Практичність та доступність: процедури банкрутства продовжують вдосконалювати

За півтора року з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства не більше 400 громадян по всій країні змогли ініціювати щодо себе процедуру відновлення платоспроможності. Така незначна кількість відкритих господарськими судами України проваджень у справах про неплатоспроможність фізичних осіб чітко вказувала на необхідність вдосконалення ряду положень книги четвертої Кодексу та його Прикінцевих і перехідних положень заради розширення доступу населення до даної процедури.

Відповідні законодавчі пропозиції готувала робоча група з питань удосконалення законодавства у сфері банкрутства, створена при Міністерстві юстиції. Спочатку напрацювання щодо процесуальних аспектів відновлення платоспроможності фізичних осіб збиралися включити до законопроекту про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства (реєстр. №4409), який вже підготовлений до другого читання у Верховній Раді, але потім вирішили оформити їх в окремий законопроект, який 7 липня 2021 року був зареєстрований під № 5739.

Автори змін – народний депутат Тарас Тарасенко, адвокати й арбітражні керуючі Георгій Григорян та Денис Лихопьок, а також суддя Господарського суду Луганської області Олена Фонова.

Передовсім у статті 1 КУзПБ уточнена деяка термінологія у процедурах банкрутства (неплатоспроможності). Зокрема, до учасників у справі про банкрутство (неплатоспроможність) додатково віднесено голову комітету кредиторів. Поточних кредиторів, за пропозицією Дениса Лихопьока, також слід вважати учасниками до моменту їх звернення до суду у ліквідаційній процедурі, коли вони стають вже сторонами у справі.

У пункті 2 частини 2 статті 116 «Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність» КУзПБ викликав різне тлумачення термін «місце проживання». Запропоновано замінити його словами: «зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування боржника». За словами Олени Фонової, саме так зазначено у інших процесуальних кодексах, і тому однакове формулювання не даватиме підстав для маніпулювання.

Вважаючи пустою формальністю подання боржником проекту плану реструктуризації разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, автори законопроекту пропонують виключити частину четверту статті 116 Кодексу, а натомість доповнити частину другу статті 116 новим пунктом 3-1, згідно якого боржник повинен чітко вказати «розмір суми, яка щомісяця може бути виділена боржником для погашення вимог кредиторів». Такі зміни, на думку авторів, несуть більшу інформативність для кредиторів та зменшують навантаження для боржника щодо підготовки зайвих документів до суду.

Враховуючи болючість для боржника питання авансування ним відразу на три місяці винагороди арбітражного керуючого, запропоновано передбачити право запровадження договірних відносин з відстрочення такої оплати.

А тому пункт 12 частини третьої статті 116 Кодексу викласти у наступній редакції: «Докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень або оригінал угоди з арбітражним керуючим, кандидатура якого запропонована для виконання повноважень керуючого реструктуризацією, щодо умов відстрочення та/або розстрочення оплати його винагороди».

До законопроекту увійшла також пропозиція Дениса Лихопьока до статті 122 «Виявлення кредиторів та попереднє засідання суду», згідно якої в ухвалі за результатами попереднього засідання суду має зазначатися також «місце проведення перших зборів кредиторів». Суд може погодити проведення перших зборів кредиторів за місцем проживання або перебування боржника-фізичної особи (фізичної особи-підприємця) за наявності його письмової згоди (новий абзац частини третьої статті 123 КУзПБ). Інформацію про все це має підготувати і подати до суду керуючий реструктуризацією.

Автори законопроекту вважають, що передбачений абзацом третім пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу строк розгляду судом проекту плану реструктуризації та заперечень кредитора є занадто стислим, з огляду на те, що всі процесуальні дії повинні відбутись у 15 денний термін. Такий короткий строк унеможливлює подання остаточного плану реструктуризації сторонами процесу, який відповідатиме умовам пільгової реструктуризації. Окрім того, чинна редакція Кодексу не передбачає порядку визначення ринкової вартості квартири або житлового будинку, яку повинен зробити оцінювач, визначений кредитором за такими пільговими умовами. Не передбачено і наслідків відмови чи не надання такого оцінювача кредитором. Зазначене породжуватиме підстави неможливості проведення вірних розрахунків для реструктуризації боргів на пільгових умовах, а у подальшому і відмови у відкритті провадження у такій справі.

У передбачених змінах пропонується встановити реальні та розумні строки на вчинення всіх необхідних дій для затвердження плану реструктуризації. У зв’язку із цим запропоновано викласти абзац третій пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу в новій редакції, а також доповнити цей пункт новими четвертим та п’ятим абзацами:

«У разі відсутності підстав для залишення заяви без руху або для повернення такої заяви, господарський суд не пізніше п’яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду, яку надсилає забезпеченому кредитору, визначеному в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. В ухвалі про прийняття заяви до розгляду зазначаються:

• дата підготовчого засідання, яке має відбутися не пізніше 50 днів з дня постановлення ухвали;
• строк для надання заперечень забезпеченого кредитора, що не може перевищувати 20 днів з дня постановлення ухвали.
• строк для надання оцінки ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги єдиного забезпеченого кредитора, складеної оцінювачем, визначеним цим кредитором, що не може перевищувати 30 днів з дня постановлення ухвали.
• строк для надання боржником плану реструктуризації, який враховує ринкову вартість квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги єдиного забезпеченого кредитора, встановлену оцінювачем, визначеним цим кредитором, що не може перевищувати 40 днів з дня постановлення ухвали.

У разі неподання забезпеченим кредитором у строк, встановлений господарським судом, оцінки ринкової вартості квартири або житлового будинку, суд вважає погодженою ринкову вартість квартири або житлового будинку, визначену боржником.

У разі не проведення оцінки ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги єдиного забезпеченого кредитора, з вини боржника, суд відмовляє у відкритті провадження у справи».

У пункті 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу з’явиться також новий двадцять третій абзац наступного змісту: «Процедура реструктуризації боргів боржника продовжується за правилами Кодексу, що діяли на момент відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Якщо план реструктуризації боргів боржника не був затверджений господарським судом на момент набрання чинності новими умовами реструктуризації, боржник має право клопотати перед судом про затвердження умов плану реструктуризації за правилами, визначеними Прикінцевими та перехідними положеннями цього Кодексу в новій редакції».

Поява цього абзацу пов’язана із тим, що наразі існує велика кількість справ, які були відкриті до внесення останніх змін щодо механізму та порядку застосування судом пільгових умов реструктуризації (ухвалення Закону України №1382-IX від 13.04.2021 року), і по таким справам судом ще не було затверджено плану реструктуризації.

Автори переконані, що наслідком прийняття законопроекту № 5739 стане спрощення доступу населення до ініціювання процедури відновлення платоспроможності і докорінна зміна існуючих тенденцій, особливо, стосовно валютних позичальників.

Матеріал підготував Глушко Сергій