипломатичним характером вирішити відповідні питання”, – відзначив Юрій Мица і додав, що звичайно, вказане положення напряму стосується лише імунітету України як держави, вимагає відповідних дій Кабміну України, однак навряд чи це може бути непорушним обмеженням для розширеного тлумачення ст. 79 зазначеного закону, з опорою на принципи розумності та справедливості.

Загальні засади принципів приватного права мають фундаментальний характер, і інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту цих загальних засад. Що, зокрема, проявляються в тому, що принципи, загальні засади цивільного права, по суті, є нормами прямої дії. Це відома всім позиція, викладена в Постанові ВС від 25 січня 2021 року в справі №758/1076/13, де, як вказала ВП ВС, законодавство треба тлумачити так, щоб його застосування на практиці призвело до справедливих і розумних результатів для учасників цивільного обороту. Спрощені приписи права такі: чесно жити, нікому не шкодити і віддавати кожному своє.

“На цих засадничих положеннях ми можемо сказати, що навряд чи буде несправедливим знехтувати юрисдикційним судовим імунітетом в конкретному випадку – стягнення з держави – агресора шкоди завданої її діями в порушення всіх принципів та норм міжнародного права. Звичайно, немає жодних сумнівів, що РФ не визнає легітимності будь-якого судового процесу такого роду в національних судах України і навіть скоріше за все не зверне жодної уваги на цей процес за відомим прислів’ям: собака гавкає, караван іде. Однак така нігілістична правова пихатість цілком може вийти боком, оскільки Україна пов’язана з багатьма країнами світу договорами, які передбачають визнання та виконання судових рішень. У сучасних же умовах допуск такого роду рішень українських судів їх до виконання у державах, які наразі лише просто блокують активи РФ та пов’язаних з нею осіб, є лише питанням часу”, – підсумував свій виступ експерт.

Кількість не означає якість

Про аналіз деяких законопроєктів, які врегульовують особливості компенсації, відшкодування шкоди завданої втраченим чи знищеним майном в результаті збройної агресії РФ, розповіла кандидат юридичних наук, доцент кафедри приватного права НУ “Києво-Могилянська Академія” Ірина Дзера.

Зокрема, пані Дзера піддала критиці законопроєкт про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (№ 7198). За її словами цей законопроєкт спрямований виключно на врегулювання питань, пов’язаних з компенсацією вартості знищеного чи пошкодженого майна. При цьому, якщо порівнювати з іншим законопроєктом №5177, то проєкт 7198 застосовує надто вузьке значення розуміння компенсацій нерухомого майна.

“В проєкті не йдеться про відшкодування шкоди як таку. Тобто терміни, які застосовуються в цьому законопроєкті, стосуються “надання компенсації”. Розглядаючи всі норми цього документу в сукупності, я дійшла, можливо і спірного, але висновку про те, що його можна розглядати лише як частину певного механізму відшкодування шкоди завданої знищенням або пошкодженням майна в результаті збройної агресії РФ. В цьому законопроєкті немає ні встановлення безпосередньо винної особи, ні надання безпосередньо встановлення якогось складу правопорушення, визначення конкретної винної особи, ні повʼязаності із судовим механізмом захисту. Тому цей законопроєкт є досить вузьким”, – пояснила свою позицію спікер.

Також Ірина Дзера навела ще кілька негативних моментів законопроєкту 7198.

  1. По-перше, в законопроєкті зазначено, що правом на отримання компенсації наділені безпосередньо лише фізичні особи (ст. 2 проекту, “отримувачами компенсації” визначені тільки фізичні особи). В якості отримувачів не згадуються ані юридичні особи, ані фізичні особи – підприємці. І при цьому в окремих статтях цього законопроєкту в якості отримувача компенсації все ж визнаються виконавчі органі сільских, селищних, міських рад, які виступають замовниками фінансування будівництва нових об’єктів замість тих, що були знищені.
  2. По-друге, до мінусів проєкту можна віднести те, що в ньому йдеться виключно про нерухоме майно, пріоритетність надається саме компенсації за втрачене або знищене нерухоме майно житлового фонду.
  3. По-третє, в проєкті жодного разу не згадується термін реституція.
  4. По-четверте, в проєкті 7198 існує дивне обмеження строку позовної давності у три роки.
  5. По-пʼяте, механізм відшкодування вартості потребує певного економічного підґрунтя, але в проєкті написано, що його реалізація не потрібує додаткового фінансування з державного та місцевих бюджетів. Тобто в даній ситуації не зрозуміло, звідки будуть братися кошти для фонду, за рахунок якого буде відбуватися сплата компенсації.

Врешті-решт, не зрозуміло й те, чому буде відшкодовуватись лише 150 кв. м. пошкодженої нерухомості (застосована привʼязка максимально граничної вартості відшкодування не до певної вартості коштів, а саме до квадратури).

Немає в документі і жодного застереження щодо компенсації, яка може бути врегульована за договорами страхування. Звичайно, що для більшісті з них воєнні дії будуть розглядатись в якості форс-мажору. Але ж не можна виключати ймовірність, коли хтось із страхових компаній спеціально укладав договір, в якому це буде названо страховим випадком.

Також досить специфічною нормою цього законопроекту доповідач вважає положення, яке стосується припинення права власності на знищене або пошкоджене майно. “В цьому проєкті спочатку правильно зазначено, що право власності на знищений обʼєкт припиняється в результаті його знищення, але надалі відбувається конкретизація, що державна реєстрація такого факту припинення права власності на обʼєкт нерухомого майна буде здійснюватися лише після отримання компенсацій. Не встановлено ні строків, коли саме це буде після припинення, і чому саме прив’язка до компенсації, якщо в даній ситуації підставою уже чітко зазначено факт знищення майна? Крім того, якщо реєстрація припинення права власності буде здійнена після отримання компенсації, то так само незрозумілим є і строк звернення з заявою до держреєстратора та інші факти. Цей законопроєкт є досить сирим, не допрацьованим і потребує дуже серйозної роботи над механізмом його закріплення”, – резюмувала свій виступ доповідач.

Коментуючи виступ колеги, модератор заходу Інна Спасибо-Фатєєва зазначила, що немає сенсу у великій кількості законів, які регулюють зазначені питання, але потрібен один закон, в якому все буде враховано.

«Взагалі постає питання, навіщо нам стільки законів? Треба все звести в один закон і опрацювати його як слід, запропонувати дієвий правовий механізм, все ж таки це питання дуже болюче для власників. Давайте згадаємо практику ЄСПЛ, яка містить чимало рішень, за якими навіть якщо певна держава не контролює частину своїх територій, то при цьому вона не звільняється від виконання своїх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Право особи, яка постраждала від збройного конфлікту, на компенсацію за зруйноване або пошкоджене майно випливає із захисту права власності особи. Тобто приватний аспект означає, що задіюється компенсаційний принцип, а це значить має бути відновлено все, чого особа лишилася, а не частина. Тобто в практиці ЄСПЛ не має такого принципу, щоб «хоч щось компенсувати». Держава у разі воєнного конфлікту має обов’язок запровадити відповідні механізми компенсації вартості майна, житла, землі, у випадку неспроможності забезпечення можливості повернення до нього або його знищення. Це загальний підхід в європейському середовищі. Тому потрібно запровадити і у нас відповідні та надійні правові механізми, які б відповідали такий правовій позиції», – підсумувала правник.

Автор: Єгор Желтухін, спеціально для Borg.Expert

 

Не пропустите важное!
Подписывайтесь и получайте дайжест новостей

Ежедневно или еженедельно – выбираете вы!

Присоединяйтесь к профессиональному сообществу borg.expert

Материалы по теме

Дослідження

Статьи • БОРГ-review
Серед іншого, Директива спрямована на впровадження механізмів раннього виявлення неплатоспроможності та створення умов для врегулювання заборгованості без використання процедур банкрутства

Дослідження

Статьи • БОРГ-review
Преса нерідко виконує свої професійні обов’язки в небезпечних умовах, а в час війни працює ще й у смертельній небезпеці

Розслідування

Статьи • Война с Россией; БОРГ-review
Руйнування фіксуються в різних громадах так, аби зберігались метадані світлин – відтак, це можна приймати як докази в судах

Дослідження

Статьи • БОРГ-review
Відповідно до Постанови № 380 створено Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій

Дослідження

Статьи • БОРГ-review
Навіть демонтувавши одну антилюдську систему, демократичний світ має бути пильним: історія триває…

Розслідування

Статьи • Война с Россией; БОРГ-review
Російський олігарх Анатолій Локтіонов справді хоче допомогти Україні чи боїться санкцій ЄС…