Система банкрутства фізичних осіб в Україні і міжнародні стандарти

24 марта 2021, 21:41
16491 минута читать

Цей матеріал також доступний українською

Реформа банкрутства є серед тих явищ, про які у цій країні можна говорити вічно

  • Ссылка скопированаlink copied

Відомо, що Всесвітній банк є світовим центром, діяльність якого зосереджена у тому числі і на розробці міжнародних стандартів у сфері регулювання відносин неспроможності. Мені пощастило з 2011 року брати участь у роботі Цільової групи експертів Всесвітнього банку, спеціально створеній для удосконалення існуючих у світі систем банкрутства.

Одним з найуспішніших результатів роботи цієї групи стала розробка міжнародних стандартів у сфері банкрутства фізичних осіб. Як добре відомо, цей документ у формі звіту був схвалений Всесвітнім банком у 2013 році. Самі розробники називають цей документ Біблією банкрутства фізичних осіб – в ньому є відповіді практично на всі можливі питання та наводяться зазвичай кілька варіантів вирішення більшості можливих проблем, що можуть виникати у процесі створення цієї системи юридичних процедур.

У той самий час я виступав консультантом у групі експертів Всесвітнього банку, яка надавала експертну допомогу Казахстану у реформі законодавства про банкрутство, у тому числі і щодо створення системи банкрутства фізичних осіб. Цей досить унікальний досвід роботи над рекомендаціями з побудови ефективної системи банкрутства фізичних осіб та їх реалізації в одній з країн регіону я використав і в Україні. Так, у 2015 році мене запросили виступити консультантом невеликої групи юристів, яка працювала над першим у цій сфері проєктом закону, що потім був зареєстрований у Верховній Раді України під номером 2353 і який потім став основою для відповідної частини проєкту Кодексу з процедур банкрутства.

Пізніше мені довелось брати участь в роботі над проєктом Кодексу з процедур банкрутства у складі робочої групи, створеної у Верховній Раді для підготовки законопроєкту до другого читання. В цій якості я намагався донести до учасників експертного обговорення основні засади створення ефективної системи банкрутства фізичних осіб і поділитись результатами дослідницької діяльності у цій досить вузькій сфері права (за плечима у мене дві дисертації у сфері банкрутства). Прикро визнавати, що практично усі мої рекомендації, а також попередження про певні помилкові концептуальні підходи залишись тоді без уваги.

Маючи можливість зараз порівняти згаданий вище законопроєкт та чинний Кодекс з процедур банкрутства, зокрема, його частину щодо банкрутства фізичних осіб, я можу сказати, що проєкт закону № 2353 був більше наближений до тих рекомендацій, що містяться у згаданому документі Всесвітнього банку. Крім того, на моє переконання, на тому етапі підготовки проєкту закону до другого читання до тексту законопроєкту 2353, який тоді став книгою четвертою Кодексу, в нього були внесені достатньо спірні концептуальні зміни.

Олександр Бірюков

Як дослідник, зараз я можу повторити те, що висловлював на численних засіданнях робочої групи, створеній у 2018 році при Комітеті з економічної політики Верховної Ради, щодо свого бачення ефективної системи банкрутства у країні, яка починає розбудовувати нову сферу законодавства про банкрутство. Впевнений, це може стати орієнтиром для можливого подальшого удосконалення системи банкрутства фізичних осіб через перегляд певних елементів існуючої концепції цієї системи правового регулювання.

Важливо зазначити, що діяльність Всесвітнього банку у сфері удосконалення системи регулювання відносин неспроможності спрямована на те, щоб запропонувати країнам, що починають розбудовувати таку систему чи мають намір удосконалити існуюче законодавство.

Для оцінки ефективності системи банкрутства у будь-якій країні Всесвітній банк використовує добре відомі критерії.

В якості основних до таких критеріїв можна віднести:

  1. доступність системи до максимальної кількості потенційних споживачів;
  2. доступ до процедур;
  3. найлегший спосіб досягнення мети, якою є розв’язання майнових проблем особи з метою отримання шансу продовження звичайного життя без тягаря заборгованості, іншими словами простота процедур;
  4. ефективність процедур, що в усьому світі замірюється такими чинниками як дешевизна процедур та їх тривалість.

Пригадується, що саме про це я намагався говорити з членами Робочої групи, що готувала проєкт закону до другого читання. На жаль, перефразуючи відому приказку, реформа банкрутства є серед тих явищ, про які у цій країні можна говорити вічно.

Тож, знову про те, на що можна було б звернути увагу у процесі удосконалення системи банкрутства фізичних осіб або, що можна було б виправити.

Доступність системи

У мене не було меж здивування, коли побачив у запропонованому у 2018 році проєкті Кодексу, що системою банкрутства можуть скористатись тільки боржники.

Я постійно ставив запитання: чому система правового регулювання відносин заборгованості розроблена тільки для однієї сторони цих правовідносин? Якщо глянути на це з іншої сторони, то можна запитання поставити іншим чином: чому одну сторону відносин неспроможності позбавляють можливості звернутись до відповідного законодавства зі спеціально розробленою системою юридичних процедур?

Найдивнішим для мене особисто видалось те, що сама банківська спільнота в Україні не бачила у цьому ніяких загроз для банків, яких практично позбавили можливості звертатись до суду для вирішення проблем неповернення боргів за кредитами.

Наведу приклад із свого досвіду. Наша група експертів Всесвітнього банку зіткнулась у Казахстані з необхідністю доводити представникам банківського сектору зворотнє.

Доступ до процедур

Легкість доступу до системи банкрутства, на чому наполягає Всесвітній банк, оцінюється, виходячи з того, наскільки проста людина з майновими проблемами зможе скористатись перевагами цього законодавства.

Нагадаю, найбільшим успіхом останньої реформи законодавства про банкрутство стала (на виконання наполегливих рекомендацій Всесвітнього банку) відмова від штучних бар’єрів – мінімального розміру боргів та строку існування заборгованості – як необхідних умов для дозволу особам у критичній ситуації скористатись цим законодавством.

Однією з найбільш обговорюваних тем у період підготовки проєкту Кодексу до другого читання, у тому числі і за участі представників банківського сектору, були питання переліку документів, що має подати до суду ініціатор порушення провадження у справі про банкрутство. Як добре відомо, цей перелік складається з надзвичайно великої кількості документів, які також є складними для підготовки. Всесвітній банк тоді також звертав на це увагу.

Для порівняння зазначу, що у деяких країнах боржник подає один-єдиний документ – фінансову декларацію часто на одній-двох сторінках. Цього є достатньо для того, щоб суддя прийняв рішення про необхідність порушення провадження у справі, іншими словами виконав свою єдину функцію – дозволив здійснити правосуддя.

Необхідно зізнатись, що помилковість такого підходу визнавалась багатьма учасниками обговорення проєкту закону. Однак, тоді це не вплинуло на зміну підходу розробників проєкту закону.

Простота процедур

Категорично не міг прийняти пропозицію щодо положень, згідно з якими процедури про банкрутство фізичних осіб мають відбуватись за правилами, що передбачені для юридичних осіб, хоча і з урахуванням специфіки неспроможності громадян, як це зазначено у чинному законі.

На засіданнях Робочої групи Верховної Ради я намагався пояснити помилковість такого підходу через запрошення уявити те, як має відбуватись розгляд справи про банкрутство громадянина, у якого часто буде один кредитор або один основний кредитор. Тож, навіщо тоді ускладнювати розгляд справи такими процедурами як створення зборів, а також на велике здивування комітету кредиторів, формування реєстру вимог, навіщо залишати заформалізовані процедури прийняття рішення (добре, що від законопроєкту 2353 залишилось заочне голосування) тощо?

Ефективність процедур

Коли говорять про ефективність юридичних механізмів, то зазвичай мають на увазі здатність швидко та недорого виконати завдання правового регулювання і досягти бажаного результату.

Мені вдалось переконати учасників дискусій на засіданнях робочої групи у тому, що встановлення мінімального розміру боргів, що дає право на звернення до цих процедур, за підходами, що використовуються Всесвітнім банком, можуть бути розцінені як бар’єри.

Пояснення просте: передбачати покладення на особу, яка втратила практично все і не може самостійно розв’язати проблеми критичної заборгованості, понесення ще додаткових витрат не є достатньо обґрунтованим. У випадку України такі витрати видаються достатньо значними, якщо тільки банкрут не заможний бізнесмен. До речі, про це свідчить і невелика кількість бажаючих «звільнитись від боргів» таким чином (через банкрутство). У цьому контексті важливо зазначити, що Всесвітній банк у згаданому Звіті пропонує кілька варіантів вирішення таких проблем, які сьогодні існують у різних країнах світу.

Оцінюючи відповідні положення законодавства міжнародні експерти можуть дійти висновку про те, що процедури, спрямовані на вирішення критичних проблем, з якими стикаються фізичні особи, не є ефективними. До речі, такий висновок підтверджується ще й так званою «непопулярністю» таких процедур.

Наостанок я зазначу, що у процесі підготовки проєкту Кодексу з процедур банкрутства я буквально кричав про можливу проблему – це не передбачення у законі розмежування боргів різних категорій фізичних осіб. У Кодексі не розмежовуються борги підприємницькі та споживчі, що, як я намагався пояснити, будуть створювати складнощі для застосування унікального інструментарію цієї сфери законодавства. За змістом Звіту Всесвітнього банку це може бути причиною використання системи банкрутства фізичних осіб для шахрайства, що створюватиме реальну загрозу для усієї системи банкрутства в країні.

Це тільки ті недоліки, про які я висловлювався ще на стадії розробки Кодексу з процедур банкрутства. Судова практика буде ставити нові питання і висвітлювати нові проблеми, які, однак, можна передбачити вже зараз, якщо уважно перевірити відповідність Українського законодавства у цій сфері з так званими міжнародними стандартами банкрутства фізичних осіб.

Автор: Олександр Бірюков, д.ю.н., радник Юридичної групи LCF

 

 

Редакция Борг.Експерт может не разделять позицию авторов. Ответственность за содержание
материалов в разделе «Мнения экспертов» возлагается на авторов текстов.

Не пропустите важное!
Подписывайтесь и получайте дайжест новостей

Ежедневно или еженедельно – выбираете вы!

Присоединяйтесь к профессиональному сообществу borg.expert

Материалы по теме

Физические лица

Статьи • Банкротство
Одним из распространенных последствий банкротства для юридического лица является отсутствие возможности контроля над собственной компанией

Фізичні особи

Статьи • Банкротство
Юристи визнають, що кредитні боржники рідко виграють у судах

Фізичні особи

Статьи • Банкротство
Заява про призупинення сплати грошового зобов’язання підписується позичальником власноручно або шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису

Фізичні особи

Статьи • Банкротство
Найкраща стратегія для боржників – це залишатися на зв'язку зі своїми кредиторами

Фізичні особи

Статьи • Банкротство
Закон звільняє позичальників лише від сплати штрафів та інших платежів, що нараховані за прострочення виконання зобов’язань за кредитним договором

Фізичні особи

Статьи • Банкротство
Особливо гостро питання доцільності банкрутства фізичних осіб постає в умовах дії в Україні воєнного стану